Андрасте (англ. Andraste) — пророчиця, вчення якої взяли за основу Орлейська та Тевінтерська Церкви. Андрастиянство є панівною релігією в Тедасі, й багато хто вірить в те, що вона — духовна дружина Творця.
Ворота, колись золоті, тепер зачинені навіки.
Панувала у Небі тиша, й осягнула я все
Та охопив серце моє нестерпний сором.
— Андрасте 1:11
Біографія[]
«Й тоді побачив Творець Андрасте,
Та, що була вигнанкою, посіла поруч із Ним.
З її вуст світ почув Світла псалом,
За наказом її праведні війська здобули світ.»[3]
Андрасте була рабинею Тевінтерської імперії, яка стала великою пророчицею, воєводою та видатною релігійною постаттю.
Церковні історики зазначають, що Андрасте народилася у заможному аламаррському племені у -203 році Стародавньої Доби (992 ТІ) в Денеримі, хоча дата та місце її народження досі є предметом багатьох дебатів.[4][цікаве] Її мати була циріанкою[5] на ім’я Брона, а батько, Елдерат, був ватажком одного з найбільших аламаррських племен у сучасному північному Ферелдені.[6] Вона мала однокровну сестру, Галісерру, що була дочкою Елдерата та його радниці з алхімії. Галісерра загинула жорстокою смертю за загадкових обставин, і Андрасте стала цьому свідком. Ця подія сильно травмувала Андрасте: десять років вона не могла народжувати дітей через хворобу легенів; також вона стала поводити себе доволі дивно, наприклад на довгий час впадала ніби в транс, після чого розповідала про давно забуті голоси, дивних духів та звуки дзвонів. Пізніше Андрасте тлумачила смерть своєї сестри, як бузувірство та вважала, що мати її молилася Прадавнім Богам.[7]
У -187 році Стародавньої Доби,[8] Андрасте віддали за Маферата задля створення єдиного кордону, що простягався від Планасенського лісу через Родючий півмісяць до баннорну. На той час це був найбільший союз південних варварів. На момент її весілля з Мафератом Андрасте була надто слабкою, щоб мати дітей[9] через інцидент, що стався з нею в дитинстві,[10] тому його наложниця Ґіліван народила від нього трьох синів: Ізората, Евріона та Веральда. Андрасте всиновила їх після смерті Ґіліван. Зрештою вона народила Мафератові двох дітей: доньок Ебріс та Вівіал.[11] Доньки не вважалися за наступників і їм заборонялось виходити заміж, та вступати в стосунки та мати дітей вони все ж таки могли. З її партнером Ебріс мала дитину, але здоров’я в неї було слабким, як і у матері, та вона померла від чуми у тридцять років. Донька Ебріс, Аллі Вемар, мала чоловіка, але померла від нещасного випадку і не полишила по собі дітей. Друга донька Андрасте, Вівіал, закохалась в тевінтерського мага, на ім’я Реґулан, що стало предметом багатьох суперечок та призвело до їхнього самовільного вигнання. Records of Vivial's daughters were eventually lost.[11][9] According to some, the information was gone in the chaos of the Second Blight.[11] Other sources claim that Vivial herself set out to destroy any record of her offspring, and sometimes asked sects of Andraste's followers to help her in this task.[9] Невідомо, чи є у неї живі нащадки, бо вона мала лише дочок, які взяли прізвища своїх чоловіків. У подальших століттях з’являлось багато претендентів на титул нащадка Андрасте, але Церква заперечувала їх усі. На сьогодні про законних нащадків Андрасте невідомо.[12]
Після весілля Андрасте та Маферата, Елдерата було вбито під час нападу тевінтерців, а Андрасте викрадено та поневолено, внаслідок чого Маферат очолив всі північні аламаррські території, найбільше військо поза Тевінтерською імперією. Через те, що більшість з них була віддана Елдератові, вони пішли за Мафератом тільки після того, як він зміг домовитися про звільнення Андрасте.[10]
Народ її об’єднувався, та Андрасте почала бачити себе в ролі провідника правди Творця та вимог для спасіння його народу, і приблизно -180 року Стародавньої Доби оголосила Священний Похід на Тевінтерську імперію, де досі вірили у єресь Прадавніх Богів. Перший Мор, що скінчився не так давно значно послабив Тевінтер: ним поширилися численні повстання рабів та громадянські заворушення через Мор та мовчання Прадавніх Богів. Посухи, лісові пожежі та зсуви, які зараз розглядають або як звичайні природні катастрофи, або ж як наслідки темнородського вторгнення[10] тоді вважалися чудесами, створеними Андрасте. В результаті похід Андрасте мав великий успіх.
