- Дивіться також: Андрасте
Текст Кодексу[]
Колись на узбережжі Буремного моря існувало маленьке рибальське село, яке захопила Імперія Тевінтер та поневолила селян, щоб продати їх на ринках у Мінратосі, залишивши лише старих та немічних. Однією з бранок була маленька Андрасте.
Вона зростала у рабстві на чужині. Вона втекла, після чого здійснила довгу та ризиковану подорож назад на Батьківщину сама. З нікого вона піднялася до дружини аламаррського воєначальника.
Кожного дня вона молилася богам, просила їх допомогти її співвітчизникам, що досі залишалися рабами в Тевінтері. Неправдиві боги гір та вітрів не відповідали їй, та натомість відповів справжній.
Творець мовив. Він показав їй усі Його творіння: Затіння, увесь світ і всіх створінь у ньому. Він показав їй, як люди забули Його, віддалися поклонінню мовчазним ідолам та демонам, і як Він залишив їх напризволяще. Проте її голос донісся до Нього, і так зачарував Його, що Він запропонував їй місце біля себе, щоби вона могла керувати усіма створіннями.
Але Андрасте не могла покинути свій народ.
Вона молила Творця повернутися, врятувати своїх дітей від жорстокості Імперії. Не без вагань, Творець погодився дати людству ще один шанс.
Андрасте повернулася до свого чоловіка Маферата, і повідала йому все, що Творець розповів їй. Разом вони об’єднали аламаррське плем’я та рушили з боєм на магів-володарів Імперії, і Творець був з ними.
Мечем Творця було саме творення: він насилав вогонь та повінь, голод та землетруси. Куди б вони не йшли, Андрасте співала до людей Творця, і вони чули її. Ряди послідовників Андрасте зростали, поки не перетворилися на могутню хвилю, що неслася Імперією. І коли Маферат побачив, що люди любили Андрасте, а не його, у серці чоловіка оселився черв, що почав пожирати його.
Нарешті, військо Андрасте та Маферата стояла перед воротами самого Мінратоса, однак Андрасте з ними не було.
Бо Маферат таємно домовився віддати Андрасте до рук тевінтерців. В обмін на це, Архонт пообіцяв Маферату всі землі на південь від Буремного моря.
Так, Андрасте прив’язали до стовпа та спалили живцем на очах армії аламаррі та тевінтерців, поки її земний чоловік відкликав війська і не робив нічого, оскільки його серце було поглинуте заздрощами. Проте Архонт змилостивився, спостерігаючи за її спаленням. Він пожалів Андрасте, і дістав свого меча, подарувавши їй швидку смерть.
Творець оплакував свою Кохану, наслав прокляття на Маферата, прокляв усе людство за їхню зраду, і знову відвернувся від своїх творінь, забравши із собою лише Андрасте. І Діва Наша досі сидить поруч із ним, та досі вмовляє Його змилостивитися над Його дітьми.
— уривок із «Проповідей Юстинії ІІ»