Битва при Остаґарі

Битва при Остаґарі
Дата	9:30 рік Доби Дракона
Місцина	Остаґар, Ферелден
Результат
Беззаперечна перемога темнородів Вигнання Сірих Вартових Розгромлення ферелденського війська Загарбання південного Ферелдену темнородами Початок ферелденської громадянської війни Лоґейн Мак Тір стає регентом
Воюючі сторони
Ферелденське військо
Темнородська орда
Командори та лідери
Король Кейлан Тейрин † Тейрн Лоґейн Мак Тір † Дункан † Ульдред Вінн Сер Котріен Ерл Юрієн Кенделлс † Капітан Верел Декілька ерлів та баннів
Уртем’єль
Сила
Ферелденські солдати Ферелденські маги Кола Ферелденські храмовники Ферелденські Сірі Вартові Мабарі Воїни попелу
Ґенлоки Гарлоки Оґри
Втрати
Значні втрати ~23 Сірі Вартові Більшість ферелденського війська, окрім ґваренського підрозділу
Велика кількість темнородів ≥2 оґри

Битва при Остаґарі (англ. Battle of Ostagar) (9:30 рік Доби Дракона) була одною з головних битв П’ятого Мору між королівством Ферелден і темнородською ордою та, імовірно, стала стартовою точкою громадянської війни у Ферелдені.

Історія

Коли темнороди стали масово з’являтися на півночі хащ Коркарі, король Кейлан зібрав своє військо та вирушив на південь до Остаґара разом зі своїм другом та радником, тейрном Лоґейном Мак Тіром, сподіваючись покласти край навалі до того, як вона б змогла просунутися вглиб Ферелдену. Остаґар було обрано через його відмінну стратегічну позицію; стару фортецю збудували тевінтерці багато століть тому для захисту від вторгнення шасиндів, і, незважаючи на свій вік, укріплення добре слугували королівському війську. Наступ Кейланового війська був настільки швидким, що в той час, як він дістався місця, багато з його васалів досі збирали загони, наприклад амарантинський на чолі з ерлом Рендоном Гоу та редкліффський на чолі з дядьком Кейлана, ерлом Еймоном Ґерріном.

Попри це, сили Кейлана все ж були значними. У них входили декілька магів із ферелденського Кола та, хоч їх і було небагато, усі ферелденські Сірі Вартові. Останні відчули присутність Архідемона на чолі орди та зібрали всі свої сили, сподіваючись знищити істоту та покласти край Мору в його зародку, і навіть надіслали звістку своїм орлейським побратимам, щоб об’єднати сили. Однак орлейські Вартові не змогли дістатися Ферелдену вчасно, що змусило ферелденських Вартових обходитися своїми мізерними силами та командуванням тейрна Лоґейна, поки не мало б прибути підкріплення. Перед тим, як піти за військом, Вартовий-Верховода Ферелдену, Дункан, вирушив на пошуки нових новобранців, щоб поповнити ряди Вартових та знайшов трьох кандидатів: сера Джорі, Давета та Вартового/Вартову.

Події до битви

Сутички перед основною битвою

До моменту, як Дункан прибув до Остаґара разом із Вартовим/Вартовою, ферелденське військо вже перемогло у трьох великих боях, а також відбулося декілька невеликих сутичок у хащах Коркарі, де ферелденці втратили кілька патрульних загонів і деяких високопоставлених офіцерів, таких як Юрієн Кенделлс.

Найтривожнішим було те, що кількість темнородів тільки збільшувалась. Навіть так, Кейлан залишався впевненим у своїй перемозі, і, без видимої присутності Архідемона, який об’єднував темнородів, багато хто почав вірити, що вони мають справу лише з великим нашестям темнородів, а не зі справжнім Мором, хоча Сірі Вартові краще знали ситуацію.

Конфлікти між командувачами

Попередні перемоги над темнородами зробили Кейлана настільки самовпевненим, що він почав сумніватися, що Ферелден зіткнувся зі справжнім Мором. Лоґейн нібито вірив, що Кейлан надто сильно покладався на Сірих Вартових та вважав їх ненадійними. Дехто вважає, що король Кейлан був схиблений на Сірих Вартових та їхній славетності; навіть Вартовий-Верховода Дункан визнає, що Кейлан вірить у те, що навіть декілька ферелденських Сірих Вартових на його боці у битві робить його незламним. Лоґейн також засудив ідею Кейлана щодо поєднання сили із підкріпленням з Орлею, яке було на той момент в дорозі; Лоґейн називає це «безглуздим задумом» та загрозою для незалежності Ферелдену. Оскільки Лоґейн не дозволив їм почекати підкріплення з Орлею, Кейлан наполягав, щоб вони захищали Остаґар тими силами, які в них є.

