Орлей

Увага! Ця стаття в процесі редагування користувачем/кою Themediocrest

Зв’яжіться з ним/нею якщо хочете щось додати або виправити.

Орлей
Тип	Абсолютна монархія
Розміщення	Південно-західний Тедас
Столиця	Валь Руайо
Появи	Dragon Age: Украдений трон (згадка) Dragon Age: Початок (згадка) Закута в камінь (згадка) Повернення до Остаґара (згадка) Dragon Age: Пробудження (згадка) Хроніки темнородів (згадка) Пісня Леліани (згадка) Големи Амґарраку (згадка) Полювання на відьму (згадка) Dragon Age II (згадка) Чорна крамниця (згадка) Клеймо вбивці (згадка) Dragon Age: Розкол Dragon Age: Сходження Шукачки Dragon Age: Імперія масок Dragon Age: Інквізиція Щелепи Гаккона (згадка) Сходження (згадка) Переступник (згадка) Dragon Age: Тевінтерські ночі

Орлейська імперія, або Орлей (англ. Orlais) — держава, що знаходиться у західній частині Тедасу. На сході вона межує із Ферелденом вздовж Морозного хребта, на півночі – з Неваррою та Андерфелсом, однак її точні західні та південні кордони залишаються невизначеними. Імперія оточує найсхіднішу частину Буремного моря. Орлей має великі території, й таким чином охоплює приклади майже всіх наявних екосистем, зокрема помірних зон, пустель та болот. Наразі Орлей є найбільшою людською державою в Тедасу, що має потужний вплив на всьому континенті завдяки як своїй військовій силі, так і релігійній значущості. Імперія є монархією, якою керує імператор або імператриця. Її столиця – Валь Руайо, де також засідає Божественна.

Історія

Давня історія

Циріани та інгирші – два людських племені, що прибули до Тедасу та осіли у регіоні, зараз відомому, як Орлей – стали предками сучасних орлейців. Циріани, які розселилися по центральній частині Орлею, мали доволі багату культуру. Інгирші ж розташувались у північному Орлеї та південній частині Тевінтеру; дуже швидко їх розбили нероменійці, бо вони були децентралізованим, кочовим народом. По закінченні цього конфлікту вцілілі перейшли до циріан або планасенців – племені, яке розташувалося у сучасній Неваррі.

Циріани, які в основному були ізольованим племенем, були сильними та чітко вирізнялися серед інших народів аж до моменту заснування Орлею. У сучасності циріанська культура вже давно зникла.

Після початку Першого Мору, циріани об’єдналися із тевінтерцями та Сірими Вартовими задля перемоги над архідемоном Думатом. Пізніше, під час Священного Походу на Тевінтерську імперію Андрасте вигнала з території Орлею значну кількість тевінтерців. У -165 році Стародавньої Доби, наприкінці війни Маферат розділив південні землі Тедасу між собою та своїми синами. Його найстарший син, Ізорат, мав правити західною частиною Ферелденської долини та об’єднати циріанські племена. Він одружився із Єшевою, місцевою циріанкою.

Коли у -160 році Стародавньої Доби Архонт Гессаріан викрив зраду Андрасте Мафератом, Ізорат спочатку зміг утримати контроль над Орлеєм. Однак його брат Веральд втратив контроль над містом Неварра та втік до Орлею, розпочавши довготривалу боротьбу за владу, щоб відібрати її у старшого брата. У -155 році Стародавньої Доби, циріани об’єдналися у королівство під час процесу, відомого під назвою Велике Возз’єднання, примусової кампанії радикальних змін на користь централізованої торгівлі та влади задля створення більш ефективних заходів проти потенційного повторного нападу зі сторони Тевінтерської імперії. Він зрівняв із землею міста, що вже існували, задля побудови Валь Руайо, столиці його нової держави, яку він назвав Орлей. Єшева, розгнівана примусовим об’єднанням її народу та не бажаючи вклонятися аламаррі, схилила Веральда до вбивства свого брата та його прямих нащадків. Після того, як він одружився з нею, щоб надати правомірності своїм вимогам, Єшева вбила і його та стала першою жінкою-ватажком циріан, або кюйєю. Її правління тривало сорок два роки. Вона стала відомою, як «мати Орлею» та іноді їй приписують створення Великої Гри.

Імператор Кордилій Дрейкон

Кордилій Дрейкон, перший імператор Орлейської імперії

Майже два століття після правління Єшеви, ґоті, або королева, обрана племенами циріан та аламаррі правила Орлеєм. Процес обрання нової королеви ставав щоразу ще кривавішим, оскільки давня ворожнеча між кланами ставала сильнішою. У -36 році Стародавньої, Кастана, донька видатнього ватажка та дружина лорда Септіма Дрейкона з Тевінтеру, стала королевою. На той момент держава, якою вона керувала, не була розміром навіть з половину сучасного Орлею. Невдовзі після цього народився їхній син, Кордилій Дрейкон.

