- Дивіться також: Юзарис та Дейн та вовкулака
Текст Кодексу[]
«У товаристві чудовиськ він ішов,
По спорожнілих вовчих стежках за драконом.
До тих земель, де лід подібний сталі,
І повітря враз змарніло, як жебрак,
І кожна кам'яниста стежка вкрилася кістками
Самотніх мертвих. Там був Дейн,
І п'ятдесят мечів зносив він до самої іржі.
Поки нарешті не знайшли вони печеру Феншали,[1]
Прадавньої сторожі гір, прокляття всіх вовків.
Шукав Дейн шлях, який би подолав дракона,
Лихо з вогню і пазурів, її луска
Яскравіша за панцир воїна та зуби більші за людей,
І все довкола змія, що дрімав, було кістками:
Вовків, людей, звірів — всіх і не злічити.
Смерті сморід зміг налякати навіть вовчу зграю,
І Дейн, у відчаї, пробрався до печери.
Щоб наодинці смерть чудовиська знайти.
Там, серед мертвих, сяючи, мов зірка.
Його рука дістала меч. Юзарис:
Давно був викуваний ковалями гномів для лорда аламаррі,
Чекаючи століття за століттям, щоб знов піти у бій.
Його Дейн визволив з землі й ударив
В дракона око, що ще спав,
Швидким, страшним ударом.
Й Феншала пробудилась, розлючена, лише для того, щоб померти».
— з легенди «Дейн та вовкулака»
Легенда про клинок Юзарис передує Андрасте. Меч, який Дейн знайшов у драконячій скарбниці, і яким він убив Феншалу та вовкулаку, перейшов у спадок до його сина Гафтера.
Можливо, Дейн був вигадкою, але Гафтер був дійсністю. У 1:40 Божественної він повів племена аламаррі проти темнородів, які заполонили Ферелденську долину з земель гномів. Він не лише відтіснив орду, але й розгромив об'єднані сили авварів і шасиндів, які сподівалися скористатися хаосом. Його перемоги принесли йому таку повагу серед племен, що його назвали першим тейрном.
Кажуть, що після багатьох років мирного правління в долині Гафтер покинув Ферелден, відпливши на невідомий Схід Амарантинського океану з мечем у руці, і більше його ніхто ніколи не бачив.
Пов'язані тексти[]
Посилання[]
- ↑ В описі Зимового меча також зазначено, що герой Дейн полював на Феншалу.