 У цій статті є неперекладений текст.
|
| Необхідний текст для перекладу виділений жовтим кольором, або сірим, якщо текст приховано у редакторі коду. |
| “ | Творець понуро, зі співчуттям усміхається своїм Сірим Вартовим — так каже Церква, — адже нема жертви більшої за їхню.[1] | „ |
Сірі Вартові (англ. Grey Wardens) — орден винятково здібних воїнів, присвячений боротьбі з темнородами по всьому Тедасу. Їхній штаб розташований у місці заснування ордену, у фортеці Вайсгаупт в Андерфелсі, але вони також мають присутність у більшості інших країн.
Сірі Вартові відомі тим, що набирають новобранців, незважаючи на їхнє походження, соціальний клас, національність, віросповідання чи навіть злочинне минуле. Головне для них — цінність новобранця за складом характеру, набором вмінь та навичок, які можуть принести користь ордену.
Попри невелику кількість Вартових, їхній орден відіграє вирішальну роль у перемозі над кожним Мором і тому має важливе значення для виживання всього світу.
Історія[]
| “ | Ви захищатимете їх, а вони ненавидітимуть вас за це. І поки на землі не буде Мору, люди намагатимуться забути, як насправді ви їм потрібні. І це добре. Нам потрібно стояти осторонь, навіть якщо для цього їм доведеться нас відштовхнути. Тільки тоді ми будемо здатні ухвалювати складні рішення. | „ |
| — Крістофф, Вартовий-Верховода Орлею у Благословенну Добу[2] |
Перший Мор та заснування ордену[]
| “ | Співали ми до наймудріших,
До окрилених виночерпіїв небесного склепіння... |
„ |
| — Псалом Світла, Спів Андрасте 1:3[3] |
Перший Мор почався у -395 році Стародавньої Доби (800 ТІ) і тривав 192 роки. Глибинні шляхи — система підземних тунелів, споруджених гномами, — сповнилися потворними істотами, яких пізніше назвали темнородами. Ця орда здавалася незліченною. Окрім того, вони несли із собою моровицю, що уражала інших живих істот, перетворюючи їх на чудовиськ, та отруювала їхнє довкілля. За догматами Церкви, Мор став наслідком того, що тевінтерські магістри за допомогою ритуалу ввійшли до Затіння та спробували загарбати трон Творця у Золотому Місті. Втім, інші, зокрема гноми, не погоджуються із цією теорією. Хай там як, це вторгнення темнородів — що стало відоме як Мор — призвело до знищення майже всіх підземних королівств гномів і зрештою вийшло і на поверхню землі. Тедас поринув у безладдя: почалися темні часи. Стало відомо, що темнородів очолює надзвичайно могутній дракон, заражений моровицею, — його назвали Архідемоном. Вважається, що він був одним із Прадавніх Богів, яким поклоняються у Тевінтері.
Тоді у фортеці Вайсгаупт у безлюдному Андерфелсі відбулася зустріч. Там зібралися солдати Імперії, загартовані ветерани, які все своє життя не знали нічого, окрім війни. Вони зреклися своїх присяг Тевінтеру і проголосили себе Сірими Вартовими, давши нову обітницю: прийняти до своїх лав всіх і кожного, незалежно від раси чи походження, хто здатний принести користь ордену.[4]
Вартові розпочали затятий наступ на темнородів і відбили землі, які вже вважалися втраченими. Вони стали вкрай необхідною іскрою надії у найтемніші часи та швидко здобули визнання. Боротьба із Мором продовжувалася протягом наступних ста років — людство повільно набиралося сил, аби зупинити просування ворога, а потім і змусити його відступати. Зрештою, у -203 році Стародавньої Доби (992 ТІ) Сірі Вартові зібрали армію союзників, що складалася з солдатів Тевінтеру, циріанських племен (територія майбутнього Орлею) та Ривейну, аби дати бій головному полчищу темнородів на чолі з Архідемоном, яким, як виявилося до того часу, був Думат. Велика битва відбулася на Тихих рівнинах, які тепер слугують кордоном між Тевінтером та Неваррою. Вартовим вдалося здобути перемогу над темнородами та вбити Думата, а з його загибеллю рештки орди втратили жагу до бою.