Принц Кордилій, який вірив в те, що Андрасте явилася йому уві сні та настановила йому порятувати світ в очах Творця, на полі битви силою об’єднав розпорошені культи Творця у віці шістнадцяти років. Завдяки своєму шлюбу з Ареєю Монлор, неперевершеною лучницею, кмітливою майстринею тактики та донькою лорда з Валь Шевену, Дрейкон підкорив значну частину сучасного Ферелдену та Неварри, викорінивши залишки культів Прадавніх Богів та місцевих божеств. Коли його експансійна кампанія зупинилась на півночі, Дрейкон вирішив змінити напрям та сфокусуватися на прославленні творця. У -15 році Стародавньої, він зруйнував древню циріанську фортецю, в якій раніше мешкала Єшева, та на її фундаменті розпочав будівництво великого храму на честь Творця. Коли будівництво завершилося у -3 році Стародавньої, Кордилія Дрейкона було короновано як правителя Орлейської імперії. Першим його кроком стало визнання Церкви та андрастиянства офіційною релігією в імперії. Чотири роки потому, Олесса Монсіммарська, єдина жінка-полководиця у війську Дрейкона, була обрана першою Божественною. Її було проголошено Божественною Юстинією I у 1:1 році Божественної доби. Вільне використання магії стало в Орлеї забороненим, за виключенням тільки для тих магів, що перебували під прямою опікою Церкви.

У 1:5 році Божественної, в Андерфелсі розпочався Другий Мор. Імператор Дрейкон очолив битву проти темнородів, частково завдяки залученню магів до своєї справи, дозволивши їм вивільнити всю їхню силу. Під його керівництвом людство отримало декілька перемог, які сприяли дальшому поширенню впливу Церкви. На момент його смерті у 1:45 році Божественної, Орлейська імперія розширилась на території Андерфелсу та більшої частини заходу Вільних Марок. Однак його син, Кордилій II, не мав такої ж політичної кмітливості, та у 1:65 році Божественної Андерфелс проголосив свою незалежність.

Священні Походи та Мори

У 2:5 Слави, прикордонні конфлікти Долів та Орлею значно збільшились. Коли ельфи напали на орлейське селище Багряний Перехід та швидко захопили його у 2:9 Слави, Орлей та Доли розпочали відкриту війну. До 2:10 Слави, ельфи захопили Монсіммар та вирушили на Валь Руайо. У той момент Божественна Рената I проголосила Священний Похід на ельфів. Хоч ельфи зрештою розграбували Валь Руайо й просунулись далі на людські території, Галамширал було завойовано та ельфів було остаточно розгромлено у 2:20 Слави. Доли було анексовано, як частину Орлейської імперії. Божественна Рената I постановила, що ельфів, які навернулися до андрастиянства, слід приймати в людські міста, що призвело до створення відлюдинців.

В останні роки Доби Слави було проголошено ще один Священний Похід, цього разу для того, щоб витіснити тевінтерців зі Старкгейвену. У 2:99 Слави будівництво Великого Собору Валь Руайо було нарешті завершено. Дві його вежі дали назву наступній добі, Добі Веж.

Орлейська бойова зброя

У 3:10 Веж розпочався Третій Мор; темнороди напали на орлейські міста Арлезан та Монсіммар. Орлейці змогли витіснити їх зі своїх територій. Через постійний тиск з боку Сірих Вартових, у 3:18 Веж Орлей надіслав допомогу містам-державам Вільних Марок, що були в облозі. У 3:25 Веж, орлейське військо взяло участь у завершальній битві Третього Мору в Старкгейвені. Однак пізніше вони скористалися слабким становищем Вільних Марок та захопили місто-державу Неварра, поки їх не було витіснено у 3:65 Веж.

У період між 4:40 Чорної та 5:10 Священної, Орлей брав участь у чотирьох Священних Походах проти новообраного Тевінтером Чорного Божественного, жоден з яких не завершився успішно. У 4:80 Чорної, орлейське військо скористалося розхитаним становищем племені аламаррі та перетнуло Морозний хребет, щоб вперше розпочати вторгнення у їхні землі. Кампанія тривала три роки, поки ферелденські тейрни не об’єдналися знову, щоб витіснити орлейців. Імперія сподівалась захопити порт Гаєверу і таким чином постачати припаси морським шляхом, а не через перевал Ґерлена, однак фортеця Редкліфф вистояла довше, ніж вони очікували, і через зиму на Морозному хребті орлейці залишились без припасів. До весни 4:84 Чорної, більшість орлейських військ або відступила, або потрапила в полон.

У 5:12 Священної розпочався Четвертий Мор та Орлей вислав лише незначну кількість війська для допомоги своїм сусідам. Першого короля з неваррської родини Ван Маркгем, Тайлуса Ван Маркгема, було короновано після того, як той заявив, що є нащадком Дрейкона. Він продемонстрував свою військову міць, одержавши перемогу в декількох великих битвах з орлейцями та перетворивши Неварру на нову державу, що стрімко набирала силу.

Протягом Доби Бурі та воєн із к’юнарі, на них було проголошено три Священні Походи у 7:25, 7:52 та 7:84 роках. Під час цих воєн, Орлею вдалося вкрасти Книгу Кослуна. У 7:44 Бурі, новопроголошений імператор Орлейської імперії, Фреян, дозволив жінкам ставати лицарками, після того, як став свідком смерті сер Авелін, лицарки Орлею. У 7:60 Бурі, к’юнарійську окупацію Кіркволла було ліквідовано орлейським шевальє на ім’я сер Мішель Лафай, який став його першим намісником від імені імператора Орлею. У 7:99 Бурі кінець війни із к’юнарі та народження синів-близнят імператора Етьєна I дав дорогу Благословенній Добі.

