 У цій статті є неперекладений текст.
|
| Необхідний текст для перекладу виділений жовтим кольором, або сірим, якщо текст приховано у редакторі коду. |
Вільні Марки (англ. Free Marches) — група міст-держав, розташована в східній частині Тедасу на півдні від Антиви та Тевінтерської імперії, на сході від Неварри та на півночі від Ферелдену. Кіркволл, Старкгейвен і Тантервейл є єдиними трьома містами, що мають політичну силу; кожним з цих міст керує титулований урядовець, що має особливе право називати Захисника свого міста.
«Маркійці» — вільнодумні нащадки суворих варварів. Їхні міста утворюють вільну конфедерацію та рідко об’єднуються з якихось питань. Однак в разі агресії з боку більших сусідів маркійці можуть утворити військовий союз, якому не можуть протистояти навіть найсильніші вороги.[1]
Під час П’ятого Мору багато жителів Ферелдену шукали прихисток у Вільних Марках.
Історія[]
Спершу міста, з яких зараз складаються Вільні Марки, були або планасенськими селищами, завойованими магістрами, або поселеннями, зведеними тевінтерцями з нуля в часи розширення імперії. Під управлінням Тевінтеру поселення та селища виросли у міста.[2]
Між -180 та -170 роками Стародавньої Доби аламаррі на чолі з Мафератом та Андрасте захопили Тевінтерську імперію, відібравши велику частину її південних територій. Андрасте звела фортецю в місті Неварра і поставила свого послідовника Гектора на чолі. Після того, як Маферат зрадив Андрасте на користь Архонта Гессаріана у -170 році Стародавньої Доби, Андрасте було схоплено саме в місті Неварра.[3][4] В обмін на зраду Андрасте, Маферату були обіцяні землі південного Тедасу. Територію, що згодом стане Вільними Марками, він віддав своєму середньому сину, Евріону. Однак після викриття зради Маферата розкаяним Архонтом Гессаріаном у -160 році Стародавньої Доби, Евріон розділив свої володіння між чисельними племенами та відрікся від свого роду.[5] Зрештою ці території так і не об’єдналися в єдину державу. Міста скористались можливістю звільнитися та оголосили незалежність. Однак це протривало недовго; багато міст були захоплені та виборювали незалежність знову і знову; інші ж, як, наприклад, місто Неварра, розрослись настільки, що перетворилися на повноцінні держави.[6]
З невідомої причини, магістри та їх легіони було відправлено до Емерія (історична назва Кіркволла), проте вони так і не дісталися міста.[7] У розпалі завоювань Андрасте Емерій разом з іншими містами Вільних Марок був відрізаний від центрів влади; регіон переніс кілька спроб консолідації різними воєначальниками. Зрештою Емерій пав через повстання рабів у -25 році Стародавньої Доби.[8]
У 1:95 Божественної Доби остання битва Другого Мору відбулася в Старкгейвені за участі людської армії на чолі з Вартовими.[9] Обидві сторони зазнали великих втрат, проте Зазикеля нарешті було вбито Сірим Вартовим Коріном.[10]
У 2:15-2:45 Доби Слави, король Старкгейвена Файрус спробував об’єднати Вільні Марки під своїм прапором та побудувати власну імперію. Після невдалих спроб захопити хоч якесь місто-державу незважаючи на численні військові кампанії, тевінтерські союзники Файруса зрадили його та вигнали його зі Старкгейвена. Місто було анексоване Тевінтерською імперією в 2:45 році.[11][12]
