Стен/Діалоги

Увага! Ця стаття в процесі редагування користувачем/кою Guslik McCloud

Зв’яжіться з ним/нею якщо хочете щось додати або виправити.

Ця стаття містить неповну інформацію та ще має бути розширена.

Супутники Початку

Ця сторінка містить низку розмов Стена з іншими супутниками, де вони обговорюють усяке, зосібна про передісторії одне одного, реагують на події в грі.

Стен і Леліана

• Стен: Ти була в Церкві. Ти пасторка?
• Леліана: Ні, ні. Я була сестрою-мирянкою Церкви.
• Стен: Що це значить?
• Леліана: Я жила та працювала в Церкві, але не приймала обітниць.
• Стен: То ти... займалася священицтвом?
• Леліана: О ні, сестри-мирянки не мають таких самих обов’язків, як і пасторки.
• Стен: Отже, ти не була пасторкою, не виконувала їхні обов’язки та не приймала обітниць, але жила серед них?
• Леліана: Так!
• Стен: ...Ти була жителькою Церкви?
• Леліана: Е... свого роду...

────────────────

• Стен: Ти дуже багато співаєш.
• Леліана: Так, авжеж. Музика піднімає мій дух. Хочеш, щоб я припинила?
• Стен: Я не казав такого. То був уривок із твого Псалма?
• Леліана: (Сміється) Ні! Це була балада про розбишаку та корчмарівну, яка кохала його. Ти не розрізняєш?
• Стен: Уся ваша мова звучить однаково для мене. Я думав, що ти співала про овочі, узагалі-то.

────────────────

• Леліана: Я бачила, що ти там робив.
• Стен: Га?
• Леліана: Не прикидайся, я знаю.
• Стен: Про що ти говориш?
• Леліана: Ти. Грався з тим кошеням.
• Стен: ...Не було ніякого кошеня.
• Леліана: Стене, я бачила тебе. Ти грався з ним мотузкою.
• Стен: Я допомагав йогому вправлятися.
• Леліана: Ти ще та м'якушка!
• Стен: Більше ні слова про це.
• Леліана: М'якушка!

(видозміна вищенаписаного)

• Леліана: Я бачила, що ти там робив.
• Стен: Га?
• Леліана: Не прикидайся, я знаю.
• Стен: Про що ти говориш?
• Леліана: Надворі ти збирав квітки!
• Стен: ...Ні, неправда.
• Леліана: Не бреши!
• Стен: ...Вони лікарські.
• Леліана: Ти ще та м'якушка!
• Стен: Більше ні слова про це.
• Леліана: М'якушка!

────────────────

• Стен: Припини.
• Леліана: (Хихикає) Припинити що?
• Стен: Це. Дивитися на мене та хихикати.
• Леліана: Не можу стриматися! Ти такий великий і стоїчний! Хто міг подумати, що ти м'якушка?
• Стен: Припини говорити це. Я вояк Бересааду. Я не "м'якушка".
• Леліана: (Хихикає) М'якушка.
• Стен: ...Ненавиджу людей.

────────────────

• Стен: (Зітхає) Леліано, що ти хочеш від мене?
• Леліана: Нічого! Мені просто цікаво. Ми багато чого не знаємо про тебе, Стене... Крім того, що ти м'якушка.
• Стен: Будь ласка, припини це казати.
• Леліана: Вибач. Я не мала наміру глузувати з тебе. Нема нічого поганого в лагідності, Стене. Це просто було неочікувано.
• Стен: Чому?
• Леліана: Ти такий... К'юнарі! Усі ці розповіді описують вас як буревій чи землетрус, аніж як народ.
• Стен: К'юнарі є такими небезпечними, бо ми мислячий народ, а не бездумна сила.
• Леліана: Я не розумію. Що ти маєш на увазі?
• Стен: Заради твого же добра, краще тобі ніколи не дізнатися.

────────────────

• Леліана: Я чула розповіді про К'юнарі, знаєш.
• Стен: Ну?
• Леліана: Вони завоювали майже всю північ. Тевінтер, Ривейн, Антиву... Більшість земель були спостошені. Кажуть, у північних королівствах К'юнарі були безжалісними. Жорстокими. Скоріше обвал, ніж вторгнення. Знадобилося три Священні Походи, щоб пронати їх до моря.
• Стен: Настпуного разу ми не схибимо.

