Андерфелс (англ. Anderfels) — королівство в північно-західній частині Тедасу. Воно розташоване на північ від Неварри й Орлею, і західніше Тевінтерської імперії. Андерфелс найбільш відомий тим, що саме на його теренах зародилися Сірі Вартові, і розміщенням їхнього осередку — фортецяі Вайсгаупт.
Історія[]
Геральдика Андерфелсу[1]
Раніше землі Андерфелсу називалися Ортландом.[2] Вони входили до складу Тевінтерської імперії, від якої відділилися після повстання в -695 році Стародавньої Доби (500 ТІ),[3] проте були завойовані назад у -535 Стародавньої (660 ТІ).[4] Для спротиву завойовницькій Імперії був сформований войовничий орден Драска, члени якого стали відомими своїм майстерним володінням мечами й луками. Його переслідувало тевінтерське військо, і зрештою виживші з ордену втекли до Спустошеного пригір’я на півдні Андерфелсу.[5] Після майже 100 років війни боротьби з темнородами під час Першого Мору був заснований орден Сірих Вартових, а в -305 році Стародавньої (890 ТІ) побудований Вайсгаупт. Згодом, протягом наступного століття, Мор був повільно відтіснений.[6]
Після Першого Мору Тевінтер зберігав контроль над Андерфелсом близько 200 років, пізніше вивівши свої війська для захисту центральної Імперії, коли в 1:05 році Божественної Доби (1199 ТІ) розпочався Другий Мор.[7] В Андерфелсі Мор спалахнув уздовж західних гір, першим постраждало місто Госберґ.[8] Країна була майже повністю зруйнована Мором, але врятована імператором Кордилієм Дрейконом. Першим він зняв облогу з Вайсгаупту в 1:33 Божественної, приєднав до Орлейської імперії, як і навернув до андрастиянства.[9] Після смерті Дрейкона його наступник Кордилій ІІ не зміг утримати імперію разом, завдяки чому Андерфелсу вдалося відновити незалежність у 1:65 році Божественної Доби.[10] Існують чутки, що члени Драска, які продовжували переховуватися, зіграли певну роль у повстанні проти влади Орлею.[5] Другий Мор закінчився в 1:95 році Божественної Доби.[11]
Третій Мор, що розпочався в 3:10 році Веж у Тевінтері й Орлеї та закінчився в 3:25 році на території Вільних Марок після битви на Мисливчій Паді, встиг понівечити південну і східну частини Андерфелсу, проте більша частина країни лишилася неушкодженою. Сірі Вартові у Вайсгаупті примусили Орлей і Тевінтерську Імперію відправити свої війська до Вільних Марок, аби покінчити з Мором.[12]
У 5:12 році Священної Доби розпочався Четвертий Мор, який розповсюдився Андерфелсом; близько семи років темнороди тримали в облозі Госберґ. У бою був убитий оґром король Ено, змусивши його дружину, королеву Маривен, узятися на себе регентство, оскільки її син, король Ґріво, на тот момент був ще немовлям. Однак через те, що більшість вельмож не підтримувала її, владу здебільшого тримали Сірі Вартові, особливо Вартова-Верховода Уваша. На чолі з Польовим Верховодою Ґарахелом Вартовим удалося зняти облогу, перекривши темнородам поставки з Глибинних шляхів. Після звільнення з облоги королева Маривен пообіцяла надалі підтримувати військові зусилля в обмін на публічну підтримку від Ґарахела (а в подальшому й сексуальні стосунки з нею). Мор укотре був поборений в іншій країні, цього разу — на сході Антиви в 5:24 році Священної Доби.[13]
Географія[]
Похмурий ландшафт Андерфелсу
Через посушливий ландшафт літо в Андерфелсі небезпечно спекотне. У прохолодніші місяці вглибині країни вирують піщані бурі, що унеможливлюють майже будь-яке сільське господарство.[14] Прикметним винятком є свинарство: попри несприятливі умови, андерські свині напрочуд добре виживають та слугують хорошим джерелом м’яса.[15]
