- Дивіться також: Тевінтерська Церква
Текст Кодексу[]
Є люди, які скажуть вам, що Церква усюди незмінна, що Божественна у Валь Руайо має найвищу владу в очах Творця та що для всіх тедасійців цей факт є незаперечним.
Не вірте цьому.
Друга заповідь Творця, «Магія має служити, а не повелівати» мала трохи інше значення у давньому Тевінтері. Їхня Церква витлумачила це правило так, що маги не повинні підкорювати собі розум інших людей, а в усьому іншому людські правителі мають отримувати якомога більше користі з їхньої магії. Коли тевінтерські ченці змінили Псалом Світла, щоб відобразити їхнє тлумачення цієї заповіді, Божественна у Валь Руайо наказала їм повернутись до початкового варіанту Псалма. Вони відмовились, звинувативши Валь Руайо в нечестивості; цей конфлікт розростався та зрештою, у 4:87 Доби Веж, Тевінтерська Церква обрала свого «законного і праведного» Божественного Вальгаїла – який був не тільки чоловіком, а ще й одним з найвидатніших представників тевінтерського Кола магів. За межами Тевінтеру цього «Чорного Божественного» зневажали, та існування його було злочином проти Орлейської Церкви.
Чотирма Священними Походами задля витіснення цих «бунтівників» Орлейській Церкві вдалося лише закріпити цей розкол. Більшість вчень Тевінтерської Церкви лишились незмінними, але послабшала заборона на магію та збільшилась кількість пасторів-чоловіків. Тевінтером керує безпосередньо Коло магів з тих часів, як в 7:34 Доби Бурі Архонта Номарана обрали з числа чарівників, що народ цілковито підтримав. Він позбувся старих правил, що забороняли магам брати участь у політичному житті держави, та за одне століття справжні правителі багатьох імперських династій — маги — почали відкрито займати свої посади у владі. Імперський Божественний завжди обирається з Перших чарівників, а також він одночасно виконує роль Божественного та Верховного чарівника.
Для парафіян Церкви поза Тевінтером це є абсолютним богохульством та нагадуванням про часи магістрів, які принесли Мори в наш світ. Але вона існує, і навіть після того, як ми залишили Імперію на поталу клятих к’юнарі, вона все ж вистояла. Подальші сутички між Чорним Божественним та нашою так званою «Білою Божественною» є неминучими.
— з «Едиктів Чорного Божественного» авторства отця Давида з Карина, 8:11 Благословенної Доби