────────────────

• Стен: Чому ти тут?
• Леліана: Що ти маєш на увазі?
• Стен: Жінки ― пасторки, ремісниці, рільниці, торговельниці. Нікому з них не місце в битві.
• Леліана: Я не знаю, як відповісти на це...
• Стен: У нас такого нема. Та й усе.
• Леліана: Тобто твій нарід не має магес і войовниць?
• Стен: Авжеж ні. Нащо нашим жінкам бажати бути чоловіками?
• Леліана: Про що ти говориш? Вони не бажають бути чоловіками.
• Стен: Так і має бути. Це призводить тільки до безнадії.
• Леліана: Стене...ні, забудь. Облишмо це.

────────────────

• Леліана: Чи є барди серед К'юнарі?
• Стен: Чому б їм не бути?
• Леліана: Не знаю. Ви не здаєтеся мені дуже музикальними людьми.
• Стен: Такий твій висновок через мене? Я вояк. Антаам не б'ється лютнями.

Стен й Алістер

• Алістер: Ти взагалі розмовляєш? Ну знаєш, ввічливо спілкуєшся, щоб заспокоювати людей?
• Стен: Ти маєш на увазі, що мені треба повідомляти, коли відрубуватиму комусь голову?
• Алістер: …Забудь.

────────────────

• Алістер: Ти справді був у клітці двадцять днів?
• Стен: Може, ближче до тридцяти. Я згодом припинив лічити.
• Алістер: Що ти робив? Тобто… двадцять днів – це немало, як для сидіння та стовбичення.
• Стен: У кращі дні, я давав перехожим загадки, обіцяючи скарби за правильні відповіді.
• Алістер: Справді?
• Стен: Ні.
• Алістер: Ав. Прикро. У цьому був неабиякий потенціал.

────────────────

• Алістер: Знаєш, ти ніколи не казав, як ти проводив весь цей час у клітці.
• Стен: Ні, не казав.
• Алістер: Тож… що ти там робив?
• Стен: Вправлявся. Я оглядав предмет і тоді намагався згадати всі слова у вашій мові, що починалися на ту ж саму букву, що й назва цього предмета.
• Алістер: Це… стривай. Постривай. Ти знову жартуєш, так?
• Стен: Ні.
• Алістер: То ти кажеш мені, що ти грав у "Я бачу дещо" сам із собою двадцять днів.
• Стен: Так багато речей у Лотерингу, що починаються на "С".

────────────────

• Алістер: Хм… Я бачу дещо, що починається на… "С".
• Стен: Сірий Вартовий? Чи, може, це ти?
• Алістер: Ооо. Ти справді вправний у цьому.
• Стен: (Зітхає)

────────────────

• Стен: Дістань свою зброю.
• Алістер: Ти кажеш мені?
• Стен: Твоя зброя. Дістань її.
• Алістер: Чому? На нас напали?
• Стен: Я хочу побачити твої здібності.
• Алістер: Ти хочеш побитися зі мною? Просто так?
• Стен: Ти – Сірий Вартовий. Як ти боротимешся з Архідемоном, якщо не можеш стати в бій зі мною?
• Алістер: Справді, хтозна.
• Стен: Дати твоїй слабкості приректи нас усіх? Дістань меч. Я намагатимуся не завдати непоправних ран.
• Алістер: Я не зобов'язаний тобі нічого доводити. Облиш.
• Стен: То ти маєш упертість. Жаль, що не користуєшся нею.

────────────────

(Якщо Алістер стане королем)

• Алістер: Я так розумію, коли я справді стану королем одного дня, може, доведеться вести переговори з к’юнарі.
• Стен: Мій народ не веде переговорів.
• Алістер: Що ти маєш на увазі? Вони домовилися до мирних договорів після війни, і, наскільки мені відомо, воно дотрималися цих умов.
• Стен: Вони підписали папірець. Але тільки тому що знали, що ви повірите.
• Алістер: І де різниця між цим і переговорами?
• Стен: Вони припинили воювати через свої причини. І вони почнуть знову, колись. Згода нічого для них не значить.
• Алістер: Але я думав, що твій народ вірить у честь.
• Стен: Так і є. Честь к’юнарі є тим, що знову приведе воєнні кораблі до ваших берегів.

