- Дивіться також: Аввари та Морозний хребет
Текст Кодексу[]
Пройшовши через Морозний хребет у давні часи, плем’я аламаррі розділилось на три групи: одна заселила долину Ферелден, інша направилась до хащ Коркарі, а остання повернулась до гір. Сучасні ферелденці ледь схожі на своїх предків аламаррі, шасинди мало що пам’ятають зі своїх традицій, однак аввари майже не змінились протягом років.
Так як і шасинди, аввари не є єдиним народом. Кожне плем’я дбає лише про себе і підкорюються тільки своєму тану. Вони досі вірять у своїх богів: Корта Батька гір, Гаккона Зимовія, Володарку Неба і багатьох інших богів-тварин, імена яких ніколи не називали чужинцям.
Ніщо не вічне в горах. Дощі та вітри врешті-решт руйнують найміцніші укріплення. Долини, що були придатні для орання одному поколінню, для іншого будуть вкриті багаторічними льодами. Здобич постійно мігрує. Навіть між собою, аввари не дають абсолютних обіцянок: вони одружуються за традицією, згідно з якою наречений намагається розв’язати туго зав’язану мотузку, поки наречена співає оду одному з богів. Скільки вузлів він не розв’яже до кінця її пісні, стільки років вона проведе з ним. Жителі низини часто забувають, що на Морозних хребтах не існує вічних союзів.
— уривок із книги «Ферелден: Історія та фольклор», авторства сестри Петрін, вченої Церкви
