- Дивіться також: Урна Священного Праху
Текст Кодексу[]
Лише одна людина стала свідком Мафератової зради: Гавард Захисник. Друг дитинства Маферата, він супроводжував свого командира на зустріч з тевінтерцями, не знаючи його планів. Коли він зрозумів, що Маферат веде Андрасте на загибель, Гавард, не бажаючи битися зі своїм другом та командиром, встав між Андрасте та тевінтерськими солдатами. Тевінтерці важко поранили його, а Маферат залишив його вмирати.
З останніх сил Гавард дійшов до воріт Мінратоса, щоб зупинити страту. Коли він дістався до місця призначення, справу вже було зроблено, а війська на рівнинах вже давно розійшлись. Гавард, лаючи себе за слабкість, зібрав останки Андрасте, розвіяні вітром та дощем, та заплакав. Коли його пальці торкнулися праху, пісня охопила його та він побачив видіння Андрасте, одягнену у вбрання із зоряного сяйва. Вона схилилася до нього та сказала: «Творець не забуде тебе, поки пам’ятаю я».
Пісня та видіння зникли, і Гавард залишився один. Та рани його загоїлись. З його новою силою Гавард зібрав прах Діви Нашої, та повернув його назад, на аламаррські землі.
Побоюючись, що прибічники Маферата осквернять його, Гавард відніс прах Андрасте до усамітненого місця високо в горах, де з цільного каменю вирізав урну, щоб зберегти його там.
Йшов час, і знання про це місце канули в літах. Можливо, така була воля Творця — лише найдостойніші зможуть знайти місце останнього спочинку Його Коханої. Зараз у нас є лише легенди, наприклад, про шевальє Лотара, який прагнув знайти Урну, щоб врятувати свою доньку на смертному одрі, і або він знайшов його вчасно і зміг її зцілити, або повернувся через сотню років після її смерті. На цьому місці версії легенди розходяться.
— із книги «Тедас: Міти та Легенди», авторства брата Дженітиві