Один з охоронців короля Кейлана подейкував, що Кейлан проводив майже весь свій час із ферелденськими Сірими Вартовими. Тейрн Лоґейн намагався змусити Кейлана зосередитися на підготовці до прийдешніх битв, але ці обговорення завершувалися суперечками та король просто відмахувався від Лоґейна. Охоронець стверджував, що король Кейлан хотів завершити Мор однією величезною битвою, яку згадуватимуть століттями, а Лоґейн вважав, що Кейлан поводився надто нерозсудливо. Лоґейн та Кейлан також сперечалися щодо королеви Анори, але причина цього так і не стала відома.

Військова рада

Тейрн Лоґейн застерігав Кейлана про небезпеку цієї кампанії, але у відповідь король зауважив, що в такому разі можливо їм варто дочекатися підкріплення з Орлею, проти чого Лоґейн різко запротестував. Як компроміс вони вирішили готуватись до битви із тими силами, які вже мали.

Разом зі своїми радниками тейрн Лоґейн розробив план, як знищити темнородську орду в одній вирішальній битві. План полягав у тому, щоб загнати темнородів у бойовий порядок «молот та ковадло», атакуючи їх спереду в тісному зіткненні, де решта ферелденського війська пізніше закриє пастку, завдавши удар ззаду. План битви ферелденців складався з двох частин: заманити та напасти із засідки. Він полягав у тому, щоб створити для темнородів настільки заманливу ціль, яка б підштовхнула їх до всебічної атаки. Таким чином, частина війська, що слугувала приманкою, мала бути досить невеликою та виглядати загнаною в кут; зі слів Дункана, таким було і все військо, оскільки до основної битви темнородська орда збільшилась настільки, що перевищила за чисельністю всю ферелденську армію. Передбачаючи битву в тісному ближньому бою, військо-приманка стало значною силою та складалося з найкращих воїнів Ферелдену на чолі з самим королем Кейланом, почесною вартою короля й всіма ферелденськими Сірими Вартовими (окрім двох), які мали також впоратися з Архідемоном, якщо чудовисько показало б себе.

Щойно темнороди атакували б у всю силу, з вежі Ішал мав би надійти сигнал, після якого тейрн Лоґейн та його війська напали б із засідки позаду темнородського війська, затиснувши їх між двома частинами війська та знищивши їх. Запалювання сигналу було доручено двом Вартовим-новобранцям, Алістеру та Вартовому/Вартовій.

За сподіваннями, вузькість долини, яка вела до Остаґара фактично мала тримати темнородів у оточенні й не дала б їм можливості використати всі свої сили проти оборонців, та дозволила б ферелденцям розгромити орду, попри її чисельність.

Битва при Остаґарі

Кейлан та його військо чекали на своїх позиціях, коли орда вийшла із хащ Коркарі та, побачивши невелике та загнане в кут ферелденське військо, атакувала його. Темнороди розпочали справжню атаку, а ферелденці вичікували, поки ті підійдуть ближче, щоб заманити їх ще ближче згідно з планом. Підпустивши їх достатньо близько, Кейлан наказав своїм лучникам та балістам пустити залп, щоб відбити наступ темнородів, вбивши багатьох із них. Далі було випущено гончаків мабарі, щоб стримати темнородську атаку, завдаючи їм подальших втрат. І саме в цій миттєвій метушні серед темнородів після того, як гончаки збили їх з темпу, Кейлан наказав контратакувати, отримавши тимчасову перевагу в цій ближній битві. Між захисниками Остаґара та темнородськими силами розгорілась запекла сутичка.

В самому Остаґарі, двоє Сірих Вартових, що отримали наказ запалити сигнальний вогонь на вежі Ішал дісталися свого пункту призначення та дізнались, що вежу вже захопили темнороди, потрапивши туди через підземні тунелі. Об’єднавши сили із групою солдатів та магом Кола, Сірі Вартові пробилися на верхівку вежі та запалили вогонь.

За мить до смерті короля Кейлана

Однак, побачивши сигнальний вогонь, Лоґейн наказав сер Котріен відвести його війська замість того, щоб напасти із засідки згідно з планом битви, полишивши Кейлана, його армію та Вартових на вірну смерть. Деякі свідки стверджують, що Лоґейн кинув Кейлана ще до того, як його оточили темнороди. З відступом Лоґейна та загнаними в кут виснаженими ферелденцями, які досі билися без підтримки проти переважаючої за чисельністю темнородської орди, битва стрімко перетворилася на різанину.

