- Дивіться також: Ельфійський пантеон
Текст Кодексу[]
Близнюки Фалон’Дін та Діртамен були найстаршими дітьми Елґар’нана-Всебатька та Мітал-Захисниці. Брати були нерозлучними з моменту зачаття і знані завдяки великій братній любові. Тому ми часто згадуємо Фалон’Діна на одному подиху, а Діртамена на наступному, адже вони не знесуть розлуки, навіть у наших оповідях.
Коли ще світ був юним, боги тинялися землею, і Фалон’Дін та Діртамен не були винятком. Брати захоплювалися численними земними дивами. Вони гралися зі звірятами, шепотіли до дерев та купалися в озерах та потічках. Їхні дні були сповнені благодаттю та вони не знали смутку.
Й одного разу, проходячи крізь ліс, Фалон’Дін та Діртамен натрапили на стару і кволу оленицю, що відпочивала під деревом. «Чому ти не рухаєшся, сестричко?» запитав Фалон’Дін.
«Пограйся з нами», мовив Діртамен.
«Шкода мені», відповіла їм олениця, «та не можу. Стара я і, хоч бажаю спочити, мої ноги вже не в змозі мене донести».
Змилостившись над оленицею, Фалон’Дін узяв її на руки та відніс за Завісу спочивати. Діртамен хотів піти за ним, та мінливі сірі стежки Завіси йому завадили. Загубивши брата вперше за весь час, Діртамен безцільно блукав, допоки не натрапив на двох круків.
«Ти заблукав і скоро ти зникнеш», мовив крук, на ім’я Страх.
«Твій братик тебе покинув. Він тебе більше не любить», сказала вже Омана.
«Я не заблукав і Фалон’Дін мене не кидав», відповів їм Діртамен. Він підкорив круків та наказав занести його до брата. І вони піддалися, адже були переможені та з того часу були в Діртамена на службі.
Коли Діртамен знайшов Фалон’Діна, він побачив і оленицю, що знову гарцювала, дух її звільнився з кволого тіла. Фалон’Дін та Діртамен зраділи цьому видовищу. Фалон’Дін присягнув проводжати всі душі до Потойбіччя. А Діртамен залишився з ним, адже близнюки не зносять розлуки.
— з «Історії Фалон’Діна та Діртамена», розказаної Ґішарелем, хранителем клану долійських ельфів Ралаферін
