Тедаспедія

READ MORE

Тедаспедія
Advertisement
Тедаспедія

Дивіться також: Ельфійський пантеон, Фен’Гарел та Ельфи

Текст Кодексу[]

Про Фен’Гарела знано небагато, адже, як кажуть, йому було все одно на наш народ. Елґар’нан та Мітал створили світ, який ми знаємо, Андруїл навчила нас Шляху Мисливця, Сайлейз та Джуней дали нам вогонь та ремесло, але Фен’Гарел тримався осторонь і планував зрадити богів. За сказаннями про знищення Арлатана, коли боги вже не могли почути наші молитви, Фен'Гарел прожив не одне століття на далекому закутку землі, божевільно гигочучи та потішно обіймаючи сам себе.

За легендою, перед падінням Арлатана боги, яких ми знали та шанували, вели нескінченну війну з собі подібними. Немає серед нас гарена, який би пам’ятав тих інших: лише в снах ми чуємо імена Ґельдаврана, Дерн’тала та Анаріса, адже вони – Забуті, боги жаху та єхидства, злості та пошесті. У давні часи лише Фен’Гарел міг не боячись ходити та серед наших богів, і серед Забутих, і, хоча він споріднений з богами Народу, Забуті знали про його хитрощі, та вважали за свого.

І саме так Фен’Гарел їх обдурив. Наші боги вбачали в ньому брата, довіряли йому, коли той сказав їм залишатися у небеснім царстві, а сам пішов домовитися за перемир’я. А Забуті повірили тому, що він забезпечить поразку наших богів, якби вони повернулися до безодні на певний час. Вони довірилися Фен’Гарелеві та всі до одного були зраджені. І Фен’Гарел зачинив їх, аби ті ніколи не ходили серед Народу.

— з «Сказання про тріумф Фен’Гарела», розказаного Ґішарелем, хранителем клану долійських ельфів Ралаферін.

Advertisement