Стен і Зевран

• Зевран: Я так розумію, що на землях к'юнарі нема ельфів, Стене.
• Стен: Там усюди є ельфи.
• Зевран: Хм. Так. Ну, я чув, що к'юнарі ставлять ельфів за головних? Над людьми? Це правда?
• Стен: Деяких із них.
• Зевран: Тільки деяких? Яких саме?
• Стен: Які належать до головних. Такий шлях К'юну.
• Зевран: Як К’юн визначає, хто належить до головних?
• Стен: Тамазран оцінюють усіх і призначають їх туди, де вони найбільш здібні.
• Зевран: Але ельфи, загалом, посідають кращі місця за людей у суспільстві к'юнарі?
• Стен: Деякі з них.
• Зевран: Наша пісня гарна й нова, починаємо її знову.

────────────────

• Стен: Чому ви зветесь “Воронами”? Ворони – стервоїдні, а не вбивці.
• Зевран: Я чув, що колись вони розглядали як назву “Боривітри”. Одначе… Воно не звучало. Не ліпилося.

────────────────

• Зевран: Здається, ти маєш доволі погордливе ставлення до ельфів, мій друже-к'юнарі.
• Стен: Не бери це близько до серця, ельфе. Я до всіх маю погордливе ставлення.

Don't take it personally, elf. I have a disdainful attitude towards everyone.

────────────────

• Зевран: "Стен" – це не ім’я, так?
• Стен: Ти завжди так починаєш розмови?
• Зевран: Це твоє звання, чи не так? Я перестрівав кількох к'юнарі в Антиві. Не дуже балакучі, але красиві, хоч з лиця воду пий.
• Стен: То не к'юнарі.
• Зевран: Ні? Тоді хто вони, велетенські гноми зі смішними акцентами?
• Стен: Вона на вид к'юнарі, а насправді тал'вашоти, чорти Сегерону. Вони зреклися К'юну.
• Зевран: Зі званнями як у тебе, що дуже цікаво. Яке тоді твоє справжнє ім’я?
• Стен: "Стен", цього вдосталь.
• Зевран: Але це не твоє ім’я.
• Стен: Це ким я є.

────────────────

• Стен: Я знав одного з твоїх земляків, ельф.
• Зевран: О? Ти був в Антиві?
• Стен: Ні. Допоки я не прибув у Ферелден, я ніколи не покидав острови. Вона припливала до Сегерону двічі на рік із торговцями, що купували прянощі з північних джунглів. Тільки вона розмовляла з антаамом. Питала про дощовий ліс, його площу та те, що та можна побачити. Ми забавляли її. Вона була… нещасною.
• Зевран: Нещасною, як саме?
• Стен: Вона була Вороною, як і ти. Послана вбити кітшоків, очільників війська Сегерону, для Тевінтерської імперії. Ми знали це та нам було її жаль.
• Зевран: Я здивований, що ви просто не вбили її.
• Стен: Не було в цьому потреби. Її запитання мали на меті показати їй дорогу крізь джунглі до наших укріплень. Тож одного дня вона прокралася в джунглі, щоб знайти свою ціль. Ми знайшли шматки її тіла в дереві, де рябі коти зберігали їх на потім. Ми так і не сказали їй, що наші кітшоки були переговірниками щодо торгівлі в пристані.
• Зевран: Отже, дурна вона була. Не дуже співчутливо з мого боку, мабуть.
• Стен: Нам було жаль за її невігластво, а не за її помилку. Вона думала, що ми накопичували близькі нам речі, як і її народ. Нам було її жаль, бо вона думала, що тільки деякі була важливі.

────────────────

• Зевран: Тож, твої піхви пусті, мій друже-к’юнарі?
• Стен: Мої піхви?
• Зевран: Чомусь ти ними не користуєшся.
• Стен: Ти у своє дозвілля складаєш такі жарти?
• Зевран: О, ні. Вони самі постають у мить натхнення.
• Стен: Тоді незле буде їх записувати. Мовчки.

(видозміна вищенаписаного за умови, якщо Оґрен долучився до Вартового/Вартової)

• Зевран: Тож, твої піхви пусті, мій друже-к’юнарі?
• Стен: Мої піхви?
• Зевран: Чомусь ти ними не користуєшся.
• Стен: Не знаю, хто з вас гірший — ти чи гном.
• Зевран: О, я, безперечно. Його найкращі вислови — узяті в мене.

