 Ця стаття містить неповну інформацію та ще має бути розширена.
|
| Ця стаття ще має бути прибрана до вищого стандарту якості.
|
Ви можете допомогти:
|
| У цій статті є неперекладений текст.
|
| Необхідний текст для перекладу виділений жовтим кольором, або сірим, якщо текст приховано у редакторі коду. |
Ельфи (англ. Elves) — є людиноподібною расою із невеликими зовнішніми відмінностями: як правило, вони стрункі, мають великі очі та загострені вуха.
Здавна ельфи були панівною расою в Тедасі, і їхня розвинута цивілізація була заснована на силах природи, Затінні та магії. Після падіння їхнього величного міста Арлатан та імперії Елвенан, грабунку з боку Тевінтерської імперії та подальших сторіч рабства, ельфи втратили більшість своєї культурної спадщини й ідентичності. Вони спробували відбудувати своє суспільство у Долах, але через три століття Доли впали перед потугами Священного Походу Церкви.
Відтоді ельфи поділилися на дві окремі групи: долійці, які дотримуються кочового способу життя та прагнуть оберігати ельфійську культуру, не підкорюючись нікому; і міські ельфи, які живуть поряд із людьми переважно як убогі вигнанці й перейняли багато людських звичаїв. Багато ельфів досі залишаються рабами в Тевінтері, і багато інших приєдналися до к’юнарі у сподіваннях на краще життя.
Загалом, сьогодні ельфи асоціюються з бідністю, злочинством і варварством. Для людей вони часто є цапами-відбувайлами та роблять їх брудну роботу. У стародавньому Тевінтері ельфів називали «раттусами».[1] Сучасні люди зневажливо називають ельфів «bat face»,[2] «гостровухі», «косовухі»[3] або, менш принизливо, «кролики». Хоча й більшу частину ельфійської мови було втрачено, вони часто називають себе «елвен», що означає «народ».
Ігролад[]
У Dragon Age: Початок для ельфів доступні всі три класи: воїн, розбійник і маг. За передісторією ельф-Вартовий/Вартова може бути або міським ельфом, або долійським ельфом. Також у DLC Dragon Age: Пробудження орлейський Вартовий/Вартова-Верховода може бути ельфом будь-якого класу.
- Расові переваги: +2 сили волі, +2 магії.
У Dragon Age Journeys за походженням ельф-протагоніст може бути або міським ельфом, або долійським ельфом.
- Расові переваги: +2 сили волі, +2 магії.
У Dragon Age II ельфи недоступні як ігрова раса для Гоук/а. Однак вони присутні як супутники та неігрові персонажі.
- Расові переваги: +1 спритності, +1 хитрості.
У Dragon Age: Інквізиція для ельфа-Інквізитора долійського походження доступні всі три класи: воїн, розбійник і маг.
- Расові переваги: +25% захисту від усіх нападів на відстані, враховуючи магію.[4]
Історія[]
| “ | Колись мій народ ходив цією землею як боги. Ми творили магію, яка б засліпила вас своєю красою. Тепер ми ховаємося в глухих лісах і готуємося до того, що наступного разу ви «шемлени» зробите щось, що порушить баланс цього світу. | „ |
| — Фелассан(джл) |
Рання історія[]
- Основна стаття: Елвенан
Стародавні ельфи, елвен, колись були расою прекрасних, неземних безсмертних істот, які жили в гармонії з природою.[5] Вони існували у світі без Завіси[6] і називали Затіння «небом».[7] Вони намагалися як дослідити Затіння,[8] так і побудувати міста на Землі,[9] що викликало війну з титанами. Елвен здобули перемогу й почали видобувати з тіл титанів їхню кров, ліріум.[10]
Згодом лідери елвен заявили про божественність і були визнані богами, Евануріс.[6] Вони використовували сфери, щоб користуватися магічною силою.[11] Потужна магія дозволила Евануріс поневолити десятки тисяч собі подібних ельфів,[12] які були затавровані символами богів, валласліном. Евануріс були пихаті та мінливі й ворогували між собою.[13] Мітал була єдиним голосом розуму, яка щиро піклувалася про свій народ.[6]
На розквіті своєї цивілізації, елвен створили в межах Затіння невеликі виміри зі своїми власними правилами реальності,[14] такі як «Перепуття» та магічне сховище Вір Діртара, і використовували магічні дзеркала, елювіани для швидких переміщень.