Щодо природних зон, в Андерфелсі переважають степи, у більшості спустошені після перенесених найтяжчих Морів. Столиця країни — Госберґ, розатшована на північному заході від Вайсгаупту. На півночі Андерфелс оточений Мандрівними пагорбами та лісами Донарк; зі сходу королівство омиває Колейське море, а на південному сході країна межує з Тевінтерською імперією. Також уздовж південного кордону країни, під Мисливорогими горами, простягнувся величний тейґ Кел-Шарок — колишня столиця гномської імперії. На заході лежить сувора й безлюдна територія, край якої позначає море Вулка, на березі якого розташоване самотнє портове містечко Лейш. Головним призначенням Лейша було приймати кораблі з моря Вулка: дивного вигляду вантажні судна, забиті товарами і спеціями, яких не знайти в Тедасі. На початку Чорної Доби ця торгівля припинилася, що призвело до занепаду Лейша. Декілька тевінтерських купецьких домів об’єдналися та влаштували експедицію, щоби відновити торгівлю, але всі вони, як і кілька кораблів, що слідували за ними, так і не повернулися назад, що зрештою загасило весь інтерес до людей по той бік моря Вулка.[16]
Згідно з андерськими легендами, заморські купці навали себе вошаї. Вони не були дружелюбними до жителів Лейша та відмовлялися вчитися королівській мові, окрім необхідних для торгівлі фраз, та були одержимі купівлею ліріума. Капітанами на всіх суднах вошаї були гноми, і шана, з якою до них ставилися, давала підстави думати, що в їхньому суспільстві величезну владу мали саме вони. Серед команд кораблів не було ельфів. Якщо вірити не надто перевіреній інформації, останніми роками багато суден вошаї повернулися до Лейша з оповідями про «масштабний катаклізм», що стався на їхній батьківщині.[16]
Міста й селища[]
- Айхвайль
- Ґельтберґ[17]
- Госберґ — столиця.
- Кассель
- Лейш
- Нордботтен
- Сандарин
- Талло
- Око Талло
К’юнарійські колонії[]
- К’юндалон[18]
Фортеці[]
Регіони[]
- Спустошене пригір’я — на кордоні з Орлеєм. У ці пагорби втікали залишки ордену Драска після невдалих спроб зупинити тевінтерський наступ на Андерфелс у -535 році Стародавньої Доби.[5] У частині пригір’я, розташованій в Орлеї, є замок, де Шукачі істини проходять свій ритуал.[19]
- Морозем’я
- Зламаний Зуб — зубчастий останець, на краю якого побудована фортеця Вайсгаупт.[20]
- Дикі фйорди
- Мисливорогі гори
- Мердейн[21][22]
- Пік Штернанна[17]
- Мандрівні пагорби — домівка народу ортів.
- Вивітрений перевал
Річки[]
- Латтенфлюс
Відомі місцини[]
- Наша Спасителька Андерська — величезна біла скульптура Андрасте, що тримає вічний вогонь, викарбувана в горі Мердейн неподалік від Вайсгаупта.[14]
«Землі, сповнені таких чудес, як Мердейн, із якого витесана величезна статуя Нашої Спасительки, чиї простягнуті руки тримають незгасне полум’я». Хоча опис Дженітиві був коротким, він надихнув мене. Камінна пророчиця здавалася дивовижною. Я мусив побачити її на власні очі.
Я мандрував Імперським трактом, приховавши свою особистість, та старався не видаватися чужинцем. У Вол Дорма занедбана дорога повела мене на захід. Невдовзі пересохла земля перетворилася на суцільну пустку. Червоний ґрунт. Кістки. Піщані бурі роздирали моє обличчя. Коли вони скінчилися, я бачив на милі попереду себе — однак дивитися не було на що. У тих кількох поселеннях, на які я натрапив, жили самі злидні та Церковні фанатики. Вони попередили, що як я продовжу шлях до Мердейну, на мене чекатимуть ще гірші випробування.
Зрештою я розвернувся та вирушив до меншої статуї, у місці, яке Творець не покинув.