Знадобилося ще кілька років для того, щоб викорінити темнородів, які залишилися на поверхні, але із Мором було покінчено, а Сірі Вартові викарбували свій орден у легендах. Вони здобули велику шану після битви на Тихих рівнинах, і більшість держав офіційно присяглися підтримати орден для посилення оборони на випадок майбутніх вторгнень темнородів. Їм також надали право Призову, щоб забезпечити достатньою кількістю новобранців.[5]
Після Першого Мору Вартові виявили кількох темнородів, що вміли розмовляти та мали надзвичайно могутні магічні здібності. Вони також були спроможні командувати великими угрупованнями темнородів навіть за відсутності Архідемона. За наказом Верховоди Сірих Фареля Вартова Сашамірі влаштувала пастку в горах Віммарк, аби схопити найсильнішого з них: Корифея. Так у -189 Стародавньої Сашамірі вдалося ув’язнити Корифея у вежі, побудованої із Глибинних шляхів посеред гір Віммарк.[6][7] Для того щоб утримати його, вона скористалася кров’ю Думата, чиї останки зберігалися у фортеці Вайсгаупт, і після того знищила їх, аби ніхто не дізнався секрет закляття, яким вона запечатала в’язницю.[6]
Спочатку Вартові сподівалися скористатися Корифеєм проти темнородів, але допити виявилися марними: Вартові, що опинялися поряд із ним, піддавалися його таємничому впливу і пізніше просто не пам’ятали нічого.[8] Це було дещо схоже на Клик Прадавніх Богів, який притягував всіх, хто ніс у собі моровицю: як темнородів, так і Вартових, — до його в’язниці. Коли стало зрозуміло, що немає Вартового, який зміг би устояти перед впливом Корифея, а отже, що тримати його під контролем чи вбити буде неможливо, Вартовий-Верховода Дейнекен наказав запечатати в’язницю назавжди.
На заснуванні ордену також були присутні кілька видатних воїнів-гномів на чолі з Мороком Молом, і саме завдяки цьому приєднання гнома до Вартових не призводить до втрати касти. Вони поділилися своїми знаннями про темнородів із союзниками-Вартовими.[9] До лав ордену також приєдналася група людей з племені ортів, що жили на Мандрівних пагорбах та північних вершинах Мисливорогих гір — вони вміли «приборкувати» грифонів і навчили Вартових битися на них верхи. Хоча про це немає жодних письмових свідчень, існує поширена думка, що Сірі Вартові назвалися так через сіре забарвлення грифонів.[10]
Другий Мор[]
У 1:5 році Божественної Доби, близько двохсот років після перемоги над Думатом, повстав новий Архідемон — Зазикел, котрий очолив Другий Мор. Нордботтен — місто, в якому Сірі Вартові вперше з’явилися на полі бою, — було знищено вщент ще до того, як змогли організувати його оборону. Тевінтерська імперія відвела свої сили від Андерфелсу, аби захистити центральний Тевінтер, і регіон Андерфелсу опинився під страшним ударом. Під облогою опинився навіть головний штаб Вартових — фортеця Вайсгаупт.
На щастя, на допомогу прийшла армія нещодавно утвореної Орлейської імперії під керівництвом імператора Кордилія Дрейкона І. Його солдати виявилися не лише високомотивованими, але й здібними у боротьбі з Мором, і після кількох перемог над темнородами у 1:33 році Божественної Доби їм вдалося зняти облогу з Вайсгаупта. Після того вони об’єднали сили із Вартовими та Андерфелсом і виступили на звільнення решти андерських територій. Вартові прийняли релігію Церкви.[11]
Протягом наступних десятиліть Мор стали поступово відтісняти далі, і Вартові в цій війні були головнокомандувачами. Зрештою у 1:95 році Божественної Доби Архідемон Зазикел пав від руки Сірого Вартового Коріна поблизу Старкгейвена, що у Вільних Марках.
