- Дивіться також: Смик
Текст Кодексу[]
Я пам’ятаю...
Смика. Смик був гномом, небагатослівним з незнайомцями, і ретельно підбирав слова серед друзів. Він не дуже добре вписувався в Орлеї, але ніколи не пояснював, чому покинув рідну домівку. Я прийняла його товариство і дружбу, знаючи, що він поділиться тим, що у нього на серці, у свій час.
Він розсміявся, коли я вперше спитала його про шовкові хустки. Ми були б у сховищі якогось вельможі, розкладаючи по кишенях коштовні камені, а Смик би копирсався в білизні. Вона була його практичною розкішшю, бо «ніколи не можна бути впевненим у засобах гігієни під час подорожі». Одного разу він занадто голосно сказав, що розпестив себе і «втратив жорсткість», але я підозрюю, що він просто хотів подивитися на зблідлу реакцію Штриха.