Обкладинка Нового Камберлендського Псалма Світла
Псалом Світла - це збірка співів, які разом складають релігійні вчення Церкви. В його основі лежить історія та вчення Андрасте, нареченої та пророчиці Творця, та він був створений приблизно у 1065 році Т.І. (-130 році Стародавньої Доби) її послідовниками, які склали ці гімни після її смерті.[1] Початкова версія Псалма Світла складалась із чотирьох Співів, разом відомих як «Чудеса»: Спів про Жалоби, Андрасте, Перевтілення та Випробування.[2] З часом, з’явилися нові версії Псалма, з новими інтерпретаціями вчень Андрасте про Творця, які існували у різних регіонах. Разом їх прийнято називати «культами Творця».
Загальновідомо, що Псалом у своїй нинішній формі є збірником орлейського тлумачення Псалма, написаним першою Божественною, Юстинією І.[3] Однак навіть до цього канонічного Псалма вносилися правки; найбільш відомим випадком є виключення Співу про Шартана після Священного Походу на Доли на початку Доби Слави. Вірші, виключені з канонічного Псалма звуться Різноголоссям.
Псалом поділяється на Співи, які в свою чергу складаються з віршів та строф. На те, щоб проспівати увесь Псалом Світла потрібно декілька тижнів, та співають його повністю лише у Великому Соборі у Валь Руайо, столиці Орлею.[4] У Псалмі розкриваються різноманітні теми, наприклад зародження світу, історія людства, легенда про Андрасте та заснування Церкви. Деякі з Співів - просто збірки гімнів, деякі є конкретними церковними вченнями, інші ж є роздумами про Творця або ж існують для підбадьорення вірян. У одному Співі одна і та сама історія може переповідатись декілька разів різними стилями, бо кожен вірш міг складатися різними послідовниками.
Прибічники Церкви вірять в те, що коли Андрасте була спалена тевінтерськими магістрами, Творець відвернувся від своїх дітей. Поширюючи вчення Андрасте, вони знову отримають його прощення, та коли Псалом заспівають в усіх кутках Тедасу, Творець повернеться.[4] Угрупування співців у Церкві зазвичай не говорять ні про що, окрім Псалма, керуючись словами: «Мовте лиш Слово; співайте лиш Псалом. Тоді і стане вашим Золоте Місто.»[5]
Псалом Світла, який є найбільш поширеним у Тедасі - версія, складена Церквою Андрасте. В Тевінтерській Церкві використовується Імперський Псалом Світла у трохи зміненій формі.
Читацьке видання Псалма, яке було надруковане 7:45 року Доби Бурі, стало результатом десятиліть дослідження та перекладу церковних архівів численними братами та сестрами Церкви. У 9:38 році Доби Дракона Божественна Юстинія V опублікувала Новий Камберлендський Псалом Світла, що включав в себе і Різноголосся.
Співи Псалма Світла[]
Спів Андрасте[]
- Дивіться також: Вірші: Спів Андрасте
Постали переді мною вежі Чорного Міста,
Ворота, колись золоті, тепер зачинені навіки.
Панувала у Небі тиша, й осягнула я все
Та охопив серце моє нестерпний сором.
–Андрасте 1:11
Цей Спів грунтується на пісні Андрасте, якою вона зачарувала Творця, після чого він запропонував їй посісти поруч із ним та керувати всім світом.[6] Він є найбільш суперечливим Співом з усього Псалма Світла. Існувало п’ять сотень варіантів цього Співу до того, як Божественна Амалтея ІІ не скликала Камберлендський конклав задля визначення поточної канонічної версії. Вона була написана орлейським культом Андрасте у -165 році Стародавньої Доби, і ця версія співу є найстарішою з усіх існуючих.[7]
Спів про Боготворення[]
- Дивіться також: Вірші: Спів про Боготворення
Беззбройна, Андрасте здалася
Ворогам своїм. І зв’язав Маферат її руки
Та повів до архонта на вірну смерть.
–Боготворення 1:14
Спів про Боготворення оповідає про зраду та смерть Андрасте.
