- Дивіться також: Вістря мертвих богів
Текст Кодексу[]
У мить, коли він ударив, клинок Сірого Вартового, який здолав Тота, Архідемона Вогню, розлетівся на три частини. Після битви при Мисливчій паді Вартові віднесли свого загиблого побратима до Вайсгаупту аби поховати його як героя, але розтрощені уламки його меча лишили позаду.
Роками уламки лежали забутими на полі бою. Згодом сталь просякнулася моровою кров’ю мертвого бога. Врешті-решт їх випадково знайшла неваррська жінка, яка шукала серед кісток сліди свого загубленого сина. Не знаючи, чим вони були насправді, вона продала їх ковалеві за десять монет.
Коваль, однак, знав, що придбав щось більше, ніж просто брухт, і зробив з уламків три однакові кинджали: Вістря мертвих богів. Покинувши його руки, вони помандрували в найвіддаленіші куточки Тедасу. Але скрізь, куди б вони не йшли, Вістря залишали по собі нещастя і втрату. Жінка, яка відкопала їх, невдовзі померла від чуми. Коваль звалився у власну кузню. Кожен, хто хоча б ненадовго тримав у руках одне з вістер, помирав передчасною смертю.
Цікавинки[]
- Коваля, який створив Вістря мертвих богів, спіткала та ж доля, що й Толіда Молотобия, який створив Минулогляд.