Минуле ціле тисячоліття, перш ніж Евануріс у своїй жадобі виявили щось жахливе глибоко під землею. У страху ельфи заблокували тунелі камінням та магією і поклялися забути це місце.[10] Усвідомлення того, що фальшиві боги знищать усіх, викликало повстання. Його очолив Солас, також відомий як Фен’Гарел.[10][6]
Останньою краплею стала змова Евануріс проти Мітал, яка виступила проти їхньої тиранії, і через що її вбили. Не маючи змоги вбити їх звичайним способом, Солас створив Завісу, щоби позбутися їх назавжди. Наслідки були катастрофічними. Завіса заблокувала свідомий зв’язок більшості людей із Затінням і спричинила початок старіння ельфів. Їхні споруди, внутрішньо пов’язані із Затінням, зруйнувалися самі,[6] знищивши тисячоліття знань і вбивши багатьох людей.
Опинившись у пастці, ельфи Тедасу оплакували минуле, а нові покоління повільно переставали розуміти його.[15]
Перед падінням[]
- Основна стаття: Елвенан
Згідно з ельфійським календарем, вони вперше зустрілися з гномами в -4600 році Стародавньої Доби.[16] Гномський Хронострат також має записи про Тедас без людей, де ельфи панували над землею, а гноми правили підземеллям.[17]
Ельфійський календар стверджує, що люди прибули в Тедас близько -3100 році Стародавньої.[18] Деякий час люди та ельфи мирно взаємодіяли й торгували.[19] У -1195 Стародавньої людські королівства на півночі об’єдналися, щоб утворити імперію Тевінтер.[20] Вони виявили ельфійське місто Арлатан у лісі поруч із ними. Цього разу людей зустріли вороже.[21] Згідно з легендами, ельфи прийшли до думки, що через вплив «шемленів» (або «швидких дітей», як вони називали людей[22]) вони старіють і вмирають.[23]
У відплату в -981 Стародавньої, імперські війська взяли в облогу Арлатан. Через шість років магістри Тевінтеру вдалися до магії крові, щоб занурити Арлатан під землю. Вони захопили та поневолили більшість ельфів-втікачів майже за одну ніч і знищили ельфійську культуру.[22][21] Той невеликий її залишок, у тому числі ельфійський календар, був заборонений імперією.[5] Однак зважаючи на ранню ельфійську історію це скоріш походило на «carrion feasting upon a corpse».[24]
Ельфійські легенди звинувачують у поразці Фен’Гарела, який запечатав богів і таким чином не дозволив їм врятувати ельфів.[25]
Доли[]
- Основна стаття: Доли
Після кількох поколінь рабства, ельфійські раби під керівництвом Шартана, були одними з найпалкіших прихильників повстання пророчиці Андрасте проти Тевінтерської імперії. Шартан і ельфи боролися разом з Андрасте задля того, щоб скинути тевінтерських магістрів у -170 Стародавньої. Вони були винагороджені за свою вірність тим, що Маферат, чоловік Андрасте, надав землю в Долах у -165 Стародавньої. Свою подорож до нової батьківщини вони назвали Довгим шляхом. Багато загинуло в дорозі, дехто навіть повернувся до Тевінтеру, але більшість продовжила шлях.[26]
У Долах, ельфи створили другу батьківщину й почали відновлювати втрачені знання та культуру Елвенан, включаючи поклоніння своїм ельфійським богам. Вони побудували своє перше місто Галамширал («кінець мандрівки» мовою ельфів[26]) та ізолювалися від людей. Їхні кордони охороняв орден Смарагдових лицарів.[27] Протягом кількох років люди, вірні пам’яті Андрасте, поважали своїх ельфійських союзників. Але через покоління, коли імператор Дрейкон почав військові кампанії, щоби поширити поклоніння Творцю і заснував Орлейську імперію та Церкву,[28] дипломатичні відносини між Долами та людьми погіршилися.