У 2:80 році Доби Слави Церква оголосила Священний Похід аби звільнити Старкгейвен від Імперії. Битва за незалежність Старкгейвена була короткою, але кривавою.[13]
У 5:12 році Священної Доби прокинувся Архідемон Андорал, і розпочався Четвертий Мор. Темнороди зруйнували Антиву та Ривейн перш ніж перекинутися на Вільні Марки. Міста Вайком та Кіркволл було евакуйовано Сірими Вартовими у відбудовану фортецю Ен в ролі прихистку для біженців.[14]
У 5:37 році Священної Доби Тайлус, перший король Неварри з династії Ван Маркгемів, зійшов на престол після його заяв, нібито він був нащадком сина Дрейкона, вбитого у Камберленді. Бувши героєм нещодавнього Четвертого Мору, Тайлус зміг зіграти на націоналістичних почуттях західних Вільних Марок і невдоволенні зростанням влади Орлею. Він довів свою військову міць, вигравши декілька великих битв проти орлейців; вирішальне зіткнення відбулося у 5:40 році,[15] визначивши Неварру як нову політичну силу.[16]
У 7:56 році Доби Бурі к’юнарі висадилися неподалік від Оствіка та здійснила напади на Старкгейвен та Кіркволл. Старкгейвен вистояв, в той час як Кіркволл пав жертвою магії сааребазів.[17] Місто лишалося під контролем к’юнарі допоки у 7:60 році його не звільнив орлейський шевальє сер Мішель Лафай. Він побачив, що більшість населення прийняли К’юн. Кіркволл було включено до складу Орлейської імперії, а Лафай став правити містом, отримавши від імператора Орлею титул намісника.[18]
У 8:05 році Благословенної Доби Кіркволл повстав проти влади Орлею та здобув незалежність, зберігши при цьому титул намісника як правителя міста.
У 8:82 році Неварра почала криваву кампанію завоювання Вільних Марок на тлі успіхів із захоплення Перендейла та Гасмала. Кейд Арвейл зупинив неварців, здобувши цим титул Захисника Тантервейла.[19]
У 9:21 році Доби Дракона намісник Перрін Тренголд вчинив спробу вигнати Орден храмовників з Кіркволла, вбивши лицаря-командора Ґайліана під час рейду на фортецю храмовників, проте його зупинила лицарка-капітанка Мередіт Стеннард. Невдовзі потому за цей вчинок верховна пасторка Елтіна нагородила Мередіт званням лицарки-командорки. За підтримки Церкви Мередіт призначила Марло Думара на пост намісника замість Перріна, зберігаючи контроль над містом за собою.[20][21][22]
Місце в сюжеті[]
У 9:30 році Доби Дракона ферелденські біженці, що тікали від П’ятого Мору, заполоняють маркійські міста вздовж узбережжя Буремного моря.
У 9:31 році к’юнарі вирушають на зустріч з орлейцями, які погодились повернути їм Книгу Кослуна. Однак книгу перехоплює ривейнська піратка. К’юнарі кидаються навздогін за крадійкою, проте через шторм кораблі обох сторін потонули поблизу узбережжя Кіркволла. Арішок та к’юнарі, що вижили, вимушені залишитись в таборі, допоки не повернуть собі Книгу Кослуна.
У 9:34 році після серії провокацій Арішок атакує місто, розпочавши першу битву за Кіркволл. Під час наступу Арішок вбиває намісника Думара. Гоук сприяє звільненню міста, через що здобуває титул Захисника/ці Кіркволла від лицарки-командорки Мередіт Стеннард.
