The Next One (англ. Настпуний) — оповідання авторства Бріанн Батьє, опубліковане 4 грудня 2020 року в рамках святкування Дня Dragon Age.[1]
Оповідання[]
Жоден звір не повинен мати два роти, але цей — мав. Наче колючки росли на його зубах із засохлою слиною.
Вартовий Лоуренс дістав свого меча.
— Я виведу тебе звідси.
Гномка кивнула.
Звір різнорідно проревів. Хай чим він був, ним вже давно оволоділа моровиця.
Він був Сірим Вартовим. Двадцять років боровся з моровицею. Але ця отрута була також і в ньому. Одного дня вона проспівала в його вухах і він збагнув. Коли настає твій час, ти спускаєшся під землю та б’єшся до смерті зі страховищами. Або стаєш одним із них. Його суглоби боліли, коли він ішов сюди. А тепер — ні. Вони торохтіли, мов у гуля. Тож, ось він. Кінець.
Однак він почув її крик. Знайшов її на не тому боці обвалу, де вона стояла, хоробра як лев, тримаючи старий ковальський молот.
Звір кинувся стрімко та по-краб’ячи. Лоуренс розвернувся, ударив своїм щитом по його нозі та влучив у тулуб. Байдуже, у що він перетворювався. Він усе ще був собою. Він стоятиме між нею та темрявою. Створіння спробувало вкусити його ближчою пащею. Лоуренс ухилився, перекотився та знову встромив меч. Він почув вереск чудовиська та враз відчув біль.
Вона побігла вперед і якнайдужче розколола це створіння своїм молотом. Його меч стирчав у серці звіра, і той впав.
— Не думав, що я ще когось врятую…
— Ще не врятував, — вона сказала.
— Язиката! — він посміявся. — Я виведу тебе звідси, ем…
— Евка.
— Ми виведемо тебе звідси, Евко.
Вони йшли в темряві, але він знав дорогу. Боліло, але він був потрібен декому. З нього текла кров, але це було йому до снаги.
Дивно, що кров була сірою, а не червоною. Дивно, що… він майже міг чути… Перед ним усе розпливлося.
— Думав, що я міг врятувати…
— Ти й досі можеш.
— Ні…
— Знаєш що, — Евка сказала. — Ти врятуєш мене, а я врятую наступного за тебе.
Він усміхнувся.
— Домовились.
Вона підібрала його руку, підняла його та вони рушили. Було вже недалеко. Вони були близько… Але щось насувалося. Щось скреблося, дерлося—
Гулі.
Коли настає твій час, ти спускаєшся під землю та б’єшся. І гинеш.
Але вони домовилися. Вивести її звідси, а вона врятує наступного. Ніхто не повинен стикатися з темрявою наодинці. Він виведе її звідси. Він збирався…
Гулі були мертві.
— Хто ти? — спитала Евка, стискаючи молот.
— Дух, — промовив він устами Вартового Лоуренса. — Я зміг почути його.
Отже, його тягне до тих, хто помирає. Після всіх його вчинків…
— Відпусти його, — відрізала Евка. Вона не полишить його таким.
— Я — Наполегливість, — він підняв Лоуренсову руку та зірвав грифоновий герб з грудей. — Він хотів урятувати хоча б іще когось одного.
Евка засумнівалася.
— Якщо він іще не зовсім покинув своє тіло, скажи йому, що я врятую наступного.
Дух похилив голову, чи то в знак згоди, чи то як прощання, Евка не була певна. Тіло Вартового впало додолу.
Евка стала навколішки та взяла герб. Вона заплющила очі Лоуренса.
— Я врятую наступних.
Посилання[]
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||