Доба Слави — Доба Веж[]
Після Другого Мору Вартові залишалися пильними до можливості початку нового Мору. Хоча за цей період не було великих вторгнень темнородів, Вартовим доводилося битися з малими загонами, які періодично помічали на поверхні. Вони також відправили декілька невеликих груп Вартових до Орзаммару, аби допомогти у боротьбі проти темнородів на Глибинних шляхах. А коли Церква проголосила Священний Похід на Доли, Сірі Вартові відмовилися втручатися в цей конфлікт.[12]
Третій Мор[]
Третій Мор почався із пробудженням Тота у 3:10 році Доби Веж, приблизно 115 років після минулого Мору. Перші напади темнородів мали місце в центрі Тедасу: в Тевінтері та Орлеї, — але, хоч їхні загони збільшилися, сили оборони, організованої Вартовими, змогли їх стримати. Тоді темнороди почали наступати на менш захищені Вільні Марки. Тевінтер та Орлей спочатку мали намір залишитися нейтральними, але тиск з боку Сірих Вартових змусив їх вступити у війну. Навалу темнородів було розбито при Мисливчій паді у Вільних Марках у 3:25 році Доби Веж, і тоді ж був убитий Тот. Третій Мор виявився відносно коротким порівняно з попередніми.
Після Третього Мору Вартові стали брати більшу участь у внутрішній політиці держав Тедасу, хоча й не переставали пильнувати за загрозою темнородів.[12]
Четвертий Мор[]
| “ | Ґарахел завжди казав, що героїзм — це синонім жаху, і мабуть, що гірший. Герой завжди відчуває, що має вчиняти правильно. Іноді це призводить до того, що він ще довго після самого вчинку мучить себе сумнівами. Або ж вона себе… | „ |
| — Амадіс Вейл, принцеса-капітанка Рубінових Драконців (компанії найманців) та коханка Ґарахела[13] |
Є не так багато свідчень про діяльність Вартових протягом наступних 200 років — до того часу, як із пробудженням Андорала у 5:12 році Священної Доби розпочався Четвертий Мор. Найбільшого удару зазнали східні території під опікою Вартових — Вільні Марки, Антива та Ривейн, але темнороди напали також і на Андерфелс, і місто Госберґ, що недалеко від Вайсгаупта, опинився під облогою. На цей раз Тевінтер та Орлей, уникнувши серйозних нападів, відмовилися надсилати допомогу.
Героєм Четвертого Мору став ельф-Вартовий на ім’я Ґарахел, який спершу командував операцією зі звільнення Госберґа у 5:20 році Священної Доби, а потім зібрав армію з Вільних Марок на підтримку сил Вартових. Після тривалої та кривавої війни Ґарахел повів війська на північ, де у 5:24 році Священної Доби вони зустрілися з основною масою орди темнородів у битві при Айзлі. Тоді ж Ґарахел убив Андорала і загинув.
Через деякий час після завершення Четвертого Мору вимерли легендарні грифони Сірих Вартових.[14]
Зі свідчень, віднайдених вже у Добу Дракона, стало відомо, що грифони вимерли в результаті того, що за наказом Першого Вартового їх провели через удосконалений варіант Посвяти, який розробила Вартова Іссея.[15]
Священна Доба — Доба Дракона[]
Після Четвертого Мору вплив Сірих Вартових суттєво послабшав. Мору не буде близько 400 років, і за цей час люди почнуть вірити, що новий вже ніколи не почнеться. До того ж, у часи Четвертого Мору було перебито так багато темнородів, що поширилося хибне переконання, що їх перемогли назавжди. Лише для гномів темнороди лишалися постійною загрозою, наземні люди їх майже не бачили, і до Вартових почали ставитися як до пережитків темних часів минулого, які краще не згадувати.
- Дивіться також: Битва за Пік Солдата
У 7:5 році Доби Бурі у Ферелдені стався неприємний інцидент за участі місцевої Верховоди Сірих Софії Драйден, яка у минулому претендувала на трон і тепер стала учасницею планів заколоту. В результаті сталася битва між Сірими Вартовими та королівською армією, в якій Верховода Софія зазнала поразки та втратила владу над Піком Солдата, а після того король Арланд вигнав представників ордену з Ферелдену.