Ельфи, які відмовилися змінитися, ізолювались ще більше, оскільки Церква посилала проповідників і храмовників на їхні землі.[29] Відносини ще більше погіршилися, коли долійці відмовилися надати допомогу під час Другого Мору.[30] Коли сили ельфів напали на людське місто в Багряному Переході у 2:09 році Доби Слави, прикордонні сутички між Орлеєм і Долами переросли у відкриту війну.[31][29][27] Коли ельфи захопили Монсіммар та рушили на Валь Руайо, Божественна Рената І скликала Священний Похід проти ельфів.[32]
Письмові розповіді у Дін’ан Ганін, гробниці Смарагдових лицарів, показують, що обидві сторони були відповідальними за ескалацію ворожнечі між Орлеєм і Долами.
У 2:20 Слави, захоплення Галамширалу та смерть Ліндіране ознаменували кінець Священного Походу та ельфійського королівства.
Новітня історія[]
Після падіння Долів ельфи були змушені покинути свою другу батьківщину і відтоді не мали іншої, та віддалились ще сильніше від своєї культури. Багато ельфів прийняли умови своїх агресорів-людей, та пішли жити у відлюдинці всередині людських міст і поклонятися Творцю. Ті ельфи, які чинили опір, стали кочовими долійцями, зберігаючи поклоніння ельфійським богам і продовжуючи свої зусилля з відновлення втраченої культури Елвенан.[29]
Станом на 9:40 Доби Дракона будь-яке мистецтво Церкви в Орлеї, що зображує ельфів, було знищено, за винятком однієї оригінальної фрески Шартана з купірованими вухами та точної копії в університеті Орлею.[33] Деяких сучасних орлейських учених попросили написати трактати (частково для того, щоби послабити вплив імператриці Селін) про те, що ельфи є лише хижими тваринами, зважаючи на їхні «кролячі» вуха та звірячий інтелект, і що вступ у стосунки з одним із них є богохульством на кшталт зносин із тваринами.[34]
Протягом століть після занепаду Долів деякі ельфи змогли обійти своє скрутне становище: особливо Сірий Вартовий Ґарахел, який убив Архідемона Андорала та поклав край Четвертому Мору, а також Бріала (яка може стати першою ельфійською маркізою).
Навіть у сучасному Ферелдені, наприклад, міські ельфи не мають права носити зброю.[35] У Орлеї можна носити лише клинки довжиною долоні.[36] Зачистки відлюдинців усе ще відбуваються регулярно.[37] Багато ельфів досі перебувають у рабстві в Тевінтері, їх часто викрадають і навіть добровільно відправляють до Тевінтеру для продажу в рабство. Ферелденські ельфи також вважалися рухомим майном і купувалися та продавалися як власність під час орлейської окупації.[38] У результаті багато ельфів, які живуть на окупованих землях к’юнарі, вирішили прийняти К’юн, сподіваючись на краще життя, а багатьох навіть завербували, щоб стати шпигунами Бен-Газрат.
Після подій Священної Ради в 9:44 Дракона, ельфи почали втікати з Інквізиції, з посади слуг, і навіть із долійських кланів по всьому Тедасу, очевидно, щоби приєднатися до повстанського бога Фен’Гарела.[39]
Культура[]
Ельфи відлюдинця[]
- Основна стаття: Міські ельфи
| “ | Ми вільний народ, але так було не завжди. Андрасте, пророчиця Творця, звільнила нас від пут рабства. Оскільки наша спільнота зростає, пам’ятайте: наша сила у вірності традиціям та одне одному. | „ |
| — Валендріан(джл) |
Відлюдинці — це закриті спільноти ельфів, які живуть у людських містах, часто відгороджені стінами та розташовані в найбідніших, більш охоплених злочинністю частинах міста, тоді як ельфи в селищах, де немає відлюдинців, облаштовують свої домівки в коморах чи сараях. Їхні мешканці зазвичай збіднілі, та виживають виконуючи брудні та невигідні завдання або навіть жебракуючи. У найвідчайдушніших випадках вони можуть покинути відлюдинець і почати злочинне життя або продати себе в рабство, щоби прогодувати свої родини. Вони можуть приєднатися до Церкви, наприклад, стати храмовниками, але таке стається рідко, і расові упередження зазвичай перешкоджають цьому.[40]
