Тіні Мінратоса (англ. Minrathous Shadows) — оповідання авторства Шеріл Чі, опубліковане 4 грудня 2020 року в рамках святкування Дня Dragon Age.[1]
Оповідання[]
Він знав, що магістерці не сподобається, якщо він підтягне свій стілець, тому саме так і вчинив.
— Це приватний стіл… — Вона окинула поглядом зім’яту форму, потерті чоботи та сірий, наче щур, капелюх, з якого досі стікала дощова вода, — …сер храмовнику.
— Я ненадовго, — відповів він.
Магістерка видихнула:
— Що ж, зіграймо ще раз, — змахнувши рукою, на якій виблискували рубіни, вона покликала вбраного в усе темне круп’є.
Тарквін прогортав карти, які отримав — чисті, не використані до того жодного разу. Краї були вкриті сухозолоткою і лишали на його долонях мерехтливі крихти.
— Подобається блискіт? — боковим зором він помітив, як по червоній шовковій скатертині розсипалися лискучі монети. — Ти ж за цим прийшов, — сказала магістерка, прісно всміхнувшися, — чи не так?
— Почнете з такої ставки? За столом, де навіть карти позолочені?
Магістерка звела брову.
— Ти стільки й за півроку не заробиш, храмовнику, — вона поклала карти на стіл, лицьовим боком догори. — Хочеш більше? Побачимо, чи сподобається мені твій стиль гри.
Тарквін розкрив свої карти, а тоді підштовхнув до середини стола тоненький гросбух.
— Як щодо того, щоби трошки підняти ставки?
— Я впевнена, що поняття не маю, що це таке, — відповіла вона. Тарквін помітив, як куточок її ока сіпнувся.
— Є в мене інформантка. Одна бистра на розум пані сказала, що тут містяться відомості з чорного ринку рабів. — Тарквін відкинувся на стільці, і м’який оксамит прогнувся з такою ж легкістю, як губи пройдисвіта в лихій посмішці. — А серед них — розрахунки з сектою Венаторі.
Магістерка випустила смішок:
— Венаторі більше нема.
— Дійсно? Магістерій досі вважає зв’язки з ними державною зрадою. За таке магістра можуть вигнати, відібрати звання…
Нафарбований лаком ніготь магістерки легенько постукував по її нижній губі.
— Цікавий вибір карт, — її тон був різким, наче щойно заточене лезо. — Здається, тобі не до кінця пояснили правила гри.
— Повірте, я пречудово знаю правила цієї гри.
Магістерка скинула решту своїх карт на стіл:
— Старші карти й тузи. Тобі кінець, храмовнику, — вона підвелась і нависла над ним. — Мою руку тобі не побити, — навколо її стиснутого кулака затріщало повітря — із таким звуком маги готували свої чари. — І в моєму власному закладі мені ніхто не погрожуватиме.
Розлетілися іскри, пролунали шипіння та вигук — закляття було випущене, але моментально згасло. Рука магістерки зависла в повітрі — її магія зведена нанівець.
Тарквін посміхнувся.
— Впевнені, що це й досі ваш заклад?
Уперше після того, як підізвала його ближче, магістерка поглянула на обличчя круп’є.
— Ти… не може бути… — вона відсахнулася. — Гадюка — це проста вигадка.
Тарквін заховав гросбух у кишеню свого пальта.
— Систему можна підлаштувати тільки тоді, коли інші грають за правилами, — він знову відкинувся на стільці та припідняв капелюха. — У Мінратосі прекрасні світанки. Варто насолодитися хоча б одним, доки маєте змогу.
— Хто ви такі? Що вам треба? Золото? Влада?
Тарквін посміхнувся.
— Ми — Тевінтер, про який ви забули. Що нам треба?
За спиною в магістерки, круп’є підтягнув свій каптур:
— Усе.
Посилання[]
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||