У 9:37 році маг-відступник Андерс руйнує Кіркволльську церкву. Храмовники намагаються знищити Коло як відплату, що слугує початком Кіркволльського повстання та заохочує магів по всьому Тедасу до боротьби проти системи Кіл. Захисник/ця Кіркволла вбиває Першого чарівника Орсіно та лицарку-командорку Мередіт під час битви.[23]
Географія[]
Поселення[]
Міста-держави[]
Ансбурґ — розташований на сході Вільних Марок, на березі річки Мінантер. Хоча місто є жвавим центром сільськогосподарської торгівлі, Ансбурґ часто називають Заводдю.[24]- Гасмал — розташування міста на межі Тихих рівнин зумовлює регулярні потоки тевінтерських біженців (переважно рабів-втікачів).[24]
- Герцинія — палацове місто-держава на узбережжі Амарантинського океану. Відоме своїми податками та частими рейдерськими набігами.[24]
- Кіркволл — слугує воротами морської торгівлі вглиб континенту; є основним торговельним вузлом Вільних Марок.[24][25]
- Маркгем — більш культурно розвинене братнє місто Ансбурґа, розташоване на півдні Вільних Марок, неподалік від гір Віммарк. Маркгем є центром сільськогосподарських досліджень; тут розташовані одні з найбільших університетів Тедасу.[24]
- Оствік — через розташування на вході в Буремне море, місто стало першою точкою висадки к’юнарі у Вільних Марках. Оствік відомий своїми подвійними стінами.[24]
- Старкгейвен — найбільше місто Вільних Марок. Розташоване на березі річки Мінантер.[24]
- Тантервейл — розташоване на заході Вільних Марок на березі річки Мінантер. Одне з трьох найвпливовіших міст Вільних Марок. Закони Церкви тут мають абсолютну владу, а варта міста одержима контролем.[24]
- Вайком — розташоване на узбережжі Амарантинського океану, біля гирла річки Мінантер. Його вважають найбільш вільним містом Вільних Марок та тедаською столицею розгулу. Відоме тим, що є другим найбільшим імпортером антиванського вина після Орлею, маючи при цьому населення втричі менше від Валь Руайо.[24]
Інші відомі поселення[]
- Гамблтон — селище неподалік від Маркгема[26]
- Кайтен — місто на краю річки Мінантер, поблизу Старкгейвена[27]
- Вайлдервейл — розташований на півночі від гір Віммарк та на півдні від річки Мінантер[28][29]
- Вайлвердейл(примітка) — розташоване десь поблизу гір Віммарк[30]
- Ренвит — невелике селище на північ від Кіркволла[31]
Регіони[]
| Цей розділ порожній. Ви можете допомогти вікі, написавши його.
|
Культура та суспільство[]
Колись маркійці були відомі своїми набігами на північне узбережжя Ферелдену.[32] Неварра колись була частиною Вільних Марок, проте розрослася у розмірі та силі, значно перевершивши інші міста.
Марки колись були частиною імперії Тевінтер, підтвердження чому присутні в архітектурі міст — високих будівлях, зведених майже повністю з білого каменю.
Вільні Марки відомі як годувальники Тедасу: маркійські ферми на берегах річки Мінантер є джерелом значної частини продовольства континенту. На цьому водному шляху розташований Старкгейвен, найбільше з міст Вільних Марок.[1]
Центральним розташуванням Марок відносно інших земель Тедасу зумовлене велике культурне різномаїття населення. Торговельні потоки приводять до цих земель людей з усього континенту, і багато корінних маркійців мають батьків з-за кордону. Попри це, регіон не є надто гостинним до приїжджих. Багато жителів Марок обурені присутністю іноземців та вбачають у впливі інших культур загрозу їхньому способу життя. У розпал П’ятого Мору Кіркволл зокрема став жертвою розгоряння нативістських настроїв, оскільки чимала кількість ферелденських біженців та висадка к’юнарі викликали у маркійців негативну реакцію: вони вважали такі дії спробою іноземних сил захопити місто.
Попри космополітські настрої в регіоні, ворожнеча між маркійськими містами зазвичай превалює над спільною для всіх «маркійською ідентичністю».
Великий турнір[]
- Основна стаття: Великий турнір
Однією з найграндіозніших подій є Великий турнір.[33] Він проходить кожну тисячу днів у містах Вільних Марок.[34] Учасники з усього Тедасу сходяться у змаганні з бойової звитяги для найменування нового чемпіона ігор. Переможець отримує корону з листя шавлії та трофейний меч під назвою Славець, на якому викарбувані імена кожного переможця з часів першого Великого турніру.