Авторство його зазвичай приписується Юстинії, послідовниці та подрузі Андрасте, але все ж таки залишається під питанням. Існують припущення, які пов’язують Спів про Боготворення з Піснею Зради, твором, що вперше згадується у -165 році Стародавньої Доби (за п’ять років до того, як всі дізналися про зраду Маферата), але оскільки достовірних копій пісні знайдено не було, невідомо, наскільки ці два твори між собою схожі. Поточна версія, яка використовується Церквою, датується -100 роком Стародавньої Доби та з’явилась за часи першої Інквізиції.
Через те, що в оповіді не згадується Юстинія та Гавард був єдиним свідком зради, який вижив, Спів про Боготворення породив легенду про те, що Юстинія та Гавард втекли разом та сховали прах Андрасте, потайки заснувавши культ, який зрештою перетворився на Церкву.[8]
Спів про Благословення[]
- Дивіться також: Вірші: Спів про Благословення
Благословенні ті, хто постав
Перед лихом та не вагався.
Благословенні ви, праведні борці.
–Благословення 4:10[9]
Цей Спів включає в себе рядок «Благословенні ви, праведні борці», який іноді використовується співцями у знак подяки за виконання завдань на їхніх дошках оголошень.
Спів про Знання[]
- Дивіться також: Вірші: Спів про Знання
Перші діти Творця споглядали Завісу
Та зажадали життя, якого самі не могли відчути.
Чудовиськ породила темна заздрість.
–Знання 2:1
Спів про Знання був написаний самим архонтом Геcсаріаном, та й досі використовується Церквою.[10]
Спів про Звеличення[]
- Дивіться також: Вірші: Спів про Звеличення
Сотні мужів з незламного каменю
Постали на поверхню, як після довгого сну,
І перетнули землі безмежними кроками
Й заплямували вони ними
Рай на віки вічні.
–Звеличення 1:5
Спів про Звеличення описує видіння Кордилія Дрейкона І про повернення Творця.
Це єдиний Спів з усього Псалма, що має чітку історію та точне авторство. Він був написаний циріанською мовою в -12 році Стародавньої Доби принцем Кордилієм Дрейконом, хоча вважається, що він переписував Спів декілька разів вже будучи імператором перед тим, як дозволити Божественній Юстинії І включити його у Псалом. Колекціонери платили захмарні ціни за перші його начерки; передостанній варіант зберігається разом із орлейськими імператорськими скарбами у Валь Руайо, а фінальний - в архівах Великого Собору.[11]
Спів про Жалоби[]
- Дивіться також: Вірші: Спів про Жалоби
Золоте Місто Творця, яке, згідно Церковного канону, було загарбане тевінтерськими магістрами, які через це були перетворені на темнородів.
І ось, із кожним вашим кроком
Золоте Місто втрачає цвіт,
Милуйтесь прекрасним, воно тьмяніє.
Гріх принесли ви на Небо
Й на загибель прирекли світ.
-Жалоби 8:13
Під «жалобами» маються на увазі похоронні співи або голосіння.[12] У цьому Співі розповідається про створення світу та падіння людства.
Найдавніший варіант Співу про Жалоби був записаний Юстинією І між -31 та -11 роками Стародавньої Доби. Зараз прийнято вважати, що це був лише переклад набагато старіших переказів під назвою «Плач Рабів», датовані -182 роком Стародавньої Доби та зазначені у тевінтерських правових документах як повстанські пісні. Оригінал був написаний Юстинією циріанською мовою та скоріш за все був перекладений з тевінтерської - мови, якою розмовляли імперські раби.
Вчені Церкви вважають, що така велика кількість оповідей з’явилась з місцевих тлумачень видінь Андрасте окремими культурами. У відомих строфах зі Співу про Жалоби йдеться про створення Творцем Затіння та Золотого Міста, яке пізніше загарбали тевінтерські магістри, що, на думку Церкви, призвело до створення темнородів та Першого Мору.
Спів про Жалоби є найбільш вживаним серед багатьох різних культур у всьому Тедасі, саме тому регіональні відмінності і були збережені у церковному каноні.[13]
Спів про Перевтілення[]
- Дивіться також: Вірші: Спів про Перевтілення
Магія має служити, а не повелівати.