— брат Берард, жрець Перендейлської Церкви.[14]
- Гробниця Рудої Нареченої (раніше Святилище Рудої Нареченої) — система печер, де раніше мешкав релігійний орден. Під час Благословенної Доби на монахів напали темнороди; тоді один із монахів, ймовірно, прикликав демона, щоби захиститися, через що увесь орден загинув і повстав як невмерлі. Кажуть, саме ця подія надихнула зведення Нашої Спасительки Андерської.[23]
- Річка Латтенфлюс — протікає на південь від Госберґа та була місцем вирішальної битви під час Четвертого Мору, коли Вартові прорвали облогу міста.[24]
Культура та суспільство[]
Килина, вербувальниця Сірих Вартових із народу ортів
В Андерфелсі проживають андерці. Оскільки раніше країна називалась Ортландом, стара назва її народу — «орти».[2]
Однак останнім часом ортами почали називати людей, що проживають у регіоні Мандрівних пагорбів. Частиною їхньої культури є практика нанесення шрамування на обличчя.[25][26]
Андерці — єдині не-гноми, які регулярно воюють із темнородами, бо ті залишаються постійною загрозою і можуть з’явитися майже будь-де будь-коли. Через це населення живе в постійному страху та пильнуванні. В Андерфелсі нема такої дитини, яку б не лякали оповідками про темнородів перед сном.[27] Андерці перетворилися в загартованих воїнів, які воюють із ворогом, якого не можуть побороти: решта Тедасу настільки віддалена, що їхнє тяжке становище активно ігнорується. Цей нещасний нарід живе в понівеченій країні з безкрайними суровими степами, утім їхня культура зберігається. На відміну від Орлею чи Тевінтерської імперії, в Андерфелсі досягнення людини важливіші за її титули.[28]
Також у королівстві існує орден «Зелене військо», який складається з найкращих стрільців Тедасу та проводить каравани через Мандрівні пагорби до далекого порту Лейша.[29]
Сірі Вартові[]
- Основна стаття: Сірі Вартові
В Андерфелсі знаходиться штаб-квартира Сірих Вартових — фортеця Вайсгаупт. За словами Ріордана, король є слабким, і андерці звертаються до ордену за проводом. Він також згадує, що в країні розміщено більше тисячі Вартових.[30] Андерфелс — останнє місце, де Сірі Вартові досі зберігають свою значущість упродовж століть. Король в основному ігнорує андерців і турбується лише про утримання порядку й затишку столиці, Госберґа, а решту країни оминає. Його захищають королівські трибунали, які також забезпечують виконання законів, створених правителем; оскільки нація дуже релігійна, ці трибунали вершать правосуддя з метою «спокути».[31] Поза містами більшість андерців проживає в маленьких, але самодостатніх форпостах і селищах. Вартові є єдиними представниками влади у віддалених місциннах, і зберігають присутність навіть у найбільш далеких і малозаселених місцях.[31] Таким чином андерські Сірі Вартові утримують політичну владу на рівні орлейських баронів чи ферелденських тейрнів;[14] останнім часом вони користуються цією владою все частіше.
Розміщений у Вайсгаупті Перший Вартовий зобов’язаний командувати Сірими Вартовими по всьому Тедасу, проте на ділі, через участь у політиці Андерфелсу, він є лише номінальним главою. У результаті на місцевих Верховод покладено багато відповідальності. Одним із завдань Першого Вартового є слугувати радником королю в питаннях держави. Віднедавна він розпочав критикувати монархію та натякати на захопленя влади головою Вартових.[14]
Релігія[]
Імовірно, андерці — найвірніші послідовники Церкви в усьому Тедасі, які щодня моляться, аби їх нарешті облишив Мор. Церква має великий вплив, і від усіх громядян очікують поклоніння Творцю. Навіть королівські закони мають релігійне підґрунтя, і за їхнє порушення в Госберґу навіть передбачена смертна кара.[14] Відомо, що король користується послугами найманих убивць, щоби позбавляти життя нечестивих чоловіків і жінок. Це називається «спокутою», та слугує розплатою для тих, хто порушує закони Творця і вдається до гріхів та упадництва.[32] Через це Андерфелс відомий і своїми вбивцями. Як і в Орлеї та деяких регіонах Тевінтеру, у якості меморіалів загиблим споруджують каїрни, а самі тіла спалюють (подібно решті Тедасу). Тим не менш, андерці не кладуть до каїрнів зброю загиблих, адже та вважається надто цінною, щоби залишати її мерцям.[24]