Конфлікти з Ферелденом

Основна стаття: Друге орлейське вторгнення у Ферелден

Основна стаття: Ферелденське повстання

Людські втрати під час Війни левів

У 8:5 Благословенної, Кіркволл повстав проти Орлею та заново отримав статус вільного міста. У 8:24 Благословенної «Божевільний імператор» Ревій віддав наказ про вторгнення у королевство Ферелден. Через таємну підтримку низки впливових баннів, які розхитували оборону королівства, орлейське військо швидко там закріпилося та повністю захопило Ферелден у 8:44 Благословенної.

Однак війна з Ферелденом дала родині Пентаґаст ідеальну нагоду помститися Орлею. Вони вичікували вдалого моменту з 7:97 Бурі, коли імператор Етьєн залишив свою дружину, принцесу Сотирію Пентаґаст, з якою пробув п’ятнадцять років, щоб одружитися зі своєю коханкою. Поки більшість орлейського війська знаходилося у Ферелдені, Неварра оголосила війну та швидко захопила декілька міст. Хоча орлейці зрештою згуртувалися, щоб захищатися, неваррці остаточно втратили місто Перендейл. Через цю невдачу імператор Ревій втратив прихильність двору, яка перейшла до його брата-близнюка, Великого герцога Ґратьєна, але той не мав бажання посідати на трон. У 8:47 Благословенної, імператор Ревій наказав убити Ґратьєна, його дружину, трьох дорослих дітей та всіх вісьмох онуків. Наймолодшій з них, Каміллі, було лише вісім місяців. Ревій помер, провівши понад рік замкненим у своїй кімнаті, побоюючись кари за вбивство родини Ґратьєна. У 8:96 Благословенної, молодий ферелденський принц, Мерик Тейрин, очолив повстання після убивства його матері, та імператорові Флоріану довелося вислати більше легіонів шевальє для підтримки свого двоюрідного брата та короля Ферелдену, Меґрена.

У 9:2 Дракона Ферелден було звільнено від орлейського загарбання. Відносини двох країн залишалися напруженими до смерті Флоріана, після чого Ферелден та Орлей офіційно уклали мир. Після 9:14 Дракона, новий намісник Кіркволла Перрін Тренголд, наклав непомірну плату на орлейські кораблі, що заходили до порту міста, внаслідок чого імператор Флоріан за допомогою Божественної Беатріс III змусив місцевий Орден храмовників усунути його.

У 9:20 Дракона, небога Флоріана Селін Вальмон, яка за чутками доклала руку до його смерті, змогла обійти свого двоюрідного брата Великого герцога Ґаспара де Шалона та стала імператрицею Орлею.

Участь у сюжеті

Dragon Age: Імперія масок

---

Цей розділ містить спойлери до:
Dragon Age: Імперія масок.

---

---

У роки перед маго-храмовничою війною багато орлейських вельмож почали змовлятись та планувати знову завоювати Ферелден після того, як П’ятий Мор значно послабив королівство. Імператриця Селін виступила проти цього – вона робила все можливе, щоб зберігати мир та тримати вельмож під контролем. У 9:38 Дракона, в той час, як Великий герцог Ґаспар підбурює незгоду народу із правлінням імператриці Селін, в Орлеї розпочинаються заворушення. Два роки потому, на тлі пліток про її заборонені стосунки зі служницею-ельфійкою Бріалою, Селін влаштовує зачистку ельфів Галамширалу, щоби спростувати чутки про своє потурання ельфам. Ґаспар, який сприяв поширенню цих пліток, скористався ситуацією та влаштував їй засідку в місті, однак Селін вдалося уникнути його пастки. Ці події стали початком Війни левів.

---

Dragon Age: Інквізиція

---

Цей розділ містить спойлери до:
Dragon Age: Інквізиція.

---

---

Війна левів завершилася 9:41 року Доби Дракона на мирних переговорах, які організувала у Галамширалі Велика герцогиня Флоріанна де Шалон. Інквізиція зіграла важливу роль у визначенні того, чи залишиться імператриця Селін на престолі або ж буде вбита та імператором стане Великий герцог Ґаспар.

---

Географія

Поселення

Вулиці Валь Руайо

• Арлезан – одне з найперших місць, яке заполонили темнороди на початку Третього Мору; під час Священної Доби герцог Ізідор Арлезанський, молодший брат імператора Альфонса Вальмона, мав тут маєток
• Шурно – одне з найперших місць, яке заполонили темнороди на початку Третього Мору; під час Доби Дракона, леді Соланж Монбельяр була відома, як «Срібна пані з Шурно»
• Ґізлен – місце розташування Кола магів
• Галамширал – колишня столиця Долів та місце розташування резиденції імператорської родини, Зимового палацу
• Джейдер – найбільше орлейське місто, що знаходиться поблизу ферелденського кордону; так само як і Денерим та багато інших міст, воно вважається місцем народження Андрасте
• Ляк д’Аржан – село на шляху з Галамширала до Джейдера; імператриця Селін проходила повз нього під час втечі від Ґаспарового війська
• Лідс – раніше ним правив герцог Ремаш де Лідс
• Мон-де-ґляс
• Монфор – батьківщина родини де Монфор
• Монсіммар – штаб-квартира орлейських Сірих Вартових та місце розташування Кола магів
• Сарнія
• Сальмон
• Савренн – раніше там правив герцог Івон, брат імператора Альфонса Вальмона
• Серо
• Валь Шеван
• Валь Шевен – місце народження Ареї Монлор, дружини першого імператора Орлею Кордилія Дрейкона; ім’я Мішеля де Шевена походить з назви цього регіону
• Валь Колін
• Валанс – маленьке село на березі Буремного моря
• Валь Фалез
• Валь Фермен
• Валь Фонтен
• Валь Форе
• Валь Ґамор – місто біля Ґаморданських вершин; ним править маркіза Ефілош Буффон
• Валь Енар
• Валь Монтень – колись ним правив герцог Стефан, брат імператора Альфонса Вальмона; у 9:41 році Доби Дракона їм править герцогиня Івонн Бланшар
• Валь Руайо – столиця Орлею; місце розташування Білого Шпилю, Великого Собору, Імперського палацу та Орлейського університету, штаб-квартира Шукачів істини
• Велан – маленьке містечко
• Вершель – ним править Великий герцог Ґаспар де Шалон
• Віль Монтевелан – перше людське поселення у Долах, що з’явилося після Священного Походу на Доли
• Вірле – маленьке селище, розташоване у Ґізленських полях, у якому раніше знаходився опорний пункт Доньок Співу; зрештою місцевість було знищено військом імператора Дрейкона під час його кампанії за об’єднання Орлею

