| “ | Дворянство не може існувати без зобов’язань. Усім, що ми маємо – навіть своїм життям – ми завдячуємо нашій землі та нашим людям. | „ |
Еймон Ґеррін (англ. Eamon Guerrin) — ерл Редкліффу. Він популярний та має велику підтримку і вплив на вельмож та Баннорн – достатньо велику, щоб його розглядали як загрозу інші могутні вельможі.
Він – брат Тіґана Герріна, банна Рейнесферу, та королеви Ровен Ґеррін, яка є дружиною короля Мерика Тейрина та матір’ю Кейлана Тейрина. Він одружений з Ізольдою (хоча їх шлюб не схвалюється, оскільки вона орлейка), та має сина Коннора.
Біографія[]
Еймон народився близько 8:84 Благословенної[3] в ерла та ерлеси Редкліффу. Окрім цього, батько Еймона мав коханця, на ім’я Коннор, якого Еймон також називав батьком.[1][2] Коли Еймону було дев’ять, його батько ерл Рендорн Ґеррін відправив їх разом із молодшим братом та матір’ю якомога далі, щоб він міг доєднатися до повстанської королеви без нараження його родини на небезпеку. Ерлеса Марина відправилася із ними до її старшої сестри Талії Аурум, на той момент маркграфині Ансбурґу. Марина дуже сильно захворіла під час їхньої подорожі, та померла на наступний день після їхнього прибуття до Ансбурґу. Після смерті матері, Тіґана та Еймона ростили їхні тітка та дядько, які прийняли їх, наче рідних. Коли Рендорна та Коннора було вбито у битві при Західних Схилах у 8:99 Благословенної, Талія та її чоловік офіційно всиновили обох хлопчиків.[4]
Еймон повернувся в Редкліфф, щоб зайняти місце ерла в 9:02 Дракона,[5] але з’ясував, що Редкліфф все ще окуповано орлейцями. Він доєднався до повстання, щоб вигнати орлейські війська з Редкліффу, і під час цього здобув прихильність Ізольди, доньки орлейського правителя, яка провела більшу частину свого життя в Редкліффі та симпатизувала повстанським рухам. Хоча її симпатія була довгий час односторонньою, вона таємно допомагала повстанню, передаючи різну інформацію. Повстання було успішним і Еймон заявив про себе як про ерла Редкліффу.[6]
Одразу після повернення своїх земель Еймон звернув увагу на відновлення ерлінгу та побудував форт Коннор в Далекозем’ї,[2] і його зусилля призвели до покращення торгівлі та безпеки Редкліффа та околиць. Він регулярно відвідував королівський двір, де через свою практичність та спокій здобув повагу короля Мерика. Він став одним із довірених радників короля, через що Мерик довірив йому захист свого позашлюбного сина Алістера.
Через шість років після першої зустрічі шляхи Еймона та Ізольди знову перетнулися в Денеримі, оскільки Ізольда побажала лишитися в Денеримі із кузиною, а не повертатися з батьками в Орлей. Вони почали зустрічатися, і вона поїхала із ним до Редкліффу, де вони й одружилися. Їхній союз не схвалювався суспільством, оскільки люди вважали, що Ізольда – орлейська шпигунка. Коли Ізольда після довгих років спроб змогла завагітніти, знову спливли давно забуті плітки про те, що Алістер був позашлюбним сином Еймона, і Ізольда сильно зациклилася на думці про «справжнього сина-ферелденця» свого чоловіка. Зрештою, Еймон відправив Алістера до монастиря, аби полегшити життя своїй дружині.[7]
Коннор народився вкрай теплого дня та одразу ж став улюбленцем батька. Еймон назвав сина на честь свого батька, і малюка часто бачили на плечах Еймона, коли вони роздивлялися його майбутній ерлінг.[8]
Еймон також був присутнім на похороні короля Мерика разом із декількома лицарями, серед яких був і Джорі.[9]
Участь у сюжеті[]
Незадовго до битви при Остаґарі, ерл Еймон захворів на невідому хворобу, через яку він впав в кому, і яку не могла вилікувати навіть магія.[10]
Через невідому хворобу ерла, війська Редкліффу не могли вчасно доєднатися до армії короля Кейлана. Водночас Кейлан не знав про хворобу Еймона і лише чув від Дункана, що війська Редкліффу мають прибути за тиждень. Кейлан був підбадьорений минулими перемогами над темнородами, тож він не вважав за потрібне допомогу Еймона в битві. Оскільки війська Еймона не доєдналися до битви при Остаґарі, Алістер запропонував звернутися до нього по допомогу проти тейрна Лоґейна і Мору. Однак, після прибуття в Лотеринг Вартовий/Вартова дізнається, що ерл Еймон захворів на невідому хворобу, а лицарі Редкліффу за наказом ерлеси Ізольди шукають по всій країні Урну Священного Праху.
Хворобу Еймона спричинила отрута від Йована, мага крові, якого найняв Лоґейн Мак Тір; скоріше за все, це була його спроба перешкодити прибуттю Еймона в Остаґар. Син Еймона, Коннор – якого таємно навчав Йован – прикликав демона бажання у спробі допомогти батькові, але став огиддю. Демон бажання виконав свою частину умови з Коннором і підтримував життя Еймона, але при цьому демон використовував Коннора, щоб мати контроль над військами замку і перетворювати їх на невмерлих солдатів, які почали атакувати селище Редкліфф.