Сам Кейлан загинув від лап оґра, який схопив його та розчавив. Розлючений смертю Кейлана Дункан накинувся на оґра та власноруч вбив його, помстившись за загиблого короля. Втративши будь-яку надію, Дункан дивився, як темнороди нищили залишки королівського війська, та залишався біля тіла Кейлана, поки його самого не вбив альфа-гарлок, коли темнородські сили пішли у свій останній наступ.

Після смерті короля та коли стало відомо про відступ Лоґейна, залишки війська намагались втекти; вціліла лише незначна їх частина, оскільки темнороди переймались лише тим, щоб поживитися мерцями або добити поранених. Згодом темнороди знову захопили вежу Ішал, вбивши війська всередині неї та важко поранивши останніх двох Сірих Вартових, які уникнули смерті лише завдяки вчасному втручанню Флемет, відьми хащі.

Наслідки

Внаслідок загибелі Кейлана країна поринула в хаос. Втрата короля та більшої частини його війська по суті залишила країну без захисту, тому темнороди змогли пробитися на північ вглиб країни, та не зустріли опору від жодного значного за розмірами війська. Ферелденські солдати все ще активно захищали дороги від темнородів, але не могли зробити майже нічого проти основної орди. В результаті загинули тисячі, і більша частина країни була спустошена Мором, поки не було зібране військо, щоб йому протистояти.

Смерть Кейлана та наступ орди також спричинив масові заворушення у Ферелдені – бандитизм та грабіжництво стало звичним явищем, бо розбійники користувалися цим хаосом, щоб наживатися на біженцях, торгових караванах та незахищених селищах. Ситуація лише погіршувалась через темнородські загони, що йшли перед ордою, сіяли терор та знищували шляхи постачання в країни та спроби її оборони.

Тим часом тейрн Лоґейн повернувся до Денерима, проголосив Сірих Вартових зрадниками та назвав себе регентом королеви Анори. Кордони з Орлеєм були закриті, щоб завадити прибуттю підкріплення орлейських Сірих Вартових. Лоґейн призначив зрадника ерла Рендона Гоу своїм заступником, що призвело до численних безчинств, адже той прагнув зміцнити свій контроль над Ферелденом.

Лоґейн вимагав, щоб усі ферелденські дворяни зробили свій внесок у відбудову війська, втраченого при Остаґарі, оскільки він вірив, що за його керівництва було вкрай важливо швидко відновити оборону країни. Одразу ж Лоґейн зіткнувся зі спротивом банна Тіґана Ґерріна та незалежних землевласників Баннорну, багато з яких були скептично налаштовані щодо його версії подій при Остаґарі та його опортуністського захоплення трону, на який він не мав жодного права так скоро після смерті Кейлана, і це розпалило громадянську війну між землевласниками та лоялістами Лоґейна. Одужання ерла Еймона від його дивної хвороби лише погіршило ситуацію, оскільки після цього вибудувалися два чіткі політичні угруповання у боротьбі за трон.

Найважчою втратою після битви при Остаґарі стали ферелденські Сірі Вартові, які були повністю знищені разом із королем, таким чином позбавивши державу найцінніших союзників у боротьбі з темнородами, коли вона потребувала їх найбільше. Лише двоє з них вижили: Алістер та Вартовий/Вартова, яких врятувала Флемет та її донька Морріґан і які пізніше відновили свої сили у хащах Коркарі. Зрештою вони поклали край правлінню Лоґейна, а також Мору, бо вдвох змогли зібрати військо на захист Ферелдену та здолати колишнього героя на Раді Земель, таким чином вчасно об’єднавши Ферелден для протистояння Архідемону.

Лише через сім років втрати при Остаґарі було підраховано, через що багато вцілілих, що втекли до Вільних Марок офіційно почали вважатися загиблими. В роки після Мору Ферелден пропонував поновити повноваження всіх солдатів, що вижили після битви.

Мабуть, найбільш несподіваний наслідок битви проявив себе лише десять років потому. Після ферелденської поразки при Остаґарі, сусіднє селище Лотеринг було швидко захоплене темнородами. Серед біженців, що звідти врятувались, була молода людина на ім’я Гоук, яка стала центральною постаттю у подальші роки, отримавши популярність у Вільних Марках та зрештою ставши Захисником/Захисницею Кіркволла.

Цікавинки

• Зі слів банна Сеорліка, під час битви при Остаґарі разом із королем Кейланом загинула щонайменше половина ферелденського війська.