Фортеці

Мапа Орлейської імперії

• Закинуте шато
• Фортеця Адамант
• Рубіж Андорала
• Ґаротт – фортеця на Нагашенських болотах

Регіони

• Альйон – сусідній від Серо регіон
• Лісові нетрі – великий та неторканий ліс на півдні Орлею, де цілими збереглися стародавні ельфійські руїни
• Гирло Думата
• Спустошене пригір’я – знаходиться на кордоні з Андерфелсом; в орлейській частині пригір’я є замок, де Шукачі істини проходять свій ритуал; за чутками, Спустошене пригір’я є сховком Драска, стародавнього ордену андерських воїнів, створеного під час Стародавньої Доби задля протистояння тевінтерського загарбання; після Другого Мору Драска нібито взяли участь в андерському повстанні проти орлейського правління
• Озеро Селестин – озеро, що знаходиться в орлейському Серцезем’ї
• Клаоз – регіон із родючими долинами поблизу Серо
• Доли
  • Смарагдові могили
  • Амприз-дю-Льйон
  • Священні рівнини
• Довенові рівнини – регіон із добрими мисливськими угіддями
• Езуар – описується, як «високогірні володіння»
• Заборонена оаза
• Ґізленові поля – знаходяться на кордоні з Неваррою
• Морозний хребет
• Серцезем’я – регіон, розташований між озером Селестин та Буремним морем, відомий своїм чудовим вином та дивовижними маєтками; імовірно, є найбагатшим місцем за межами Валь Руайо
• Шиплячі пустки
• Мисливорогі гори – в їх південній частині знаходяться Ґаморданські вершини
• Нагашенські болота
• Серо – маркграфство на кордоні Орлею, яке знаходиться в скрутному становищі
• Тирашан – величезний ліс на захід від Серо
• Плоскогір’я Уртем’єля
• Західний рубіж
  • Безоднє провалля
• Улоговина Иленн – регіон, що знаходиться на південь від Імперського тракту між Монсіммаром та Вершелем; мальовниче місце з горіховими деревами, мальвами та першокласними медоварнями

Культура та суспільство

Приклад орлейської маски та вбрання

Столицею Орлею є Валь Руайо, де знаходиться Орлейський університет та інші найвідоміші культурні установи Тедасу. Університет є відносно сучасним закладом, ліберально налаштовані викладачі якого зіткнулися у конфлікті з вірянами-консерваторами через вміст їхніх занять. Публічна підтримка Орлейського університету Селін зробила його одним із найпрестижніших навчальних закладів Тедасу.

Валь Руайо є не тільки світською столицею Орлею, але також осердям Церкви; у Великому Соборі Валь Руайо засідає Божественна. З Білого Шпиля Лицар-Наглядач храмовників керує їх орденом.

В Орлеї зовнішність – найголовніше, та цей факт відображається у моді, макіяжі, мистецтві, архітектурі, їжі та суспільному житті. Видимість влади та багатства тут є більш важливою, ніж сама влада та багатство.

Мистецтво

В Орлеї мистецтво особливо цінується: Селін приділила йому особливу увагу за часів свого правління та спричинила цим щось на кшталт культурного відродження.

Серед відомих художників – легендарний Анрі де Лідс, чия фреска стала єдиним витвором церковного мистецтва, яку не було зруйновано за зображення ельфів після Священного Походу на Доли (на фресці зображений Шартан, але його вуха було зменшено).

Син імператриці Вуж’єн, скульптор Арван де Ґляс також створив суперечливу скульптуру оголеної Андрасте, яку піддали цензурі, зробивши невидимою.

У недавні роки при орлейському дворі популярними стали митці Амброз Дюмон та Рейнеріус д’Оберів. Згідно з чутками, клієнткою Дюмона є сама імператриця Селін. Він передав свої роботи до Орлейського університету, зокрема серію дереворитів, що зображають фізіологію худоби та інших істот, а також серію робіт, присвячених лише анатомії наґів. Д’Оберів – молодий митець, відомий своїми картинами, а також роботами з косметикою, створюючи «справжні темперні витвори мистецтва з кольору та світла» на обличчях своїх патронів. Після зняття макіяж зберігається та перетворюється на маски.