Стен і Вінн

• Вінн: Хіба ти не мерзнеш, Стене?
• Стен: "Мерзнеш"? Мені не знайоме це слово.
• Вінн: Там, звідки ти родом, значно тепліше, чи не так? Хіба тобі не холодно?
• Стен: Можливо.
• Вінн: Навряд-чи нам вдасться знайти пальто твого розміру, так? Гм...
• Стен: Що?
• Вінн: Нічого. Нічого, не зважай на мене. Так, де б мені знайти добрячий моток ладної вовняної пряжі...

────────────────

• Стен: Магу, чому ти так на мене дивишся?
• Вінн: Перепрошую. Я не хотіла витріщатися. Просто ніколи раніше не бачила к'юнарі.
• Стен: Можеш кліпати час від часу. Я нікуди не дінуся.

────────────────

• Стен: Чому ти тут?
• Вінн: Перепрошую?
• Стен: Жінки — майстрині, чи купчині. Чи фермерки, хоча саме ти не виглядаєш наче... близька до землі. Жінкам не місце у битві.
• Вінн: Ти настільки неправий, що я навіть не знаю, з чого почати пояснювати.
• Стен: Нема чого пояснювати. Так просто не має бути.
• Вінн: Я не розумію. Хіба серед к'юнарі немає жінок-магів? Чи жінок-воїнів?
• Стен: Звичайно, немає. Чого б це нашим жінкам хотіти бути чоловіками?
• Вінн: Ти думаєш, я бажаю стати чоловіком?
• Стен: Ти не можеш бажати стати чоловіком. Таке бажання приведе лише до розчарування.
• Вінн: Гхм. Так само, як і ця розмова. І нам не варто повертатися до неї, Стене.
• Стен: Як забажаєш.

────────────────

• Вінн: Можеш припинити здригатися, Стене. Я не завдам тобі шкоди.
• Стен: Я не боюся шкоди для себе.
• Вінн: І що б це мало означати?
• Стен: Незв'язаний маг — мов лісова пожежа. Воно поглине себе так само, як і всіх навколо.
• Вінн: Я б дуже хотіла, аби ти не називав магів "воно".

────────────────

• Вінн: А інші к'юнарі такі ж мовчазні, як ти?
• Стен: А інші маги балакучі, як ти?
• Вінн: ...справедливо.

Стен і Морріґан

• Морріґан: Ти мовчазний, Стене.
• Стен: Лише порівняно з деякими.

────────────────

• Стен: Ти знаєш про касаанду? Про… росичку, народною мовою?
• Морріґан: Гадаю, що ні.
• Стен: Ні? Ви такі схожі, думав, що ви рідня.
• Морріґан: Що це має означати? Що таке росичка?
• Стен: Квітка.
• Морріґан: О? Я квітка, так? Як неочікувано.
• Стен: Яка ловить і пожирає комах.
• Морріґан: А ось це я очікувала. (Хихикає)

────────────────

• Морріґан: Наскільки я розумію, серед к’юнарі теж є маги. Це правда?
• Стен: Тобі не зрозуміти.
• Морріґан: Не зрозуміти? Гадаєш, мені не вистачає клепки в голові? Чи ти побоюєшся, що я співчуватиму своїм так званим суродженцям?
• Стен: Сама вирішуй.
• Морріґан: (Хихикає) Це має мене розізлити?
• Стен: Я б хотів, щоб ваш народ відповідально, цивілізовано ставився до магії.
• Морріґан: Хмм. Не дуже доброзичливі слова.
• Стен: Але ти й надалі розмовляєш. Дивина.

────────────────

• Морріґан: То ти й далі витріщатимешся на мене, наче я вкрита вуграми?
• Стен: Вугри – це вже щось.
• Морріґан: А ти скромний! Як мило. Думала, що в тебе параноя. Це значно краще. Якщо й витріщатися на мене, то тільки хтиво.
• Стен: Намагайся далі.
• Морріґан: О? Мені показати свої засоби? А ти скажеш, гаряче чи холодно?
• Стен: Заощаджу час. Холодно.
• Морріґан: (Хихикає) Ти вмієш дражнити.