Мистецтво[]
Андерфелс славиться своїм мистецтвом. Витвори андерських скульпторів, зазвичай на релігійну тематику, вважаються найціннішими та найбажанішими в усьому Тедасі, особливо серед вищого суспільства Орлею — там за них готові віддавати божевільні суми. Однак члени Купецької гільдії гномів, які виступають посередниками в таких угодах, забирають собі більшу частину прибутку під виглядом «комісії», тоді як митці одержують дуже мало або взагалі нічого.[14] Останнім часом повернулася мода на андерський портретний стиль, завдяки роботам Ґризельди Райніґер. Її картина «Псалом Світла», на якій зображена Андрасте, що грає на арфі в ніч перед своїм спаленням, перемогла на щорічному конкурсі від Орлейського університету, і вважається одночасно геніальним поривом натхнення і шедевральним портретом однієї з найтрадиційніших шкіл живопису. Наразі Райніґер є однією з найбільш затребуваних художниць, особливо після того, як її надзвичайна побожність забезпечила їй підтримку Церкви.[33]
Їжа[]
Андерська вуджена шинка відома тим, що смакує як розпач, проте так кажуть лише чутки й увізники. Завдяки гарним умовам для розведення свиней в Андерфелсі, їхня шинка відрізняється значним розміром і апетитним смаком.[34] Глазур для неї готують із яблук та абрикосів. В інших рецептах використовують дикі квіти й розмаїття спецій, через що шинка, покрита глазур’ю, стає твердою, наче нефрит.[35][36] Нордботтенський компот — поширений солодкий напій, який виготовляють із варених сухофруктів.[37]
Відомі андерці[]
- Повний список дивіться тут: Категорія: Андерці.
- Примітка: у списку можуть бути присутні особи андерських походження чи національності.
Андерс, Сірий Вартовий і відступник
Вулзі, що завідує скарбницею в Амарантині
Андерс- Принц Бальдевін Августин — син та єдиний нащадок короля Вільгельма Августина.[38]
- Велья
- Король Вільгельм Августин — правив у 9:41 році Доби Дракона.[38]
- Вулзі
- Графиня Гельміна Сандаринська[39]
- Ґризельда Райніґер
- Король Ґріво — син та наступник короля Ено, народжений у 5:16 році Священної Доби.[14]
- Король Ено — правив під час Четвертого Мору та був убитий оґром у 5:17 році Священної Доби.[14]
- Король Йоганн Великий[39]
- Герцогиня Катрін Госберзька — дружина імператора Жюдікаеля Вальмона І.[40]
- Чарівниця Госберзького Кола магів Кесса Енос[41]
- Баронеса Лізе Кассельська[39]
- Королева-регентка Маривен — дружина короля Ено; була регенткою свого сина.[14]
- Налія — старша чарівниця Госберґа, з’їдена моровим щуром у 8:46 році Благословенної Доби.[42]
- Таліса Сандаринська[43]
- Уваша — головнокомандувачка Королівської армії Андерфелсу під час Четвертого Мору.[14]
- Старший чарівник Госберзького Кола магів Ференд[41]
- Килина — вербувальниця Сірих Вартових.[44]
Мова[]
В Андерфелсі спілкуються андерською мовою.[45] Оскільки андерці були першими людьми, що боролися з темнородами на поверхні, саме з їхньої мови походять слова гарлок та ґенлок.[46]
Записи Кодексу[]
- Кодекс: Андерфелс
- Кодекс: Перший Вартовий
- Кодекс: Спокута
- Кодекс: Чоботи мерзлої пустки
Цікавинки[]
- Назва Андерфелс походить із німецької мови та приблизно означає поєднання слів «інший» (anders) та «камінь» (Fels). Аналогічно, деякі андерські власні назви, як-от Вайсгаупт чи Кассель, також є справжніми німецькими іменами чи назвами міст. До того ж деякі мешканці та місцини, перераховані вище, мають германське походження.
Посилання[]
|
За дописом 
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||