- Дивіться також: Архідемон
Текст Кодексу[]
«У вічній Пітьмі вони
Шукали підмовників своїх,
Доки не побачили здобич,
Їх Бога, їх зрадника:
Сплячого дракона Думата.
Моровиця їх спотворила і самозванця,
Їх поводир пробудився, у муках та жаху,
Й послав їх сіяти по всьому світу хаос:
Перший Мор».
— Жалоби 8:7
Фальшиві боги-дракони Тевінтерської імперії ув’язнені глибоко під землею, куди їх у давні часи заслав сам Творець.
Ніхто не знає, звідки в темнородів ця невгамовна жага до пошуку сплячих Прадавніх Богів. Можливо, це інстинкт, подібний до того, що змушує метеликів летіти у вогонь факелів. Можливо, ними рухає якийсь залишок бажання помститися тим, через кого магістри вторглися на небеса. Якою б не була причина, щойно темнороди знаходять одного з цих стародавніх драконів, його миттєво уражає моровиця. Він пробуджується знівеченим і спотвореним та веде темнородів на повномасштабне вторгнення на поверхню землі — Мор.
У Мертвому Валу, після спіткання з Архідемоном:
Колись Уртем’єль був тевінтерським богом краси. У стародавні часи йому поклонялися музиканти, художники та поети. Свято Уртем’єля було найбільшим святом року й відзначалося протягом дванадцяти днів. На його честь були написані п’єси та цілі симфонії. Тепер же від нього залишилася тільки божевільна оболонка, сповнена єдиним бажанням — знищити все живе.
Коли Ріордан розкриє правду про Архідемона:
Коли почався Перший Мор, безліч хоробрих чоловіків та жінок кидалися на Думата, першого Архідемона, намагаючись завдати йому смертельного удару. Та попри все, він все одно повертався. Як казав дехто, це було доказом його божественної сили.
Та Сірі Вартові незабаром дізналися правду. Моровиця в їхній крові прив’язала їх до Архідемона, так що вони могли чути його, відчувати, як він помирає і перероджується завдяки тому, що його душа заволодіває найближчою істотою, ураженою моровицею. Темнороди були пустими, позбавленими розуму й душі, тому їхні тіла могли бути перекручені й перетворені на дракона. Але людина… Людська душа так не піддавалася.
Коли смертельного удару Думату завдала рука Вартового, душа Прадавнього Бога перейшла не до темнородженого, а до того, хто вбив його. Тієї миті обидві душі — і Вартового, і Архідемона — були знищені. І дракон більше не повстав. З Мором було покінчено.
Пов’язані тексти[]
Примітки[]
- Вірш Псалма Світла, що цитується в цьому тексті, також зустрічається у
Кодекс: Псалом Світла: Мор.