Серед іноземних митців, що в недавні роки здобули визнання в Орлеї є такі постаті, як Еміаре Аллеґрі, антиванський скульптор, що виготовляв роботи на замовлення для Церкви та герцога Проспера де Монфора, та Ґрізельда Райніґер, молода портретистка з Андерфелсу, яка нещодавно здобула перше місце у щорічному мистецькому конкурсі Орлейського університету за свою роботу «Псалом Світла» – картину, на якій зображена Андрасте, що грає на арфі в ніч перед своєю стратою.

Театр

Багато років Великий театр Валь Руайо страждав через обмеження своєї мистецької діяльності Церквою та імператором. Імператор Ревій перетворив театр на безсловесну пантоміму, а імператор Флоріан вимагав, щоб всі твори були узгоджені з Церквою після інциденту, коли одну з п’єс розкритикували за натяки на єресь. Імператриця Селін зняла всі ці обмеження, і, коли її підтримка була визнана щирою, театр знову почав процвітати. У орлейському театрі використовуються маски, щоб позначати персонажа та ролі; форма та колір маски позначають стать, статус та важливість персонажа у сюжеті. Доступність ролей для того чи іншого актора жодним чином не залежить від його чи її статі та раси. Сама маска актора передає те, ким він є – герцогом, королем, духом чи демоном. П’єси охоплюють різноманітні жанри та теми, від історичних та релігійних до скандалів сучасного суспільства. Актори вважаються чимось на кшталт «окремого виду», і навіть ельфи можуть прославитися та розбагатіти у країні, що відома своїм гнобительським ставленням до їхньої раси.

В Орлеї також існує традиція лялькового театру, який значною мірою був запозичений безпосередньо з Антиви. Найбільш відомими п’єсами є «гротескно оздоблені», створені для вищих оперних театрів або релігійних фестивалів. Ляльки, виготовлені для цих п’єс можуть бути настільки складними, що для керування ними потрібно п’ять лялькарів. Прості тіньові ляльки, виготовлені з дерева та паперу (а деякі більш вишукані – із залізної кори) набули популярності на невеликих вечірках та салонах за Доби Дракона. Часто їх супроводжує ліхтар із різноколірного скла та музичний акомпанемент.

Серед визначних п’єс є:

• Меч Дрейкона: Дослідження історії життя Батька Орлею авторства маркізи Фреєтт – перша п’єса, в якій Дрейкон був зображений як чоловік, що потерпає від сумнівів, та яка тепер є основним елементом орлейського театру.
• Вершельський спадкоємець авторства Поля Леґрана – під час першої вистави головну роль зіграв міський ельф Віктор Бойє, якого оцінили настільки високо, що сам імператор підвівся з місця, коли Бойє вийшов на сцену.
• Вілкширські височини авторства А. Пуррі – незмінно популярна п’єса, в якій значну роль відіграє метеоризм.
• Захід світла авторства Люм’єра Бартле – історики стверджують, що фінал п’єси був водночас настільки напрочуд прекрасним та приголомшливо мерзенним, що спричинив Велике повстання Валь Руайо 4:52 року Чорної Доби. До сьогодення збереглося лише 14 сторінок.
• Смерть у маєтку авторства Віолетти Арман – п’єса, в якій вперше була використана техніка «Фальшивого обличчя» (коли персонажі змінюють маски під час сюжету), яка у свій час вважалася вельми суперечливою, але стала невидатною в останні роки.
• Час чвари чотирьох – п’єса, в сюжет якої покладено реальний світський скандал, коли злодій Тредвелл полишив спробу втекти, щоб допомогти леді Кастін, на яку напав бард.
• Занепад Елдерата, лялькова п’єса-страсть про батька Андрасте.

Архітектура

В сучасній орлейській архітектурі часто використовуються арки, симетрія, насичені кольори та ретельне оздоблення. Однак цей стиль здебільшого відображається в будівлях вельмож. Між заможними та бідними районами Орлею простежується разючий контраст. Екстравагантність Валь Руайо та інших осередків влади, як Зимовий палац у Галамширалі, повільно, але помітно зменшується, чим далі людина віддалятиметься від дійсної влади, а отже й від багатства.

Великий Собор та Орлейський університет вважаються визначними прикладами помпезного стилю орлейської архітектури. Кордилій Дрейкон збудував Великий Собор, зруйнувавши стародавню циріанську фортецю, яка колись була домом Єшеви, та звівши споруду на її фундаменті. В оздобленні собору було використано велику кількість золота та вітражів.

Для багатіїв, орлейські архітектори щедрі на кольори та не шкодують витрат, коли мова заходить про добір матеріалів. Блакитний, білий та золотий є кольорами-символами орлейського вельможества, які часто зустрічаються на будинках та майні еліти. Білий мармур та золото – характерні ознаки орлейського вельможного дизайну інтер’єру. В Орлеї заведено додавати релігійну символіку до світських будівель. Зображення Андрасте є повсюдними та часто виділяються листяним візерунком. Інші релігійні постаті нерідко зображаються за допомогою декоративних скульптур. Вважається, що фундамент міста Валь Руайо був вилитий із золота; попри те, правда це чи ні, у місті існує настільки сильна концентрація багатства, що навіть у провулках можна побачити кольорові стіни та візерунчасту бруківку.

Провулок у Орлеї

Звичайні предмети створюються з таким самим відчуттям стилю, як і будівлі. Дотримання тренду чи естетики є більш важливим, ніж практичність будівлі або предмету у використанні. Оскільки зовнішній вигляд є таким важливим, те, що виходить з моди, часто може стати несправним. Однак Орлей відрізняється швидкістю ремонту будівель – часто за великі кошти – для того, щоб залишатися модними. Оскільки орлейська культура більш переймається зовнішнім виглядом, ніж вмістом, будівлі, що можуть мати сучасний, вишуканий фасад часто прикривають погано виконану, зношену внутрішню структуру.