────────────────

• Морріґан: То ти передумав, Стене? Я мрію про нас обох разом, щоб ти знав.
• Стен: Звісно мрієш, навіть якби я був зацікавлений у такій малій, як ти. Дії к’юнарі… неприємні.
• Морріґан: Неприємні? Як саме неприємні? Тепер мені дуже цікаво.
• Стен: Смертельні.
• Морріґан: А якщо я не проти? Мені до вподоби… жвавість.
• Стен: Після такого ти не будеш такою жвавою.
• Морріґан: Звучить так, наче я підбурюю твою пристрасть, любий Стене.
• Стен: Паршаара. Чому ти надокучаєш мені?
• Морріґан: (Хихикає) Бо це забавно, ось чому.

(видозміна вищевказаного, якщо Вартовий у романі з Морріґан)

• Морріґан: То ти передумав, Стене? Я мрію про нас обох разом, щоб ти знав.
• Стен: Чи ти не належиш Сірому Вартовому?
• Морріґан: Я нікому не належу. І він не буде проти, я певна.
• Стен: Звісно мрієш, навіть якби я був зацікавлений у такій малій, як ти. Дії к’юнарі… неприємні.
• Морріґан: Неприємні? Як саме неприємні? Тепер мені дуже цікаво.
• Стен: Смертельні.
• Морріґан: А якщо я не проти? Мені до вподоби… жвавість.
• Стен: Після такого ти не будеш такою жвавою.
• Морріґан: Звучить так, наче я підбурюю твою пристрасть, любий Стене.
• Стен: Паршаара. Чому ти надокучаєш мені?
• Морріґан: (Хихикає) Бо це забавно, ось чому.

────────────────

• Морріґан: Ти видаєшся таким задумливим. Думаєш про мене, мабуть? Нас обох, нарешті разом?
• Стен: Так.
• Морріґан: Я… що ти сказав?
• Стен: Гадаю, тобі знадобиться броня. І шолом. І щось для кусання. Наскільки сильні людські зуби?
• Морріґан: Наскільки сильні мої зуби?
• Стен: Зуби к’юнарі можуть прокусити шкіру, деревину та навіть метал за деякий час. До речі, я можу притулятися.
• Морріґан: Притулятися?
• Стен: Якщо так буде, тобі знадобиться залізна коцюба. Спершу нагрій її у вогні, бо інакше я не зверну уваги.
• Морріґан: Либонь, краще тобі не продовжувати.
• Стен: Ти певна? Це втамує твою допитливість…
• Морріґан: Так. Так буде краще.

────────────────

• Стен: Чому ти тут?
• Морріґан: Перепрошую?
• Стен: Вочевидь, ти не жриця. Але чи не повинна ти… опікуватися крамницею, або фермою десь, а не битися?
• Морріґан: Хочеш сказати, де мені місце, к'юнарі? Ти дуже сміливий.
• Стен: Воно ще може змінитися.
• Морріґан: Воно не зміниться. Не будь сліпим дурнем.
• Стен: Я кажу правду. Не я сліпий.
• Морріґан: Подивись навколо. У цих землях скрізь є жінки, як і бійчині, так і магеси.
• Стен: Це ще треба довести.
• Морріґан: Що саме? Що вони б’ються? Чи що вони жінки?
• Стен: І те, і те.
• Морріґан: Отже, як на тебе, я не жінка? Хмм. Добре се знати.

────────────────

(якщо Вартовий у романі з Морріґан)

• Стен: Що ти намагаєшся зробити, жінко?
• Морріґан: Нічого я не намагалася. Не говори зі мною таким тоном.
• Стен: З Вартовим.
• Морріґан: (Хихикає) А. Тобі показати?
• Стен: Думаєш, ти можеш контролювати його? Чи твоя магія тебе підвела?
• Морріґан: Ти й гадки не маєш, про що кажеш, к'юнарі.
• Стен: Можливо. Але я знаю, які на вигляд гадюки.

Стен і Шейл

• Шейл: Я ніколи не чула про щось із назвою "к'юнарі".
• Стен: Отже, ти просто не слухала. Ми припливли сюди не торік, ми тут не одне століття.
• Шейл: Я слухала. Я мало що іншого робила, узагалі, однак я не пам'ятаю, щоб хтось згадував к'юнарі впродовж усіх років мого перебування в селі.
• Стен: Тільки дурні покладаються на людей як на джерело освіти.
• Шейл: Скажи, воно ще ті неуки? Та слабаки. І це в кращих випадках.
• Стен: На Пар Воллені є схожі створіння. Люди називають їх “мавпами”. Вони тупі боягузливі шкідники. Вони пронизливо кричать, коли відчувають загрозу, та кидаються своїм калом.
• Шейл: Це чудове порівняння. Цікаво, вони споріднені?
• Стен: Імовірно.