До Андрасте також доєднався очільник ельфів та колишній раб Шартан разом зі своїм народом, бо вони мали спільного ворога. Разом вони брали участь у битві на Валарійських полях у -171 році Стародавньої Доби, яка стала однією з найбільших перемог цього Священного Походу. Після битви Маферат дійшов думки, що вони зайшли надто далеко, і тепер ризикували втратити все, що отримали і навіть більше. У -170 році Стародавньої Доби він змовився з Архонтом Гессаріаном та дозволив замаскованому тевінтерському війську увійти до бастіону Андрасте в місті Неварра, щоб взяти її в полон та доставити назад в Мінратос, де Архонт наказав спалити її.[9][13]
Архонт Гессаріан, який наказав стратити Андрасте, пізніше навернувся до культу Творця. Згідно Псалма Світла Архонт зрозумів, що вчинив неправильно тільки-но Андрасте було спалено. Саме він пронизав її серце мечем, щоб покінчити її страждання, і пізніше меч цей став відомим в андрастиянстві, як Меч Милосердя.[14] Пізніше він повністю покаявся в її страті, хоча чужовірці Церкви стверджують, що Гессаріан навернувся тільки тому, що не зміг протистояти прихильникам Андрасте, яких тільки підбадьорила смерть їхньої очільниці, та що він покаявся лише для того, щоб залишитися при владі.[15]
Через десять років після смерті Андрасте, він прилюдно розкрив зраду Маферата та проголосив Імперію андрастиянською державою,[16] хоча Церква як організація на той час ще не існувала.[17] Маферата та його почет було вбито, коли про зраду стало відомо.[18]
Після її смерті, група людей, які назвали себе Послідовниками Андрасте, зібралися, щоб оберігати її останки та її спадщину. Вони перенесли її прах до Морозного хребта та збудували навколо нього храм, прихований від усього світу. Храм мав би вшанувати її пам’ять та був перешкодою для тих, хто був негідним бачити її останки. Прах був захований у горах і багато років їх ніхто не тривожив, і зрештою почали поширюватися чутки про їхні цілющі властивості. Багато століть безплідних пошуків, вчені Церкви визнали храм та Священний Прах лише легендами.[19]
Проживаючи в ізоляції, нащадки Послідовників Андрасте збилися зі шляху своєї справжньої місії. Зрештою тільки Охоронець залишився на своєму посту, щоб захищати прах. Решта послідовників почали вірити в те, що Андрасте переродилася у вищу драконицю та намагалися влити кров у прах Андрасте, щоб вона наново постала у подобі дракона.
У 9:30 році Доби Дракона під час П’ятого Мору Вартовий/Вартова віднайшов/шла прах Андрасте та зцілив/ла його дрібкою ерла Еймона, якого було отруєно.
Вчення Церкви[]
Видіння Творця[]
- Дивіться також: Сльози Андрасте
З раннього віку Андрасте бачила тривожні сни про божество, відоме як Творець.[6] З часом вона почала витлумачувати ці сни, як відповіді на питання, що її мучили, і дійшла висновку, що Творець був верховним божеством, яке покинуло світ, коли його люди вклонилися Стародавнім Богам, істотам, яких шанує Тевінтерська імперія. Згідно церковного канону, Творець почув пісню Андрасте та запропонував їй посісти поруч із Ним. Натомість вона заохотила Його повернутися до людства та простити їм їхні гріхи, наполігши її аламаррський народ та не тільки їх визнати єдиного справжнього бога Тедасу.
Згідно з легендою, до того, як Творець заговорив з Андрасте, вона журилася за свій народ та його долю. Тоді, кожної ночі її чоловік Маферат втішав її, та кожного разу Андрасте розповідала про її розпач та плакала, та по одній сльозинці Маферат збирав у флакон. Бувши варваркою, вона була навчена шанувати аламаррських богів, покровителів гір та вітру.[20] Коли вона молилася їм, вони не відповіли їй.[21] На тридцяту ніч флакон наповнився, та на світанку Андрасте побачила своє перше видіння Творця. Хоча ця легенда є дуже поширеною та її передавали з вуст у вуста ще з давніх-давен, вона не входить до Псалма Світла.[22]
Тевінтерська Церква[]
Офіційна думка Тевінтерської Церкви така, що насправді Андрасте не була Обраницею Творця, а просто неймовірно сильною магесою.[23][24] Ця думка, яку Орлейська Церква вважає єрессю, зустрічається у книзі «Пошуки справжньої пророчиці». Однак на церковних витворах мистецтва Андрасте постає як в образі воїтельки з мечем та щитом, так і в образі матері.
Але нововиявлені частини в минулому неканонічного Різноголосся з Псалма Світла приписують Андрасте доволі «звичні» видіння, а не магічні сили, і навіть описують те, як під час її повстання вона та її воїни майже пали від тевінтерських заклять.[25] Деякі персоналії, наприклад імператриця Селін також припускають, що погляди Андрасте мали скоріш політичне підґрунтя, а не ідеалістичне.[26]
Традиції та культура[]
На початку місяця матриналіс існує свято під назвою «День усіх душ», яке Церква використовує для вшанування пам’яті Андрасте, та під час якого запалюють вогнища та ставлять п’єси, що відсилають до її загибелі. У церквах Тедасу частіше зображають Андрасте, що молиться, ніж в образі завойовниці з мечем та щитом.