Бридкі й безчесні ті,
Хто обернув Його дар
Проти Його ж власних дітей.
Ім’я їм - малефікари, прокляті.
Миру їм не буде в жодному
Зі світів.
–Перевтілення 1:2
У цих віршах зібрані вчення та проповіді Андрасте. Відомі строфи з Співу про Перевтілення окреслюють ставлення Церкви до магії та малефікарів.
Авторство Співу приписується Юстинії, послідовниці Андрасте, яка записала його зі слів самої Пророчиці. Версія, що наразі використовується Церквою вперше згадується групою андрастиян з Ферелдену -130 року Стародавньої Доби, та вона є найближчим варіантом до тих вчень, які поширювались тією частиною племені аламаррі, яка пішла за Мафератом та Андрасте на північ. Оскільки в той час аламаррі не мали писемності, вчення Андрасте передавались з уст в уста.[14]
Альтернативна версія Співу про Перевтілення була написана архонтом Гессаріаном. З неї було прибрано згадки про заборону магії, та поширюється вона лише Тевінтерською Церквою.[15]
Спів про Випробування[]
- Дивіться також: Вірші: Спів про Випробування
Не блукатиму я мінливими дорогами Затіння
Бо ні пітьми, ні смерті немає у світлі Творця
Й не згубиться той, кого Він породив.
–Випробування 1:14
Вважається, що Спів про Випробування - це збірка гімнів, написаних Андрасте на честь Творця. Вчені Церкви вважають, що деякі з віршів існували ще за декілька сотень років до народження самої Андрасте, та ймовірно були піснями та молитвами до богів місцевих пантеонів, які були змінені під час повстань Андрасте.
Вірші з Співу про Випробування є одними з найбільш улюблених та цитованих з усього Псалма.[16]
Спів Вікторії[]
- Дивіться також: Вірші: Спів Вікторії
З мечем, що пронизить сонце
Хаос добіжить кінця
Міцний її щит, що обороняє
Усіх дітей Творця.
–Вікторія 1:3
Спів Вікторії відсилає до імені, обраного наступницею Божественної Юстинії V, Божественної Вікторії. Про Спів відомо небагато, тому складно сказати, про кого саме він, але ймовірно мова йде або про саму Божественну, або про Андрасте. Спів Вікторії згадується лише у випадку обрання Кассандри Пентаґаст Божественною.[17]
Різноголосся[]
Різноголосся - це співи, виключені з канонічного Псалма Світла. Для більшості вірян вони невідомі, та причини їхнього виключення є предметом багатьох досліджень та дискусій. Відзначають, що цей хід мав скоріш політичне підґрунтя, ніж релігійне. У 9:38 році Божественна Юстинія V видала Новий Камберлендський Псалом Світла, що включає в себе Різноголосся. Відомими співами Різноголосся є Спів про Тишу, Спів Шартана та Спів Маферата.
Спів про Тишу[]
- Дивіться також: Вірші: Спів про Тишу
- Дивіться також:
Кодекс: Лють очей і лють сердець
Прадавні Боги покличуть вас,
Із Древніх в’язниць почуєте спів,
Й лють очей та лють сердець драконів.
Омана має почорнілі крила,
А темрява Дітей моїх згубила.
–Тиша 3:6
У цьому співі оповідається про семеро магістрів, які увійшли в Золоте Місто та спотворили його, розпочавши таким чином Перший Мор.
Перший текст Співу про Тишу був написаний (ймовірно тевінтерською мовою) самим архонтом Гессаріаном, найстаріший варіант його був датований -160 роком Стародавньої Доби. Оскільки він був написаний майже 200 років після подій, які в ньому відбувались, його автор не міг бути їх свідком, хоча будучи архонтом, Гессаріан мав би доступ до архівів Магістерію та знань, зібраних його попередниками. В результаті невідомо, наскільки цей спів є правдивим.