────────────────

• Стен: Я не розумію, що таке голем. Нащо комусь створювати щось таке?
• Шейл: Нащо комусь створювати меч? Щоб убивати ворогів.
• Стен: Але ж ти не меч, големе. Ти розмовляєш, як жива істота, але поводишся, як власність. Не знаю, що про тебе думати.
• Шейл: (Пирхає) Я не власність, а відколи зламався жезл – тим паче.
• Стен: Ні? Це досі у твоєму серці. Ти взагалі це усвідомлюєш? "Вік за віком вони поставали та сказали світу: "З усього минулого мене створили, але я новий і кращий за своїх предків." І так вони блукали зруйнованим, покинутим і перелоговим світом. Будучи меншими за цілісних самих себе."

No? It is still in your heart. Do you even realize this? "Age by age have men stood up and said to the world, 'From what has come before me, I was forged, but I am new and greater than my forebears.' And so each man walks the world in ruin, abandoned and untried. Less than the whole of his being."

• Шейл: Це загадка?
• Стен: (Зітхає) Здається, що так.

────────────────

• Шейл: Усі з вашого роду однаково сильні, к'юнарі?
• Стен: Я не гамуватиму твою допитливість, створіння.
• Шейл: Це правда. Гадаю, що я звучало як людина, що забазікалася? Вибач.
• Стен: Ні, це я маю просити вибачення. Ти не людина. Ти в усіх напрямах вища істота.
• Шейл: Мило чути це від к'юнарі. Якщо весь ваш народ такий, як ти, дивно, що ви досі не розчавили та підкорили людей.
• Стен: Я й сам дивуюся цьому.
• Шейл: Досить одного лиш погляду на них. Вони такі…
• Стен: Малі?
• Шейл: Точнісінько.
• Стен: Я й ти, ми на одній хвилі, кадан.

────────────────

• Шейл: Як ти оцінюєш шанси на успіх, к’юнарі?
• Стен: У Сірого Вартового / Сірої Вартової? Майже ніякі.
• Шейл: То чому воно досі слідує? Я не ризикую життям, а воно — так.
• Стен: Моє завдання спільне з Сірим Вартовим / Сірою Вартовою. Я повинен побачити, чим це скінчиться.
• Шейл: Воно ладне загинути, і не відмовитися від свого завдання?
• Стен: Так і є. У цьому завданні можна здобути честь, якими не були б шанси.
• Шейл: Честь – цікава річ. Проте набагато краще бути практичним.
• Стен: Яке пуття в практичності, якщо вона веде до боягузства та беззмістовності? Краще добре прожити, ніж просто жити.
• Шейл: Ага… цікава думка.
• Стен: У твоєму житті є цінність, Шейл. Тільки якщо користуватися нею.

────────────────

• Шейл: Я маю запитання щодо релігії, к’юнарі.
• Стен: Тобі, кадан, я відповім.
• Шейл: Чи цей “к’юн” прийме когось, хто був големом?
• Стен: Я не знаю. Такого ще не було. Ми приймаємо будь-якого роду охочих прийняти своє місце в цьому світі.
• Шейл: І що це за місце?
• Стен: Де є рівність. У суспільстві К'юну, особа існує, щоб служити.
• Шейл: Хмм. Це менше приваблює. Воно приймає птахів як рівних собі?
• Стен: Птахів? Птахи… лише тварини. Просвітлення не охопить їх.
• Шейл: Прекрасно. Це вселяє надію.

────────────────

• Шейл: Я чула дещо цікаве про к'юнарі.
• Стен: Розказуй, кадан.
• Шейл: Мені казали, що к’юнарі тримають магів на прив’язях. На прив’язях! Який захоплива ідея!
• Стен: Не слід радіти таким речам. Так роблять через необхідність.
• Шейл: Чому не припинити їхні страждання? Розтрощити їхні черепи та й усе. Швидко. Дієво. Весело.
• Стен: Тебе скривдили такі люди, тому твою кровожерливість можна пробачити. Але тих, про кого ти кажеш, не треба жаліти. Ба більше, вони повинні служити, як і всі інші. Усі повинні знайти своє місце в К'юні.
• Шейл: Твоя батьківщина звучить як чудове місце. Маги на прив’язях. Що вони ще вигадають?
• Стен: Не можу ручатися, що вони не візьмуть тебе теж на прив’язь, кадан.
• Шейл: Хм… Це звучить не так весело. Так.