Сірим Вартовим було дозволено повернутися лише у 9:10 році Доби Дракона за милості короля Мерика. Вони почали відновлювати орден, але ще навіть у 9:30 році Доби Дракона їхня присутність у країні залишалася незначною, вони були не дуже відомі та не дуже шанувалися серед людей Ферелдену: Вартових у Ферелдені було дуже мало, і більшість із них навіть не були ферелденцями, а лише прибули сюди у справах відбудови ферелденського підрозділу.
Вартові також погіршили свій політичний статус через те, що відмовилися допомагати країнам Тедасу у боротьбі з к’юнарі у Сталеву Добу.[12]
Участь у сюжеті[]
Dragon Age: Початок[]
- Основна стаття: П’ятий Мор
У 9:30 році Доби Дракона Архітектор, намагаючись звільнити темнородів від Клику Прадавніх Богів, дав крові Вартових віднайденому Уртем’єлю, адже вірив, що це вирішить проблему на корню. Однак експеримент пішов не за планом і натомість обернувся пробудженням нового Архідемона, який розпочав П’ятий Мор.
Темнороди заполонили хащі Коркарі на півдні Ферелдену, де їх зустріла ферелденська армія під командуванням короля Кейлана та тейрна Лоґейна, а також Сірих Вартових Ферелдену. Здобувши кілька невеликих перемог у боях з темнородами, королівська армія зрештою зазнала розгромної поразки в битві при Остаґарі, під час якої Лоґейн несподівано відвів свою частину сил, покинувши короля та Вартових на загибель. У різанині вижили лише двоє з них, Алістер та Вартовий/Вартова, які лише нещодавно приєдналися до ордену.
Назвавши себе регентом Ферелдену, Лоґейн проголосив ферелденських Вартових зрадниками та наказав розвернути на кордоні Вартових Орлею, які прибули на допомогу. Він не вірив, що це був справжній Мор, і вважав це лише хитрістю орлейців, які знов задумали загарбати Ферелден. Вчинки Лоґейна розпалили громадянську війну, адже багатьох дворян обурило загарбання трону, на який він не мав претензії, і не переконали його пояснення щодо Остаґара. Міжусобиці дозволили темнородам просуватися Ферелденом без перешкод і далі.
Не отримавши звістки про результати битви при Остаґарі, орлейські Вартові відправили до Ферелдену місцевого уродженця, Ріордана, аби він розвідав обставини. Вони не захотіли надіслати більше людей, аби не ризикувати протистоянням із Лоґейном, що могло б призвести до того, що Тедас лишиться без належного захисту від Мору. Але вони залишалися пильними до подій у Ферелдені, готові виступати в тому випадку, якщо Мор його поглине.
Попри всі труднощі, двом вцілілим Вартовим Ферелдену вдалося зібрати армію союзників завдяки стародавнім договорам. Також за допомогою Ріордана вони перемогли Уртем’єля у битві за Денерим. П’ятий Мор став найкоротшим в історії, адже тривав усього трохи більше року.
На відзнаку зусиль Вартових в їхнє розпорядження відійшов ерлінг Амарантин для відновлення ордену. Це стало першим прецедентом в історії, щоб Вартові отримали владу правити певним регіоном, що дуже зацікавило Першого Вартового у Вайсгаупті.
Загін Вартових Орлею на чолі з Крістоффом відправлені до Ферелдену, аби взяти участь у Відлиговій облаві та вистежити залишки темнородів, які досі тероризують місцевість. Найбільше їхніх нападів стається в ерлінгу Амарантин. Крістофф дізнається, що під час нападів темнороди викрадають людей та ельфів, і вирушає на Чорні болота, аби дослідити, що за цим зріє.
Dragon Age: Пробудження[]
- Основна стаття: Конфлікт в Амарантині (9:31 Дракона)
Займаючись відбудовою ордену у Ферелдені, який тепер мав штаб у Чатовій тверджі, Верховода Сірих Ферелдену має розбиратися і з новими складнощами.
