Демони (англ. Demons) — це, як правило, озлоблені духи із Затіння, що уособлюють певний гріх чи негативне почуття та живляться темними проявами свідомості смертних, таких як лють, голоднеча чи жадання.
Дух перетворюється на демона, коли спотворюється його істинне призначення. Це спотворення відбувається, коли духа змушують робити щось, що кардинально суперечить його природі, або це також може статися, коли дух, вивчаючи розум та сни смертних, спіткає їхні негативні думки та спогади. Могутність демона та його розум залежать від емоції чи ідеї, що його живить: чим складніший концепт, тим сильніший сам демон.[1]
Природа демонів[]
У Добу Веж було розроблено систему ієрархії демонів, яку називають шкалою Брахма — на честь її винахідника.[2] За нею категоризують демонів залежно від їхньої сили. Демони люті знаходяться внизу цієї шкали, адже люттю живитися найпростіше. Демони лінощів вище за демонів люті та славляться майстерністю маскування. Сильніші за них — демони бажання, здатні маніпулювати особою без її усвідомлення. Наймогутнішими вважаються демони гордині. Це грізні та дуже розумні створіння. Проте демони не завжди відповідають цій ієрархії. Демон люті може зосереджуватися на помсті, що є більш ґрунтовною та потужною мотивацією, ніж звичайний гнів, а демон бажання, якого живить хтивість, буде слабшим за того, що уособлює більш складні прагнення.[3]
Також існують демони жаху, підживлені базовими страхами, і демони відчаю, що придушують почуття надії. Рідше зустрічаються демони заздрості та страху.
У демонів немає статі. У Затінні вони здатні змінювати облік і перевтілюватися на будь-що за власним бажанням. Оскільки демони є створіннями мінливої та гнучкої реальності, їхнє природне мислення для смертних здалося би божевільним.
Зрештою, демон — це лише дух, чиє призначення було спотворено. Якщо затягти духа у світ смертних проти його волі, а особливо з метою, що суперечить його природі, він перетвориться на демона. Натомість дух, який перетне Завісу добровільно, не зміниться.[4] Цікаво, що вони відповідають очікуванням смертних: якщо певна особа очікуватиме, що побачить демона, то саме демона і побачить, навіть якщо насправді це дух.[5] Окрім того, духа, що живе в чиємусь тілі, може спотворити сам його носій. Прикладом тому є Справедливість, що перетворився на Помсту.
Одержимість демоном[]
Як і більшість духів, демони прагнуть долучитися до живих. Деякі духи проходять крізь Завісу, адже вони хочуть відчути життя, побалувати себе почуттями чи втілити своє призначення. Зазвичай духи та демони можуть перетнути Завісу лише тоді, коли мають до чого прив’язатися у світі смертних. Однак демони не можуть збагнути фізичний світ. Вони не здатні розрізнити живих від мертвих чи від статичної природи світу, адже звикли до реальності, що визначається суто емоціями та пам’яттю. Тому світ смертних збиває демонів з пантелику і, якщо вони не можуть змиритися зі своєю новою реальністю, їхній вигляд стає викривленим та потворним.[6]
Якщо духів прикликають проти їхньої волі, вони шаленіють від шоку, стають жорстокими та перетворюються на демонів. А більшість демонів одразу ревносно намагаються вхопитися за щось, що видається їм схожим на життя, і цим оволодіти,[7] адже так їм найлегше зберегти розум у світі смертних. Єдиний відомий спосіб вигнати демона з носія, не вбиваючи самого одержимого, це увійти до Затіння та зустрітися там із ним безпосередньо — але в цьому також криються суттєві ризики. Якщо ж убити носія, демона це не ушкодить, і він просто повернеться до Затіння.
