- Дивіться також: Ельфійський пантеон
Текст Кодексу[]
«О Фалон’Діне,
Летанавір — Друже Мертвих
Веди мої п’яти, заспокой мою душу,
Проведи мене до мого спочину»
У прадавні часи Народ був нестаріючим та вічним і замість смерті входив до утенери — довгого сну — і ходив змінними стежками поза межами Завіси з Фалон’Діном та його братом Діртаменом. Ці старійшини вивчали секрети снів, та деякі поверталися до Народу з новознайденими знаннями.
Але хід нашого життя прискорився і ми стали смертними. Ті з Народу, що померли, йшли за Фалон’Діном у Потойбіччя і вже ніколи не поверталися. Якщо вони у своїй подорожі радилися з Діртаменом, його мудрість втрачалася, відійшовши до Потойбіччя з ними, ніколи не доходячи до Народу.
Згодом Фен’Гарел замкнув богів подалі від нас, і Фалон’Дін більше не супроводжував померлих. Тоді ми навчилися класти рідних до спочину разом із дубовою патерицею, аби ті не збилися зі шляху, та кедровою гілкою, щоб відлякати круків Страх та Оману — колишніх слуг Діртамена.
— за словами Ґішарела, хранителя долійського клану Ралаферін