- Дивіться також: Ельфійський пантеон
Текст Кодексу[]
Кажуть, що Ґілан’нейн була однією з Народу, ще в дні до Арлатана, і була обрана Мисливицею Андруїл. Вона була чарівною — мала пасма білі, наче сніг — і витонченою, неначе лань. Вона завжди дотримувалася шляху Андруїл, а та зі свого боку сприяла їй більше, ніж іншим.
Одного дня, полюючи в лісі, Ґілан’нейн зіткнулася з мисливцем, якого не знала. Коло його ніг лежав яструб, якого було вбито пострілом у серце. Ґілан’нейн миттєво розлютилася, адже яструб — разом із зайцем — був твариною, яку так любила Андруїл. Ґілан’нейн стала вимагати в мисливця жертвоприношення для Андруїл в обмін на забране життя одного з її створінь. Він відмовився, тож Ґілан’нейн прокляла його, аби він більше не вбив та не вполював жодної живої істоти.
Прокляття Ґілан’нейн спрацювало, і мисливець дізнався, що вже не здатний полювати. Його здобич одразу вшивалася, а його стріли збивалися зі шляху. Його друзі та сім’я почали знущатися з нього за безпорадність: яка ж користь із мисливця, що не може полювати? Присоромлений, мисливець поклявся знайти Ґілан’нейн та помститися за скоєне.
Він знайшов Ґілан’нейн, коли та полювала із сестрами, та виманив її від них брехнею та лицемірством. Він сказав Ґілан’нейн, що засвоїв урок та благав її піти з ним, аби вона навчила його як правильно принести пожертву Андруїл. Зворушена його моліннями, Ґілан’нейн пройшла за мисливцем, а коли обоє були вже далеко від її сестер, він накинувся на неї. Спершу він осліпив її, а тоді й зв’язав, мов свіжу здобич. Та через прокляття мисливець не міг її вбити. Натомість він залишив її помирати посеред лісу.
І Ґілан’нейн прохала богів про допомогу. Вона молилася Елґар’нану про помсту, благала Мати Мітал про захист, та найбільше вона молилася Андруїл. Андруїл послала своїх зайців, аби ті перегризли мотузки, що її зв’язували, та Ґілан’нейн була поранена, сліпа й не могла знайти шляху додому. Тож Андруїл обернула її в прегарну оленицю — першу галла. І Ґілан’нейн знайшла шлях до своїх сестер, і привела їх до мисливця, який поніс заслужене покарання.
З того часу, галла направляли Народ і ніколи не сходили зі шляху, адже вони слухають голос Ґілан’нейн.
— з «Легенди про Ґілан’нейн», розказаної Ґішарелем, хранителем клану долійських ельфів Ралаферін
Пов’язані тексти[]
Кодекс: Вознесіння Ґілан’нейн
Примітки[]
- (Інквізиція) Запис знаходиться одразу навпроти Кодекс: Андруїл: Богиня Полювання на Воронових болотах.
Галерея[]