Історично спів поділявся на три вірші: у першому йшлося про гріхопадіння магістрів, у другому про напад на Золоте Місто, а в третьому - про наслідки їхнього занепаду. Церква вважає, що цей спів був написаний задля того, щоб покласти провину за Мор на жерців Прадавніх Богів, та розпалити гнів жителів Імперії проти магів-альтусів, проти яких була спрямована альтернативна версія Співу про Перевтілення, автором якої також був Гессаріан.
Конклав, зібраний Божественною Амарою І у 3:41 році Доби Веж проголосив, що Спів цей надто сильно нагадує пропаганду в підтримку вчинків Гессаріана, та не має такого важливого релігіного значення, щоб залишатися в офіційній частині Псалма. Хоча його і було виключено із Псалма, багато вчених досі вивчають його через альтернативну тевінтерську точку зору щодо Другого гріху.[18]
Спів Шартана[]
- Дивіться також: Вірші: Спів Шартана
За волею Шартана
Стріли вкрили небо.
За волею Андрасте, тисячі воїнів
Дістали свої мечі.
Й прозвучав широкими Полями урочистий гімн:
Хай вільними стануть раби.
–Шартан 10:1
У цьому Співі йдеться про історію Шартана, ельфа-раба з Тевінтеру, який очолив ельфійське повстання та поєднав сили з Андрасте, ставши її звитяжником.
Авторство Співу так і не було встановлено. Найдавніші його версії з’явились в Долах у -140 році Стародавньої Доби, та дуже нагадували давні ельфійські легенди про боротьбу з тиранами, яку очолив хитрий воїн. Хоча про ельфійські повстання у центральному Тевінтері існувало багато інформації, роль Шартана в цих повстаннях підтвердити не змогли. Деякі вчені вважають, що «Шартан» був титулом або збірним образом, а не єдиною постаттю. Оскільки небагато ельфів знали тевінтерську, а їхня мова була майже втрачена, Спів передавався з уст в уста до того, як ченці не записали його за вимогою Божественної Юстинії І в 1:8 році Божественної Доби. Припускають, що між дев’ятим та десятим віршем було випущено декілька строф, а може навіть і цілий вірш.
Під час Священного Походу на Доли ранньої Доби Слави Спів Шартана був виключений зі Псалма Світла Божественною Ренатою І. Вона наказала знищити всі посилання на ельфів та ілюстрації, які б їх включали, а також зменшити Шартанові вуха на фресці Анрі де Лідса. Цей Різноголосний Спів є найбільш досліджуваним церковними вченими та істориками.[19]
Якщо Леліана стане Божественною, вона поверне Спів Шартана до Церковного канону, що сильно шокує андрастиян та підбурить їх на повстання проти неї. Однак це повстання закінчиться так швидко, як і почалось. Більшість вважає, що це сталось через міжусобиці, хоча дехто припускає, що це влаштувала саме Леліана.
Спів Маферата[]
- Дивіться також: Кодекс: Спів Маферата
Злість поїдала все хороше, добре та ніжне, доки не лишилась сама, та обхопила моє серце, наче паразит.
І в найтемнішу мою годину я відвернувся від Неї та поклявся знищити Її.
В час її смерті я осягнув, що зробив та заплакав.
Землі моїх предків почують її слова. В цьому є моє та їхнє спасіння.
І явилась вона мені уві сні та поклала руку на моє серце.
Дотик її був наче вогонь, що не пече. І так він очистив мене знов.
Не зневіряйся, сказала вона, Творець не гнівався, бо зрада твоя повернула мене до нього.
Є мені прощення.
В цьому співі оповідається, як Маферат зрадив Андрасте. Він є частиною Різноголосся.
Примітки[]
- Частина легенди про Сльози Андрасте згадується в Псалмі Світла.
- Існують посилання на Спів про Спокуту, написаний архонтом Гессаріаном, але вірші, з яких він складається, невідомі.
- Вірш, який оповідає про те, що Творець повернеться, коли Псалом заспівають у всіх частинах світу, може означати початок панування андрастиянства серед чотирьох цивілізованих рас: людей, ельфів, гномів та к’юнарі/вашотів. Однак вчення Церкви наголошують на відмінності у расах, ставлячись до людства з більшою прихильністю.
Посилання[]
|
| ||||||||||||||||||||||||