Пришестя Вісника/Вісниці Андрасте[]
У 9:41 році Доби Дракона, на мирному конклаві, що проводився у Храмі Священного Праху задля закінчення маго-храмовничої війни раптово спалахнув масштабний магічний вибух, що спричинив загибель Божественної Юстинії V, руйнування храму та появу величезного Пролому у Затінні. Єдиного, хто вижив після вибуху із Затіння вивела невідома жінка.
Ця особа втратила пам’ять та не могла пояснити, яким чином вона вижила. На її лівій руці у неї залишилась дивна мітка, яка могла закривати розриви у Завісі по всьому Тедасу. Після стабілізації Пролому багато хто повірив у те, що тією невідомою жінкою була сама Андрасте, яка обрала особу, що вижила для порятунку Тедасу. Таким чином її почали називати Вісником/Вісницею Андрасте.
Під час прориву Інквізитора/Інквізиторки у фортецю Адамант задля стримання хаосу, що спалахнув там, він/вона знову опинився/лась у Затінні наяву. Виявилось, що жінкою, яка вивела його/її із Затіння була не Андрасте, а Божественна Юстинія V, яка потрапила у Затіння разом з Інквізитором/Інквізиторкою та пожертвувала собою, щоб врятувати його/її від рою демонів.
Цікавинки[]
- Перед тим, як обрати ім’я Андрасте, розробники планували назвати її Августа (Augusta), саме тому восьмий місяць календаря Тедасу називається August (серпень).[27][28]
- «Родовий камінь» у палацовому кварталі Денерима вшановує народження Андрасте. Це місце паломництва її прихильників, які приходять торкнутися каменя та помолитися на честь пророчиці.[29] Однак Денерим — не єдине місто, що має титул місця народження Андрасте. Орлейське місто Джейдер теж має таку репутацію, як і декілька інших міст.[30]
- Андрасте народилася того самого року (-203 рік Стародавньої Доби або 992 ТІ), коли на Тихих рівнинах було вбито Архідемона Думата, що послугувало завершенням Першого Мору.
- Виявляється, багато андрастиянців припускають, переважно через непристойні плітки, що під час повстання Андрасте проти тевінтерських магістрів вона та Шартан були коханцями.[31]
- Згідно з діалогом Сери та Кассандри Пентаґаст, Андрасте могла бути рудою. На ілюстраціях Dragon Age: Ті, хто мовлять та Dragon Age: Світ Тедасу її зображено блондинкою.
- Під час квесту
Тут чорніє безодня у Затінні можна знайти велику статую Андрасте. Таку саму статую з двома маленькими статуетками галла можна побачити у святилищі у Разикалевому сазі, збудованому Америданом на честь Ґілан’нан та Андрасте. Статуетки галла є ідентичними до тих, що можна знайти у Воронячих болотах недалеко від Мертвої руки — велетенської руки зі статуї Андрасте. Ще одну її частину, голову Андрасте, можна побачити у Затінні під час квесту Останній крок.[32] - У Dragon Age: Остання рада місцевість біля Серо є місцем зародження давнього культу Андрасте у масці, які вшановують Андрасте-мисливицю. До їхніх ритуалів зазвичай входить принесення в жертву тварин, через які краще ростуть фрукти та горіхи, та які також привертають увагу великих диких тварин.
- У ферелденських тавернах є популярною пісня про мабарі, якого нібито мала Андрасте та який лежав біля її вогнища на момент її загибелі.
- Існує дитяча казка про те, як Андрасте приборкала виверну своїм співом.[33] Це улюблена казка на ніч принца Болдевіна, єдиного сина короля Андерфелсу Вільгельма.[34]
Записи Кодексу[]
- Кодекс: Андрасте: Наречена Творця
- Кодекс: Мабарі Андрасте
- Кодекс: Діти Андрасте
Галерея[]
Посилання[]
|
| ||||||||||||||||||||||||
Стародавня Доба
| ||
|---|---|---|
| -7601 Стародавньої -6405 ТІ 0 ЗА |
Арлатан (0 ЗА–6625 ЗА) • Орсек Ґарал (~6350 ЗА) • Дариній (†15 ТІ) • Ендрін Каменемолот (†64 ТІ) • Перший Мор (800–992 ТІ) • Ейдукан (~815 ТІ) • Каридин (†947 ТІ) • Андрасте (992–1025 ТІ) • Доли (1030–1314 ТІ) • Інквізиція (1095–1214 ТІ) • Імператор Кордилій Дрейкон І (1159–1239 ТІ) | -2 Стародавньої 1194 ТІ 7599 ЗА |
| Часоряд • Календар | ||
| Стародавня Доба • Божественна Доба • Доба Слави • Доба Веж • Чорна Доба • Священна Доба • Сталева Доба • Доба Бурі • Благословенна Доба • Доба Дракона | ||