Їжа[]
- Дивіться також: Їжа та Алкоголь
Among the city states, roast turkey with various sides is a popular fare in the wealthy and noblity. It is often reserved for feasts, special occasions such as birthdays, and dinner parties as cooking this meal is labor-intensive and time-consuming.[35] While свинячі ратиці were originally food for commoners, it has grown to be a delicacy for nobles in only some parts of the Free Marches, particularly in Ansburg.[36]
Політика[]
Вільні Марки не мають центрального уряду, короля або столиці, що зумовлює труднощі з захистом та роздроблену економіку. Кожне місто має власний уряд та насторожено ставляться до втручань сусідів, що часто призводить до напруги між містами у суперництві за вплив. Уряд міст також відрізняється один від одного: наприклад, місто-морський порт Кіркволл офіційно очолює єдиний правитель на посаді намісника, проте реальна політична влада зосереджена в руках тамтешнього підрозділу Ордену храмовників.
В кризовій ситуації найвпливовіші торговці, генерали та правителі Вільних Марок можуть скликати збори для розв’язання питання за принципом, схожим на Раду Земель в Ферелдені.[33]
Титули[]
Офіційні титули різняться в кожному маркійському місті, проте жодне з них не має короля. Верховні лідери мають наступні титули:
- Герцог — правитель Вайкома; до відомих герцогів належать:
- Антуан — герцог Вайкома станом на 9:41 рік; корумпований правитель, який намагався позбутись ельфів у своєму місті за допомогою червоного ліріума; дії Інквізитора/ки-ельфа можуть призвести до його смерті й створення комітетного уряду з представниками різних секторів Вайкома, відлюдинця, та хранителя клану Лавеллан
- Лорд/Леді канцлер — правитель Тантервейла; до відомих лордів-канцлерів належить:
- Джоффрі Оррик — лорд-канцлер станом на 9:29 рік[37]
- Маркграф/Маркграфиня — правитель Ансбурґа; до відомих маркграфинь належить:
- Талія Аурум — маркграфиня, що правила у 8:93 Благословенної Доби під час ферелденського повстання; приходиться тіткою по материнській лінії Еймону та Тіґану Ґерріну[38]
- Принц — правитель Старкгейвена. Старкгейвеном правили чисельні сюзерени, що мали слабкість до екстравагантних титулів; останнім з таких був король Залізний Кулак; після мирного завершення правління Залізного Кулака, жителі міста благали дворянина, який очолив успішне повстання — Вейла — стати їхнім новим королем. Відчуваючи, що ніхто не був достойним такого титулу і що це сприяло б розвитку корупції, як у випадку з попередніми правителями, Вейл відмовився, проголосивши принца в ролі верховного титулу Старкгейвена. До відомих принців належать:
- Лорд Вейл — перший принц Старкгейвена;
- Артезіан Вейл — принц, що правив у Священну Добу;
- Корбініан Вейл — ймовірний спадкоємець престолу Старкгейвена;[39]
- Ґоран Вейл — кузен головної династії Вейлів, якого помістила на трон в ролі маріонетки леді Джоана Гаріманн, яка замовила вбивство попереднього принца та всіх найближчих спадкоємців у 9:31 році; він був «претендентом» на престол Старкгейвена у період з 9:31-9:41 роки
- Себастіан Вейл — принц Старкгейвена (9:41-наш час)
- Тейрн — правитель Оствіка[40]
- Намісник — титул правителів Кіркволла і Кайтена; походить з часів, коли маркійські землі були частиною Орлейської імперії. До відомих намісників належать:
- Намісники Кайтена:
- Кедра — корумпований, але шанований правитель, в якого вселився демон гордині
- Раві — скинув Кедру та став наступним намісником Кайтена
- Намісники Кіркволла:
- Сер Мішель Лафай — орлеєць, що повів армію шевальє у бій проти к’юнарійської окупації Кіркволла; за заслуги перед містом імператор назначив його першим намісником Кіркволла у 7:60 році Доби Бурі
