- Дивіться також: Андрастиянство та Псалом Світла
Текст Кодексу[]
Не мали назв
Земля, рай, море або небо.
Панувала сама тиша.
Тоді прогримів голос Творця,
Та його найперше слово стало для нас усім:
Мріями та гадками, страхом, надією,
Безліччю можливостей.
І створив він своїх первістків.
І сказав він їм:
«Створив я вас у своїй подобі,
Пануйте над усім, що існує,
Й чинять нехай
За вашою волею.»
Тоді посеред Раю
Створив він
Золотовеже місто
Вулиць, сповнених пісні
Та стягів, що майоріють без вітру.
Там й оселився він
В очікуванні див,
Що створять його Діти.
Зібралися діти Творця
Перед його троном
Співати йому гімнів хвалебних.
Та пісні ці
Співали самі вулиці.
Золотом сяяли не вони,
А сам трон Творця.
Тримали вони знамена,
Що майоріли без вітру.
Та голос Творця похитнув Затіння
Й сказав: Створив я у своїй подобі,
Вас, дітей своїх. Панувати можете ви
Над всім, що існує. Чинять лише
За волею вашею.
Та не робите нічого ви.
Царство, що я дарував вам
Має мінливу натуру.
Та втямив він, що наробив.
І покинув дітей своїх Творець,
Вихопив з Затіння
Майже все живе,
Та відділив його від Духів і проголосив:
Хай існує
Протиставлення у всьому:
Землі — небо.
Зимі — літо.
Пітьмі — світло.
І тільки я, зламавши рівновагу,
Дарую світові нове життя.
І ураз зникла мінлива його натура
Та стало воно непорушним,
Й отримали назви свої земля, рай, море та небо.
І зробив Творець
В явосвіті людей.
Незламних, як сама земля,
З душами, сповнених мріями,
Гадками, страхом, надією,
Безліччю можливостей.
І сказав Творець:
Молодші діти мої, ось мій вам дар:
Горітиме у ваших серцях
Невгасимий вогонь,
Всепоглинаючий і ненаситний.
Із Затіння створив я вас,
І в Затіння повертатимесь ви
Щоночі вві сні,
І так пам’ятатимете ви Мене.
І зачинив Творець ворота
Міста Золотого
Там й оселився він
В очікуванні див,
Що створять його Діти.
— Жалоби 5:1-8