Всупереч загибелі Архідемона, темнороди так і не повернулися під землю. Натомість з’являються звістки про новий розумний різновид темнородів, відомих як Послідовники, а також викривається існування вилупків. Як виявляється, між цими двома фракціями йде міжусобна війна, по різні боки якої стоять Архітектор та Матір. Розв’язання цього конфлікту назавжди змінить долю темнородів.
Між тим, Вартові поширюють свою присутність у Ферелдені та відновлюють шкоду, заподіяну ерлінгу цим протистоянням, одночасно зміцнюючи свою владу над новою територією. Після завершення міжусобної війни темнородів Вартові почали вистежувати та захоплювати деяких Послідовників, аби краще їх дослідити.[16]
Dragon Age II[]
Якщо Аверній пережив П’ятий Мор та отримав дозвіл продовжувати дослідження:
За співпраці з Верховодою Сірих Аверній намагався відкрити істинний потенціал ритуалу Посвяти. На це дослідження видав дозвіл сам Перший Вартовий, зацікавлений у його результатах, тож Аверній регулярно надсилав звіти до Вайсгаупта. Однак проміжні результати дослідження дали зрозуміти, що викривати приховані властивості крові Сірих Вартових може бути небезпечно.[17][18]
Якщо Натаніель пережив події «Пробудження»:
Сірі Вартові надзвичайно зацікавилися Первісним тейґом, і в 9:37 році Доби Дракона Перший Вартовий відрядив Натаніеля Гоу очолити особливу експедицію, яка б мала його розвідати.[19]
На початку Доби Дракона печаті, що утримували Корифея у в’язниці ще зі Стародавньої Доби,[7] почали слабшати. Оскільки жоден Вартовий не міг наблизитися до в’язниці, аби не потрапити під його вплив, Вартовий-Верховода Ларіус зв’язався із ферелденським відступником, Малкольмом Гоуком, і змусив його застосувати магію крові, аби зміцнити затвори в’язниці.[20]
Цей ритуал проводили щонайменше раз до того в Орлеї — його виконав Стидовисько Серо, який на той час був Маркізом Серо.[21]
Коли Ларіус, Верховода Вільних Марок, вирушив на свій Поклик, відповідальною за в’язницю у горах Віммарк стала старша Вартова Джанека. Зрештою вона почала вірити, що Корифей знав, як покласти кінець Морам.
Між 9:31 та 9:37 Дракона Джанека змусила членів одного з підрозділів Картії пити кров темнородів і за допомогою їх вистежила нащадків Малкольма Гоука, чия кров була ключем до в’язниці. Коли Гоук із супутниками обстежує в’язницю, вони ненавмисно випускають Корифея на волю, який уникає смерті, вселившись у тіло Джанеки чи Ларіуса.
Dragon Age: Останній політ[]
Вартові у Вайсгаупті почали вивчати записи та матеріали часів Четвертого Мору, аби дослідити минулі інциденти з дивною поведінкою Вартових. Вони також шукали будь-які відомості про сутички з високорозвиненими темнородами, здатними до мови. Зрештою їм пощастило відшукати у гробниці Рудої Нареченої вцілілу кладку грифонів, з якої вилупилися тринадцять пташенят.[22]
Оскільки в цей час також вирувала Маго-храмовнича війна, Сірі Вартові почали з амністією приймати до свого ордену всіх магів та храмовників, які воліли втекти від конфлікту. Також нерідко Вартові застосовували право Призову до магів, аби врятувати їх від переслідування храмовниками.[23]
Тим часом в Орлеї дві різних групи Вартових покинули доручені їм штаби, розпродавши за безцінок зайвих коней та худобу. За словами місцевих, ці Вартові уходили поспіхом. Жодного очевидного пояснення цьому не було знайдено.
Dragon Age: Інквізиція[]
- Основна стаття: Війна зі Старійшим
Під час Конклаву в Храмі Священного Праху група Вартових-магів, поневолених Корифеєм, допомогла темнородженому магістру принести в жертву Божественну Юстинію V, аби наповнити силою Сферу Знищення. Однак ритуал був перерваний появою Вісника/Вісниці Андрасте, що призвело до катастрофічного вибуху, внаслідок якого храм був знищений, а в небі з’явився Пролом.