Класовий розподіл

Влаштування розкішних вечірок є частиною Великої Гри

Орлей – держава, де все дуже часто залежить від соціального класу та політики. Таким чином, проблеми та життя різних соціальних класів сильно відрізняються. Пристрасть до високої моди є звичною серед вельможества; інші держави намагаються їй наслідувати, як-от Неварра та Вільні Марки, однак в Орлеї вона досягла свого піка.

Аристократичне суспільство жорстоке та вирізняється підлабузництвом і заздрістю до наймогутніших. Барди часто розважають вельмож при дворі водночас виконуючи роль шпигунів, вбивць та диверсантів для своїх наймачів, які зазвичай є іншими вельможами. Вельможі радо приймають таких артистів, добре усвідомлюючи, що будь-хто з них може бути бардом; можливість перехитрити барда – це азарт, перед яким орлейська аристократія не може встояти.

З життя орлейського вельможества може скластися враження, що життя в Орлеї є простим і щасливим для всіх. Однак, життя простолюдинів часто є набагато складнішим, та всі прагнуть до життів вельмож. Багато орлейців є далеко не заможними землевласниками, а інші працюють на чужих землях, що часто призводить до загального невдоволення та обурення, що з часом тільки росте. Як для соціального класу, якому для покращення власного життя залишається лише вірити у Псалом Світла, це невдоволення може спричинити конфлікти із тими, хто на загальну думку має незаслужені привілеї або ж порушує їхні традиції чи релігійні вірування, наприклад із магами.

Крім того, орлейський простолюд набагато сильніше залежить від стану держави, ніж вельможество та навіть Церква (разом із Колом магів та Орденом храмовників). У воєнні часи, банди, які зазвичай очолюють вельможі, примусово вербують орлейських простолюдинів на військову службу. Ті, кого не завербували, можуть позбавлені їжі за наказом війська або ж потрапити в рабство до корисливих бандитів.

До того ж, шевальє дозволяється робити із простолюдинами майже все, що завгодно, навіть вбивати та чинити сексуальне насильство.

Доля ельфів також сильно відрізняється навіть від простолюду. Багато з них є слугами (що не дуже відрізняється від забороненого рабства). Однак, попри те, що ельфи є естетично привабливими для орлейців і те, що теоретично вони можуть стати багатшими за більшість простолюдинів, судячи з усього, вони не мають тієї нехай і невеликої можливості соціального росту, яка є в людей.

Мода

Приклади орлейських масок

Неприкрите обличчя в Орлеї вважається нетактовним, особливо в присутності іноземця або простолюдина.

Орлейське вельможество та ті, хто служать громаді схильні привселюдно носити не надто яскраві, а вишукані маски. Ці маски, а частіше за все саме напівмаски, передаються у спадок та визначають родину та соціальний клас майже так само точно, як геральдика: певна родина може бути пов’язана із зображенням лева на гербі, та за відповідними масками лева її можна буде розпізнати на людях. Слуги носять простішу версію маски цієї родини. Родинні символи добре відомі орлейській спільноті; якщо стане відомим те, що хтось спробував носити маску, яка не належить його роду, той дуже швидко зустріне свою смерть.

Використання косметики є ще однією поширеною традицією як для жінок, так і для чоловіків Орлею. Косметикою користуються навіть шевальє. Існують чоловічі та жіночі види макіяжу, однак іноземцям складно їх розрізнити. Використання макіяжу – важливий показник соціального положення. Його якість та своєрідність (незвичні відтінки та текстури високо цінуються) багато говорить про статус людини.

Орлейське вельможество носить вбрання виготовлене з насичених фарб, складних візерунків та вишуканих тканин. Рідкісні кольори та матеріали використовуються, як показник багатства та статусу. Орлейці надають перевагу багатошаровому, однак легкому одягу.

Їжа

Кухня Орлею відома своєю витонченістю та екстравагантністю, а люди за межами країни навіть називають її «хитромудрою та пафосною». У орлейські звані вечері входить багато страв, і на ці бенкети не шкодують витрат: позолочений смажений лебідь, пироги з живими птахами, та стільки смаженого на рожні м’яса, що його мали б крутити десять шевальє, не є чимось недоречним. Навіть їхнє тісто незвичайне: вельможі полюбляють такі ласощі, як круасани (найвідомішу орлейську випічку, що виготовляється шляхом багаторазового складання та розкочування промасленого тіста) та інші вироби, виготовлені з орлейського листкового тіста. Ці вподобання поширилися навіть орденом Вартових, коли нові орлейські Сірі Вартові змінили склад своїх пайків, створивши менш тверду випічку, на кшталт пиріжка з листкового тіста. І справді, орлейці відомі якістю своєї випічки. Ще один аспект орлейської кухні, яким вона відома – крем-супи та різноманітні страви, що містять велику кількість вершків та цукру. Одними з найвідоміших орлейських страв є: Наґ-Наґ, що подається у формі наґа, який визирає з нірки та яку, як кажуть, полюбляють діти; яйця «а-ля Валь Форе», рецепт яєць пашот, що подається з вершковим соусом, та гніздівня – делікатес, вперше придуманий шефом Бернаром Уіле, в який входить лебідь, фарширований фазаном, фаршированим куріпкою. Шеф Уіле більш відомий варіантом цієї страви, в якому виверна була фарширована ґурном, фаршированим конем, фаршированим галла, фаршированою лебедем, фаршированим качкою, фаршированою куріпкою, фаршированою вівсянкою, що подавилася золотою монетою. Страва вважалась такою сильною образою та посміховиськом, що багато придворних вельмож або відмовлялися її їсти або накривали свої голови серветками, щоб «сховатися від Творця», поки їли її.

