Текст Кодексу[]
Сучасні люди майже не уявляють наслідків другого гріху. Повірте мені, якщо запитати найбільш набожних парафіян Церкви, вони проклинатимуть та плюватимуть на ту магію, але нікого з тих, хто б ще пам’ятав ті жахи, вже й на світі давно нема. На жаль, ніякі записи про це не збереглися внаслідок часів хаосу та невігластва. Ми маємо тільки оповіді вцілілих, які передавались через темні часи та настановче віровчення Церкви, і це справді небагато.
Гадаю, що не перебільшую, якщо скажу, що другий гріх обрушив на Тедас всі можливі прокляття. Темнороди, що з’явилися у нашому світі, наче ураган, ширяться швидше, ніж найстрашніша чума. З розповідей про подальші Мори (так назвали ці набіги темнородів, і кращої назви для них і немає) ми дізналися, що куди б не ступали темнороди, з ними одразу приходили хвороби та голод. Сама земля спотворювалась від їхньої присутності, а в небі збиралися чорні грозові хмари. Скупчення темнородів завжди є передвісником страшного лиха, і я тут навіть не перебільшую, друзі мої.
Кажуть, що ті прокляті магістри, що стали першими темнородами, знайшли розраду у пітьмі Глибинних шляхів, і там вони й множились. Керуючись або розумом, або якимись залишками віри в їхніх серцях, вони намагалися знайти Прадавніх Богів, яким колись служили. І знайшли, що хотіли: Думата, першого з Прадавніх Богів, колись відомого, як Дракон Тиші до того, як Творець ув’язнив його та його браття під землею за їх перший гріх: посіли вони місце Творця у людських серцях.
Сплячий дракон, визволений з неволі Творця своїми спотвореними послідовниками, прокинувся та сам став спотвореним. Думат перетворився на першого Архідемона, з жахливою силою, вивільненою вмираючою, нечестивою душею. Разом із темнородською ордою Думат знову здійнявся у небо, та приніс у світ Творця саму руїну. Прадавній Бог став осередком бурі, яка спустошила весь світ.
— з «Оповідей про загибель Тедасу» авторства брата Дженітиві, вченого Церкви
