Текст Кодексу[]
Заснований у фортеці Вайсгаупт у Андерфелсі орден Сірих Вартових дав людству надію у найскрутнішу хвилину. Досвідчені воїни, які десятиліттями боролися з темнородами, об’єдналися, та найкращі з них присягнулися зробити все можливе, щоб зупинити руйнівну навалу, що спустошувала все на своєму шляху. Ці великі люди, ельфи та гноми об’єднали свої знання про ворога та сформували єдиний фронт для спротиву лютуванню Архідемона.
І вони справді його зупинили. І досі співають балади про перших Сірих Вартових, які прорвали наступ темнородів у місті Нордботтен — кожен із них відбивав з десяток темнороджених одночасно. Загони Вартових злетіли на своїх величних грифонах у почорніле небо, щоби здолати лихого Архідемона мечем та магією — напевно, це було справжнім видовищем!
Неймовірно, але тоді Сірі Вартові здобули перемогу. Вони підняли свої мечі та несподівано з’явилася надія. Наступне століття Сірі Вартові вели людські держави та останніх захисників гномських королівств у битву проти навали Архідемона Думата, втрачали та займали нові позиції, але ніколи не відступали. З усіх куточків Тедасу вони приймали новобранців, здатних нести знамена Сірих Вартових незалежно від їхнього походження: чи то ельфів-рабів, чи людей-вельмож; і зрештою, майже дві сотні років по тому, як перший Прадавній Бог здійнявся в небо, Сірі Вартові зібрали війська людей та гномів на битву на Тихих рівнинах. Тоді Думат загинув, а Перший Мор добіг свого кінця.
Тевінтерська імперія мала зіткнутися зі сходженням пророчиці Андрасте. Про Мор поступово стали забувати. Після смерті Думата темнороди перестали вважатися загрозою, та думаючи про це зараз, зрозуміло, що наше ставлення до цього було справді нерозсудливим. Сірі Вартові мали ще багато роботи.
— з «Оповідей про загибель Тедасу», авторства брата Дженітиві, вченого Церкви