Попри всю екстравагантність раціону орлейських вельмож, простолюд готує багато ситних та простих страв. Масляний суп вважається простим у приготування та його можна знайти у багатьох селянських кухнях Орлею. Зокрема, з нього виходить гарний, прохолодний поранок для робітників у полі та вважається достатньо поживним (та достатньо легким) для хворих та дітей. Різноманітні ковбаси (а також чорний пудинг або кров’янка), пиріжки, козячий сир, маринований воловий язик, зернистий чорний хліб та печеня з дикого кроля – це лише деякі з різноманітних продуктів, які вживає простолюд. Селянський хліб, простий та невишуканий буханець, виготовлений зі смальцю, пшениці та солі, їдять як міські, так і долійські ельфи з усієї країни. Іноді він притрушується цукром, та добре смакує з печенею, маслом або варенням. Медова морквина є дуже поширеною закускою, яка за традицією є солодкою через додавання меду.

Також існує багато різних видів десертів – орлейці полюбляють солодке. Від вишуканої випічки до кислих вишень у вершково-вишневому соусі, пудингів та пирогів, таких як «Благословенне яблуко», виготовленого з яблук із садів Ґізлену, які нібито були отримали благословення Творця на прохання Андрасте. «Солодка згуба Марі дю Лак Ер» – це печиво до чаю, яке має різноманітні смаки. Спочатку страва подавалася з кремом та варенням між двох печив, але стала настільки поширеною, що стали виготовлятись ванільний, лавандовий, апельсиновий та навіть шоколадний різновиди. Печиво спричинило такий ажіотаж серед орлейського двору, що Марі дю Лак Ер поширила свій рецепт всією територією Орлею, щоб усі люди, багаті або бідні, мали змогу його приготувати. Бланманж, популярний пудинг, назва якого означає «біле їстиво», готується зі згущеного молока чи вершків. Через свій простий вигляд та ніжний солодкий смак, пудинг подається з різноманітними добавками, такими як компот із червоного винограду, смажений мигдаль, вишневий соус, смужки зі свіжого манго та білий шоколад із квітками жасмину – поєднання, який відома Леді Вів’єн.

Щодо напоїв, Орлей є найголовнішим імпортером антиванського вина у Тедасі, та володіє власними масштабними виноградниками. Пряне вино є популярним напоєм у Зимовому палаці з часів Доби Слави. Орлейські ельфи відомі виготовленням кульбабового вина, оскільки не мають власних виноградників, а виноград є надто дорогим фруктом для закупівлі й виробництва з нього вина.

Політика

Орлейська геральдика

За правління легендарного Кордилія Дрейкона молода держава Орлей здобула славу. Дрейкон скористався Другим Мором, щоб розширити свої кордони та вплив Церкви. Хоч за Доби Дракона території Орлею не є такими великими, як за правління Дрейкона, держава залишається найвпливовішою у Тедасі, а спадщина Дрейкона й досі має сильний вплив на орлейські закони та суспільні звичаї.

У Орлеї, влада належить виключно імператору чи імператриці – як і у багатьох тедаських монархіях, де владу має лише престол – на відміну від сусіднього Ферелдену, де влада короля чи королеви залежить від підтримки вільних землевласників. Орлейська аристократія вважає, що їхнє право на владу походить безпосередньо від Творця. Понять «отримання влади за заслуги» і «повстання проти системи влади» як таких не існує. Багато представників простолюду прагнуть стати частиною знаті, або ж щонайменш мати ласку впливових вельмож у Великій Грі.

Багато орлейських вельмож є частиною славетного лицарського ордену, шевальє. За легендами, вишкіл шевальє є суворим, однак він прищеплює лицарям сувору дисципліну та повагу до їхнього кодексу честі. Для шевальє їхня честь має більше значення ніж їхні життя, і таким чином покаранням за збезчещення є смерть. Хоч така ціна є високою, її готовий заплатити будь-який шевальє, що підвів орден. В той час, як вищі класи обожнюють шевальє та вважають найкращими із солдатів, орлейський простолюд їх боїться. Шевальє мають абсолютну владу над простолюдом та не можуть бути законно покарані, що іноді призводить до жорстокого зловживання владою над тими, хто її не має.

Велика Гра

Основна стаття: Велика Гра

Орлейська геральдика

«Грою» називають постійне змагання орлейських вельмож за вплив та авторитет. Кожен орлеєць вельможного походження стає об’єктом маніпуляцій з боку своїх ровесників, і якщо не як гравець, то як пішак. Хоч Церква та споріднені з нею угруповання, такі як Орден храмовників або Коло магів можуть знаходитися «поза» грою, вони також піддаються маніпуляціям.

Метою гри є здобуття особистого престижу, репутації та патронажу, а правила її прості – «головне, щоб не спіймали». Для цього вельможі часто наймають убивць, та ще частіше – бардів. Соціальна інженерія також є важливою у цьому аспекті орлейської культури: маски, вишукані вбрання та соціальні контакти є провідними інструментами Гри.