Оскільки всі Вартові в Орлеї почали чути Поклик (насправді штучно викликаний Корифеєм та величезним демоном страху, відомим як Кошмар), вони впали у відчай та почали шукати союзників, які б могли допомогти їм здійснити своє призначення до загибелі. Всіх Сірих Вартових на півдні було призвано до Орлею[24], саме тому всі Вартові Ферелдену, окрім Блекволла, загадково зникли. Лорд Лівій Еримонд, магістр Венаторі, переконав Вартову-Верховоду Кларель вдатися до магії крові, аби зібрати армію демонів, виступити на Глибинні шляхи та вбити решту Прадавніх Богів до їхнього пробудження. Вартові не знали, що ритуал з прив’язування демонів, якому їхніх магів навчив Еримонд, прив’язував їх до волі Корифея, який мав намір скористатися ними разом з армією демонів для захоплення Тедасу.
Старший Вартовий (яким залежно від рішень гравця в попередніх іграх може бути Страуд, Алістер чи Лоґейн Мак Тір), який в той час займався дослідженням Корифея, був проголошений зрадником ордену через те, що виступив проти плану Кларель та використання ритуалів магії крові, і тому був змушений переховуватися. Разом із Гоук(ом) та Інквізитором/Інквізиторкою вони розвідують стародавню тевінтерську ритуальну вежу в Західному рубежі, де збираються Вартові, й дізнаються правду про криваві ритуали Венаторі.
- Дивіться також: Облога фортеці Адамант
Гоук та біглий Вартовий приєднуються до Інквізиції, і вони разом розпочинають облогу фортеці Адамант. Зустрівшись з Еримондом та Кларель, вони оголошують правду про ритуал прив’язування демонів, намагаючись схилити на свій бік інших Вартових. Коли ж Еримонд прикликає драконицю Корифея, Кларель усвідомлює правду та обертається проти нього. Дракониця нападає на Інквізитора/Інквізиторку з супутниками, в бій також вступають поневолені маги-Вартові зі своїми прив’язаними демонами. Кларель вимішає свій гнів на Еримонді, але її вбиває прикликана дракониця. Перед смертю вона встигає випустити закляття в драконицю, в результаті якого обрушується частина укріплень фортеці. Інквізитор/ка разом із супутниками падає в прірву, але за допомогою своєї мітки відкриває новий розрив у Завісі, що переносить їх усіх до Затіння.
У Затінні їм вдається здолати могутнього демона Кошмара, чим вони звільняють Вартових, що були підкорені його волі. Повернувшись у світ смертних, Інквізитор/ка вирішує подальшу долю вцілілих Сірих Вартових: вибір стоїть між тим, аби дозволити їм приєднатися до Інквізиції, щоб спокутувати свої злочини, і тим, аби вигнати їх з Орлею.
Якщо Інквізитор/ка проголосить Вартових союзниками:
Допомігши Інквізиції запобігти особливо небезпечному вторгненню темнородів, Вартові південного Тедасу починають повільно відновлюватися та оголошують, що їхній орден має змінитися і стати більш відкритим для широкого загалу. Подейкують, що Вартові півдня обірвали зв’язки зі своїм командуванням у Вайсгаупті, що спричинило війну між двома фракціями. Врешті-решт з Вайсгаупта перестають надходити будь-які звістки.
Якщо Інквізитор/ка проголосить Вартових вигнанцями:
Вцілілі Вартові повертаються до Вайсгаупта. Як кажуть, невдовзі після того там розпочинається битва за владу в ордені. Якщо біглий Вартовий пережив події в Адаманті, подейкують, що він очолив повстання з метою зміни ордену зсередини. Зрештою до Вайсгаупта починають повертатися Вартові навіть із північних територій, поширюються чутки, що орден на грані зникнення, а з Вайсгаупта перестають надходити будь-які звістки.