Після того, як Вартовий/Вартова розібралися з демоном, Еймона було зцілено дрібкою Священного Праху. Коли Еймон дізнався, що трапилося після подій в Остаґарі, то придумав план, як зсунути Лоґейна з влади, скликавши Раду Земель, щоб проголосити Алістера, позашлюбного сина короля Мерика, кандидатом на престол. Доручивши Вартовим зібрати усі можливі сили за договором Сірих Вартових, він також додав війська Редкліффу, щоб допомогти перемогти Мор.
Коли армії союзників були зібрані, Еймон разом із Вартовими та їхніми супутниками відправився до його маєтку в Денеримі, та почав готуватися до прийдешньої Ради Земель. Він продовжував стояти на тому, щоб посадити Алістера на престол, оскільки вважав, що Ферелден або об’єднається кров’ю Тейринів, або буде розділений ще більше, і застерігав Вартового(-у) берегтися спроб Анори захопити владу. Під час Ради Земель, Еймон виголошує першу тезу, коли приходить Вартовий/Вартова, і якщо спалахне бійка, він вступить у бій разом зі своїми людьми.
Алістер назначить Еймона своїм регентом, якщо одноосібно стане королем. Еймон прийме цю посаду з честю.
Під час фінальної битви, він буде допомагати Вартовому/Вартовій в бою з Архідемоном на форті Дрейкон (лише на 
). Під час битви його можна помітити із щитом та мечем та у важких обладунках. Якщо Вартовий/Вартова виживе, він з’явиться під час святкування після коронації, якщо Алістер стане королем.
У DLC Повернення до Остаґара, Вартовий(-а) може отримати лист від Еймона до Кейлана, в якому ерл намагався заохотити короля «відсунути Анору вбік», оскільки їй скоро виповниться тридцять, а вона ще не народила спадкоємця престолу.
Після Ради Земель Еймон побажав не повертатися до Редкліффу, а лишитися в Денеримі. Оскільки Коннор не може успадкувати ерлінг, Еймон передав ерлінг своєму брату Тіґану.[11] Він став повноправним жителем Денерима, а його стійка поведінка позитивно впливала на країну.
Квести[]
Ерл Редкліффу- Урна Священного Праху
- Рада Земель
- Битва за Денерим
Цитати[]
- (Якщо Вартовий/Вартова вибирає Собаку для битви з Лоґейном у двобої під час Ради земель): «О, Вартовий/Вартова... Ні. Боюся, ми не можемо дати вашому собаці визначити долю всього Ферелдену. Хто дасть йому ласу кістку — тому він буде вірний. Виберіть когось іншого.»
- «Чи ми маємо пожертвувати усім хорошим, що є в нашій країні, аби врятувати її?»
(Напередодні битви за Денерим) «Ми зібрали усі сили, які тільки змогли. Орда темнородів дійде до столиці раніше за нас, тож ми маємо мчати до Денерима так швидко, як тільки можемо. Життя тисяч людей висить на волосині; ми не можемо їх покинути. Ти зібрав(-ла) армію, щоб замінити полеглих при Остаґарі, Вартовий(-а). Лишається лише молитися щоб цього було достатньо».
Записи Кодексу[]
- Кодекс: Дослідження П’ятого Мору, том другий
- Кодекс: Ерл Еймон Ґеррін
- Кодекс: Ерлеса Ізольда
- Кодекс: Редкліфф
- Кодекс: Форт Коннор
- Кодекс: Наново відкритий Храм Священного Праху
Цікавинки[]
- Девід Ґейдер зазначив, що Лоґейн отруїв Еймона в надії, що його відсутність допоможе йому перемогти в можливій битві з королем Тейрином. Отруєння не мало на меті вбити Еймона, а лише вивести його з гри. Однак, про це ніколи не було сказано в грі, лише на форумі Bioware, коли Ґейдер розповідав про можливі мотиви Лоґейна.[12]
- Хоча Йован та Ізольда стверджували, що Еймон не знає про магічні здібності Коннора, а якби знав, то відправив би його до Кола магів, Лоґейн Мак Тір підозрював Еймона в тому, що той закриває очі на магію Коннора і навіть допомагав приховувати це, щоб той міг стати новим ерлом Редкліффу. З діалогу з Лоґейном стає зрозуміло, що він вважав Еймона досить консервативним чоловіком, що вірить у традиції та успадкування: він би віддав перевагу Коннору, як спадкоємцю ерлінга, аніж дозволив би стати ерлом Тіґану, який не має дітей, або взагалі передати ерлінг іншій родині.
Дивіться також[]
- Рада Земель
- Родина Ґеррінів
- Урна Священного Праху
Галерея[]
Посилання[]
- ↑ 1,0 1,1 Твіт від Патріка Вікса (архів)
- ↑ 2,0 2,1 2,2 Кодекс: Форт Коннор
- ↑ Dragon Age: Украдений трон, глава 12. Згадується, що під час програної битви при Західних Схилах Еймону було приблизно п’ятнадцять років.
- ↑ Dragon Age: Світ Тедасу, том 2, с. 105
- ↑ Dragon Age: Світ Тедасу, том 2, с. 106
- ↑ Dragon Age: Світ Тедасу, том 2, с. 102
- ↑ Dragon Age: Світ Тедасу, том 2, с. 103
- ↑ Dragon Age: Світ Тедасу, том 2, с. 102-104
- ↑ Згадується у діалозі із Джорі.
- ↑ Якщо спитати у сера Доналла, чи вважає він, що Лоґейн причетний до хвороби ерла, він відповість: «Ерл захворів до смерті короля. Але що, якщо Лоґейн спланував і це теж? Ох, такі думки мені не подобаються».
- ↑ Зі слів Коннора в Dragon Age: Інквізиція.
- ↑ За дописом Девіда Ґейдера на форумі Bioware — "The Complete Defense of Loghain Mac Tir"
За дописом