────────────────

• Шейл: К’юнарі згадував щось про рівність, коли ми востаннє розмовляли.
• Стен: Я казав, що ми всі рівні під К’юном, так.
• Шейл: Як щодо людей? Вони, певно, не рівні з іншими.
• Стен: Усі, хто приймає К’юн, має своє місце, як і будь-хто інший. У захоплених нами землях навіть ельфи користуються цим.
• Шейл: А якщо це місце найнижче?
• Стен: Якщо туди дехто належить, то там їм і місце.
• Шейл: К'юнарі — дуже практичний народ, Стене.
• Стен: Як я завжди й казав. Але дякую тобі.

────────────────

• Шейл: Хочу сказати, що було приємно боротися пліч-о-пліч із к'юнарі.
• Стен: Навзаєм. Ти визначне створіння, кадан. Воїн, кого мають боятися.
• Шейл: Не кращий за к’юнарі. Як воно вдаряє та вбиває своїх ворогів, краса!
• Стен: Я усміхаюся щоразу, коли ти видаєш бойовий клич, відчуваючи трепет наших ворогів.
• Шейл: Я можу весь день спостерігати, як ти б’єшся – як ти показуєш свою вправність, форму, як світло переливається на його м’язах… Цебто… так. Дуже добре б’єшся.
• Стен: Ти теж.
• Шейл: Так.

Стен й Оґрен

• Оґрен: Нумо. Хто з’їв капусту?
• Стен: Чому питаєш мене?
• Оґрен: Мабуть, ти думав, що винагороду можна поділити між усіма нами?
• Стен: (Зітхає)
• Оґрен: Дотримуйся слова, сракище! Ти видав таку хмару, якою можна пишатися, як своєю дитиною!
• Стен: Хумф.
• Оґрен: Надіюся, ти вже придумав ім'я їй. Фух.

────────────────

• Стен: Гноме.
• Оґрен: Що?
• Стен: Через тебе я спотикаюся.
• Оґрен: А ти не спотикайся!
• Стен: Якби ти був удосталь великим, щоб помітити тебе, я би не наступав на тебе.
• Оґрен: О, ну… твоя мамка!
• Стен: …Яке розчарування. Я був вищої думки про тебе.
• Оґрен: Вибач, я поспіхом.

────────────────

• Оґрен: Загубив свою зброю, так?
• Стен: А тобі що?
• Оґрен: Порожні твої піхви, так?
• Стен: ...
• Оґрен: Твоє лезо поцурпелили?
• Стен: "Поцурпелили"? Ти це слово десь підглянув?
• Оґрен: Може. Маєш визнати, хороше слівце.
• Стен: (Зітхає)

(видозміна вищенаписаного за умови, якщо Оґрен долучився до Вартового/Вартової)

• Оґрен: Той ельф розповів. Маєш визнати, хороше слівце.
• Стен: (Зітхає)

Стен і Собака

• Собака: (Собака дивиться на Стена та маше хвостом)
• Стен: У нас нема на це часу.
• Собака: (Собака й далі дивиться, тепер більш рішуче)
• Стен: Ні, і не намагайся.
• Собака: (Скавучить)
• Стен: Нема часу. У нас є робота.
• Собака: (Скавучить)
• Стен: (Зітхає) … Гаразд. Принось палицю. Але я це роблю востаннє, клянуся.
• Собака: (Щасливе гав!)

────────────────

• Стен: Що тобі треба тепер?
• Собака: (Гавкає)
• Стен: Я не розумію тебе.
• Собака: (Скавучить)
• Стен: … Кажеш, що "той дурень, хто дурним іде панам служити"?
• Собака: (Собака запитливо дивиться на Стена)
• Стен: Ні? Забудь…

────────────────

• Собака: (Ричить)
• Стен: (Ричить)
• Собака: (Ричить)
• Стен: (Ричить)
• Собака: (Гавкає)
• Стен: Ти справжній воїн, гідний поваги.
• Собака: (Щасливо гавкає)