- Благород Тренголд — батько Перріна Тренголда; був злісним злодієм, який прийшов до влади шляхом залякувань та став намісником на початку Доби Дракона[20]
- Перрін Тренголд — прийняв титул від свого батька у 9:14 році; був славнозвісний своїми спробами вигнати Орден храмовників з Кіркволла у 9:21 році, в результаті чого його було скинуто та ув’язнено до самої смерті від отруєння два роки потому
- Марло Думар — призначений новим намісником Кіркволла лицаркою-командоркою Мередіт у 9:21 році; залишався на посту допоки не був страчений Арішоком у 9:34
- Гоук — призначається новим намісником/намісницею у 9:37 якщо стати на бік храмовників під час подій Кіркволльського повстання магів
- Бран Кавін — тимчасовий намісник Кіркволла станом на 9:41
- Варрик Тетрас — всесвітньо відомий письменник; супутник Гоук/а та Інквізитора/ки; був обраний намісником приблизно у 9:43 році
- Посол — уповноважений дипломатичний представник; до відомих послів належать:
- Ґален Ведас — посол Старкгейвена в Неваррі у 9:06 Дракона[41]
Для всіх інших є розповсюдженими серá та мессер, ґендерно-нейтральні форми звернення у Вільних Марках. Серá використовується при зверненні до когось рівного або нижчого за статусом, в той час як мессер використовують, звертаючись до вищої за статусом людини.[42]
Захисник[]
Цим титулом нагороджується людина, що довела свою відданість місту кров’ю, потом та лідерством; як правило, титул дарується правителем міста. Він не обов’язково є ознакою шани: Захисника можуть як любити, так і боятися. Захисників мали Старкгейвен, Тантервейл та Кіркволл; до відомих Захисників належать:
- Неназваний Захисник Старкгейвена — воював під час Четвертого Мору, в тому числі в битві за Айзлі[43]
- Кейд Арвейл — уроженець Ривейну, названий Захисником Тантервейла у 8:82 році Благословенної Доби за спротив експансії Неварри на територію Вільних Марок[19]
- Гоук — названий першим Захисником/цею Кіркволла у 9:34 році Доби Дракона за відсіч к’юнарі під час першої битви за Кіркволл
Відомі маркійці[]
- Повний список дивіться тут: Категорія: Маркійці
- Примітка: наступний список включає людей як з маркійським корінням, так і маркійської національності.
- Ален
- Амадіс Вейл
- Белінда Дарроу
- Бетані Гоук
- Професор Брам Кенрік
- Бран Кавін
- Карвер Гоук
- Шарада Амелл
- Доннік Гендир
- Верховна пасторка Елтіна
- Ґамлен Амелл
- Ґрейс
- Гоук — Захисник/ця Кіркволла
- Інквізитор/ка Тревельян — якщо вижили під час Божественного Конклаву
- Ліандра Амелл
- Намісник Марло Думар
- Лицарка-командорка Мередіт Стеннард
- Перший чарівник Орсіно
- Квентін
- Ралі Самсон
- Шеймус Думар
- Принц Себастіан Вейл
- Том Реньє — краще відомий як Блекволл
- Страйф
- Варрик Тетрас
- Перша чаклунка Вів’єн
- Вартовий/а / Вартовий/а-Верховода — якщо є нащадком Ревки Амелл (передісторія мага Кола)
Записи Кодексу[]
|
|
Тексти заміток[]
- Лист: Кісткова яма
- Лист: Лист напрочуд офіційного вигляду
- Замітка: Лист, написаний тремкою рукою
Примітки[]
- У Dragon Age II в цікавинках на екрані завантаження говориться, що існує лише два Кола магів у Вільних Марках: один в Старкгейвені й інший — в Кіркволлі. Однак одне з повідомлень члена Банди трьох натякає на існування Кола в Оствіці.[7] У Dragon Age: Інквізиція підтверджується існування оствіцького Кола.[44] Інквізиція також може встановити контакт з Колом в Гасмалі.[45] Щобільше, згадуються Кола в Ансбурзі[46] та Маркгемі,[47] хоча їх існування досі знаходиться під сумнівом.
- У Dragon Age: Redemption, Нірея згадує «Вайлвердейл». Фонетично це дуже схоже на регіон Вайлдервейл на мапах Вільних Марок, тому можливо це не є окремою місциною, а лише помилковим відсиланням.
Галерея[]
Посилання[]
|
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||