Нижчі класи орлейського суспільства також намагаються брати участь у Грі, хоча передбачалось, що вони ставитимуться до неї з презирством. Однак попри те, що Гра пропонує видимість справжньої соціальної активності завдяки набутому багатству та патронажу, й зрештою отримання титулу, насправді шанси цього дуже малі. Хоч Велика Гра й нібито працює за принципом меритократії, більшості простолюдинів вона пропонує лише незначну надію, якої «достатньо, щоб дати бідним заняття, а багатим – владу».

Можновладство та вельможество

Основна стаття: Орлейське можновладство та вельможество

Існує офіційний список дворянських титулів із відповідними формами звертання. Титули надає орлейська Рада Герольдів, яка в питаннях їх видачі може мати більшу владу, ніж імператор чи імператриця.

Міжнародні відносини

Роки орлейської загарбницької політики позначились на відносинах країни з її сусідами. Імперія двічі нападала на Ферелден, билася із Неваррою, оголошувала чотири Священні походи на Тевінтер, втратила прихильність Вільних Марок та знищила Доли. Особливо зневажливо орлейці ставляться до ферелденців, яких вони вважають дикими та неосвіченими, й іноді називають їх «ферелденськими ріпами» та «собачими лордами».

Однак вони підтримують хороші стосунки з королівством Орзаммар, з яким вони розділяють кордон у західній частині Морозного хребта. Гноми надають імперії ліріум та мінерали, а також ковальські вироби. Ліріум є особливо важливим, оскільки його вживають храмовники Церкви.

Видатні орлейці

Для повного списку див. Категорія:Орлейці

Примітка: У цьому списку присутні персоналії, які є орлейцями як за національністю, так і за етнічною приналежністю.

Імператриця Селін

Леліана

Мішель де Шевен

• Сер Авелін
• Авелін Валлен
• Бріала
• Вартова-Верховода Кларель де Шансон
• Імператриця Селін Вальмон І – правителька Орлею станом на 9:41 рік Доби Дракона
• Верховна чарівниця Фіона
• Велика герцогиня Флоріанна де Шалон
• Великий герцог Ґаспар де Шалон
• Єшева – «мати Орлею»
• Божественна Юстинія V
• Лицарка-капітанка Еванжелін де Брассар
• Ерлеса Редкліфа Ізольда
• Катріель
• Імператор Кордилій Дрейкон І – засновник та перший імператор Орлею
• Леліана
• Маржолен
• Король Меґрен – правитель Ферелдену під час орлейського загарбання
• Сер Мішель де Шевен
• Герцог Проспер де Монфор
• Герцог Ремаш Лідський
• Імператор Ревій – «Божевільний імператор»

Записи у Кодексі

• Кодекс: Орлейська імперія
• Кодекс: Орлейська гра інтриг
• Кодекс: Тінь Імперії
• Кодекс: Шевальє
• Кодекс: Рада Герольдів
• Кодекс: Єшева, мати Орлею
• Кодекс: Короткий посібник з орлейського театру

Примітки

• Сонце – символ Орлейської імперії.
• Імперський тракт в Орлеї починається під його північно-східного кордону з Неваррою. Одне з його відгалужень прямує на північний захід, до Рубежу Андорала, а інший просувається через центр країни та Валь Руайо, після чого повертає на схід до Морозного хребта.
• Орлей отримав свою назву від одного з синів Андрасте та Маферата, після його зради та її загибелі.
• В Орлеї існує успішна гільдія крадіїв. У столиці вона орудує, принаймні частково, у нетрях міста, користуючися «су де жан» (фр. sous de gens, букв. під людьми, прибл. нижчі з людей), найбіднішими його жителями. Щоб заробити на життя, ельфи також можуть доєднатися до місцевої гільдії, з власної волі чи ні.

Цікавинки

• Орлейські діти мають традицію вишикуватися та просити мандрівників про «пті альм» (від фр. petit alms, милостиня).
• У DLC Dragon Age: Пробудження, якщо гравець вирішить не переносити вже наявного персонажа з основної гри, він зможе створити нового – Вартового/Вартову-Верховоду з Орлею, та розпочне з 18 рівня.
• Мері Кірбі зазначила, що на початку створення Орлею розробники зверталися до французької культури, однак пізніше надихалися не тільки Францією.
• Спершу Орлей називався Арль. Назву було змінено, бо у Франції дійсно існує місце з такою назвою.
• Використання білого та золотого кольорів у орлейській архітектурі одразу відсилає до Ватикану. Це має сенс, бо Ватикан – резиденція Папи Римського, а Божественна, його еквівалент у всесвіті Dragon Age, править Церквою з Великого Собору Валь Руайо.
• Кращі будівлі Орлею відсилають до світської готичної архітектури.
• Існують розбіжності між попереднім лором та Офіційною кулінарною книгою Dragon Age: Смаки Тедасу, яка зазначає, що орлейці «чутливі до гострого». Попередній лор із 2 тому Dragon Age: Світ Тедасу описує орлейців як поціновувачів гострої їжі.

Галерея

Концепт-арт орлейського вигнанця

Концепт-арт орлейського міста

Арт, стилізований під мурал у Клеймо вбивці

Вишуканий годинник

Орлейський виноградник

Велика Гра

Студент університету

Облога

Концепт-арт орлейця

Орлейська архітектура

Орлейська архітектура

Орлейські стяги