Хоча загальне ставлення до них різниться від держави до держави, міські ельфи загалом є громадянами другого сорту. За законом чи упередженням ельфи не можуть приєднатися до більшості організацій або займати гідну роботу, і закон часто закриває очі на їхні зловживання. Рабство все ще законне в Тевінтерській імперії, та існує прибутковий попит на ельфійських рабів разом зі слугами для дворян. Люди часто вважають їх красивими, попри їхній низький статус. У Ферелдені, наприклад, соціальне становище ельфів як «Low Freemen» можна порівняти з положенням повій і злочинців, хоча вони заробляють на життя як можуть.[41]
Зазнававши дискримінації від людей упродовж такого довгого періоду, більшість міських ельфів намагаються зберегти свою спадщину. Артефакти з Арлатана, такі як венадал (буквально «Дерево народу») і постійна глибока гордість за свої згуртовані спільноти підтримують міських ельфів, які намагаються звести кінці з кінцями у ворожому світі. Таким чином, на ельфів, які залишають відлюдинець і намагаються увійти в людське суспільство, дивляться зневажливо як на «пласковухих». Родини, які все ж намагаються залишити відлюдинці та жити серед людей, швидше за все, будуть змушені повернутися через насильство над ними.[42]
Шлюб дуже важливий для міських ельфів; це обряд повноліття в ельфійських спільнотах, який часто готується заздалегідь, щоб нова кров приєдналася до концентрованого генофонду. Абсолютно найгірше, що можуть зробити ельфи, це одружитися або народити потомство не від представника своєї раси, оскільки між союзами ельфів та людей народжуються лише люди; це є несприятливим для таких обмежених спільнот, які залежать одна від одної та від традицій для повсякденного виживання.
Крім того, їхні тісніші стосунки іноді можуть призвести до так званих дітей напівельфів, як людського, так і ельфійського походження, хоча ці діти виглядають (і технічно є) повністю людьми.
Більшість міських ельфів прийняли віру Андрасте і Творця, тоді як деякі все ще таємно моляться ельфійським богам через заборону ельфійського пантеону в андрастиянському суспільстві.[43]
Відомі відлюдинці[]
- Основна стаття: Відлюдинець
- Амарантинський відлюдинець
- Ансбурзький відлюдинець
- Денеримський відлюдинець
- Еджголльський відлюдинець
- Ґізленський відлюдинець
- Ґваренський відлюдинець
- Гаєверський відлюдинець
- Кіркволльський відлюдинець
- Монфорський відлюдинець
- Редкліффський відлюдинець
- Відлюдинець Валь Руайо
- Вершельський відлюдинець
- Вайкомський відлюдинець
Долійські ельфи[]
- Основна стаття: Долійці
Долійські ельфи прагнуть відновити, успадкувати та зберегти знання і священні скарби двох загиблих королівств. Вони ведуть кочовий спосіб життя як засіб виживання, мандруючи по Тедасу. Через численні загрози, з якими вони стикаються з боку андрастиянців, долійці, як відомо, обережні та побоюються чужинців. Їхні клани походять від панівних кланів Долів, а самі долійці є їхніми нащадками.
Відомі долійські клани[]
| Цей розділ порожній. Ви можете допомогти вікі, написавши його.
|
Безіменні долійські клани[]
| Цей розділ порожній. Ви можете допомогти вікі, написавши його.
|
Взаємодія між міськими та долійськими ельфами[]
| Цей розділ неповний. Ви можете допомогти вікі, розширивши його.
|
Долійські та міські ельфи, зокрема, мають дивні та напружені стосунки, що беруть свій початок із розколу народу ельфів після падіння Долів. Деякі долійці дивляться на своїх міських братів і сестер підозріло та із жалем, як на «пласковухих»[42] ельфів, що виросли в людській культурі та які не відрізняються «від своїх господарів-шемленів».[44] Деякі вважають, що вони відмовилися від своєї культури та забули її, і сподіваються навчити цих ельфів своєму минулому, коли буде заснована нова батьківщина.[45] Однак не всі долійці поділяють таку думку про міських ельфів.[46] Деякі долійці також сподіваються, що вони зможуть чогось навчитися один в одного, коли отримають автономну батьківщину.[47]
Ельфійська мова[]
| Цей розділ порожній. Ви можете допомогти вікі, написавши його.
|
Примітки[]
| Цей розділ порожній. Ви можете допомогти вікі, написавши його.
|
Цікавинки[]
| Цей розділ порожній. Ви можете допомогти вікі, написавши його.
|
Галерея[]
Посилання[]
|
| ||||||||||||||