- Дивіться також: Венадал
Текст Кодексу[]
Найкращі часи вже давно минули. З кожним поколінням наша давня мова і наші традиції забуваються все більше і більше. А ті речі, які стали для нас звичними, вже давно втратили своє значення.
Так само і з венадалом, деревом народу. Кажуть, що у кожному відлюдинці він є. Або хоча б був. Коли я була малою, мати казала, що це дерево було символом Арлатана, але більше за це не знала навіть вона. Дбати про венадал тепер стало просто звичкою. У багатьох містах венадал вже змарнів і засох, та його порубали на дрова. Не така вже й велика втрата.
– Саретія, гарен гаєверського відлюдинця.