- Дивіться також: Остаґар
Текст Кодексу[]
Фортеця Остаґар стала найвіддаленішою точкою, куди дісталося вторгнення стародавньої Тевінтерської імперії на південно-східні землі варварів. Колись вона була одним із найважливіших оплотів оборони на південь від Буремного моря. Побудована на краю хащ Коркарі, вона давала можливість пильнувати за будь-якими ознаками нападу з боку варварів, зараз відомих як шасиндські дикуни. Щоб дістатися родючих земель на півночі, вони мали б пройти вузький прохід між пагорбами, саме над яким і стояла фортеця. Та ці природні рубежі забезпечили їй чудове оборонне укріплення, завдяки чому фортецю було дуже непросто ані обійти, ані атакувати.
Але Остаґар, як і інші імперські землі на півдні, було покинуто після занепаду Тевінтеру під час Першого Мору. Фортеця була розграбована шасиндами, а пізніше, коли сформувалася сучасна ферелденська нація і загроза з боку шасиндів зменшилася, і взагалі занедбалася.
Остаґар пустував протягом чотирьох століть, хоча більшість стін та укріплень стоять і досі. Так само вивищується і вежа Ішал, названа на честь великого Архонта, за наказом якого її було побудовано. Остаґар залишається свідченням магічної могутності Імперії, яка його і створила.
— уривок із праці «Ферелден: Історія та фольклор», авторства сестри Петрін, вченої Церкви