Через свою здатність черпати силу із Затіння маги є найбільш вразливими до ризику стати одержимими. Невідомо, чому демони надають перевагу саме магам. Можливо, річ у тому, що завдяки магічному дару магам в цілому легше спіткати демона, а їм, відповідно, зручніше їх захопити. Або ж, ймовірно, демони прагнуть самих магічних здібностей, що надають можливість впливати на фізичну реальність силою волі — дещо подібно до мінливої реальності Затіння. Хай там як, при зустрічі з магом демон завжди намагається ним заволодіти — або силою, або шляхом певної угоди (це вже залежить від сили самого мага). Маг, одержимий демоном, перетворюється на огидь.[8]
Однак демони вселяються не лише в живих і часто взагалі не здатні відрізнити їх від мерців — а тому можуть заволодіти також і ними. Це одна з основних причин, чому Церква запровадила звичай спалювання мертвих, — аби уникнути створення потенційної нечисті. Слабші демони радо вселяються в трупи, адже не зустрічають жодного спротиву. Так, кульгавими мерцями зазвичай керують демони лінощів, а мерці-пожирачі, що пожирають живих, захоплені демонами голоду.
Кошмаром-чаклуном називають демона гордині, що заволодів тілом мага і здобув його магічні здібності, а також здатен керувати іншими мерцями. Іншим могутнім видом одержимих мерців є воскреслі, якими управляють демони гордині чи бажання.
Демони здатні вселитися навіть у ті останки, від яких лишилися тільки кості. Ікласті скелети — це скелети під контролем демонів голоду. Вони намагаються поглинути все життя, яке знайдуть, і часто вміють витягувати життєву силу та ману зі своїх жертв. Кульгаві скелети рухаються під керівництвом демонів лінощів і можуть використовувати закляття ентропії проти супротивників.
Іноді демони можуть вселятися ще й у дерева, тварин,[9] предмети[10] та навіть прах, аби тільки вибратися із Затіння. Так дерева, наприклад, перетворюються на сильванів. У таких випадках демони уникають побічних ефектів, які зазвичай тягне за собою захоплення смертного організму зі свідомістю.[11]
Попри численну кількість випадків одержимості, існування мар доводить, що демонам необов’язково вселятися у щось, аби перетнути Завісу. Мари — це, власне, демони у своїй «справжній формі». З часом такий демон навчається витягувати енергію зі свідомості тих, кого зустріне, так само, як робить це у Затінні. А коли він поглине достатньо енергії, то зможе й користуватися нею на свій розсуд. Такі істоти не шукають собі носія та існують у вигляді тіней, що живляться свідомістю тих, кого спіткають.
Відомі демони[]
Гординя[]
Баронеса- Звір Затіння
- Зухвалість
- Миш
- Погорда
- Райм
- Роздута Гордість[12]
- Ульдред
Бажання[]
- Веревель
- Євена
- Імшаель
- Киця
- Колетта[13]
- Зебенкек
- Ласка
- Пристрасть
- Спокуса
Заздрість[]
Страх[]
- Бібліотекар
- Кошмар
- Паросток Кошмару
Лінощі[]
- Апатія
- Демон лінощів
Голод[]
- Самотня Душа[16]
Відчай[]
- Найвищий
- Скарб
Лють[]
- Пан Вовник
- Раґос
- Ша Вірд
Мара[]
- Ґазарат
- Королева Чорних боліт
- Темний Химородник
Інші[]
- Великий Дуб
- Ґаксканґ
- Ґіфра[17]
- Ґурд Гарофсен
- Жаль[18]
- Кел-Сараґ[19]
- Мальверніс
- Маяк[17]
- Помста
- Свавільний пройда
- Славрен
- Уткієль
- Міталлен
Записи Кодексу[]
|
|
Цікавинки[]
- Перед виходом Dragon Age: Інквізиція Девід Ґейдер вперше назвав такі види демонів, як відчаю, страху, заздрості та каяття,[3] і анонсував появу принаймні одного нового різновиду.[20] У грі дійсно представили демонів відчаю, страху та заздрості, а от демон каяття вперше з’явився вже у книзі Dragon Age: Тевінтерські ночі.
- «Зловісна анатомія» — це загадковий текст, написаний невідомим автором за допомогою вигаданого письма. Автор видається дуже зацікавленим у фізіології тварин, ймовірно пов’язаною з демонічною одержимістю. Автор вірив, що демони могли вселятися у своїх носіїв через очі та ховатися десь всередині черепу.[21]
Галерея[]
Посилання[]
|
| ||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