Якщо Реньє вступив до лав Вартових:
Вартовий Реньє каже, що орден Вартових переживає неспокійні часи, а навколо точаться запеклі суперечки щодо його майбутнього.
Dragon Age: Тевінтерські ночі[]
«Жах Гормаку»
- Розслідуючи зникнення експедиції Вартового Джовіса, Вартові Рамеш та Леша знаходять на Глибинних шляхах стародавні ельфійські руїни. Там розміщується водойма з тягучою сірою рідиною, через яку темнороди набувають страшних мутацій. Ця доля не оминула і Джовіса, який, випивши цієї рідини, перетворився на гібрида-сороконіжку. Тимчасово прийшовши до тями, він наказав Рамешу та Леші знищити водойму, щоб «вона» ним знову не скористалася. Леша пожертвувала собою, обрушивши руїни, аби дати Рамешу шанс попередити інших Вартових, адже це місце було лише одним з дванадцяти, якщо вірити зображенням на стінах руїн.
«Голод»
- Вирушивши на призов всіх Вартових до Вайсгаупта, Евка Айво та Антуан допомагають зняти прокляття селища Айхвайль.
Організація[]
| “ | Ми Вартові, усі до одного! Бийся за слабших, мсти за побратима, рубай ворогів — усіх до одного! | „ |
| — пісня Вартових[25] |
Орденом Сірих Вартових командує Перший Вартовий у Вайсгаупті. Сам орден — це система напівавтономних національних підрозділів, які очолюють місцеві верховоди. Хоча орден має ієрархію звань, на практиці старшинство часто визначається за кількістю часу Вартового в ордені (рахуючи від Посвяти).
Станом на 9:31 Дракона, за оцінками Ріордана, сили ордену складають більше тисячі Вартових в Андерфелсі, а в інших країнах Тедасу — від кількох сотень до кількох дюжин (найменше всього — у Ферелдені). Але справжні цифри особового складу відомі лише Вартовим у Вайсгаупті.[26]
Офіційна ієрархія ордену виглядає наступним чином:[27]
Перший Вартовий — посідає місце у фортеці Вайсгаупт. Відтоді як вимерли грифони, ця посада є здебільшого політичною, а військове командування майже повністю належить Вартовим-Верховодам.
- Старший Констебль — заступник Першого Вартового; в минулому, коли орден ще користувався грифонами, був командувачем повітряних сил[28]. Останнім часом Старший Констебль став публічною особою ордену, яка виконує обов’язки посла до короля та голови місцевого рекрутування.
- Архіваріус Сірих — старший архіваріус, що посідає місце у Вайсгаупті. Вартові-Верховоди надсилають йому річні звіти, і Архіваріус Сірих формально вважається вищим за них за старшинством.
- Верховода Сірих (або також Вартовий-Верховода) — лідер підрозділу Сірих Вартових у певній країні. За звичайних обставин, Верховоди майже не отримують вказівок від ордену і мають право керувати своїми підрозділами як вважають за потрібне. Але в будь-який момент Перший Вартовий може викликати їх до Вайсгаупта.
- Польовий верховода — тимчасова посада, на яку призначають лише в часи Мору. Польовий верховода має такі ж уповноваження, як і Вартовий-Верховода у певному регіоні.[29]
- Констебль Сірих (або також Вартовий-констебль) — заступник Вартового-Верховоди, виступає як польовий верховода й виконує обов’язки Верховоди Сірих за його/її відсутності.
- Старший Вартовий (або Вартовий-лейтенант в Орлеї) — формальне звання, яке надають Вартовим-ветеранам, що заслуговують особливих привілеїв. Коли констебль Сірих стає до командування, їхнім заступником зазвичай стає старший Вартовий. Старші Вартові можуть мати невеликий загін підлеглих та виконувати особливі завдання.
- Архіваріус — архіваріус підрозділу Вартових у певній країні.[30]
- Вартовий-рядовий (зазвичай кажуть просто Вартовий) — рядові члени ордену, які пережили ритуал Посвяти.
- Вартовий-послідовник — звання, що надається рядовим Вартовим-магам.[31]
- Вартовий-новобранець — кандидат на вступ до ордену, який ще не пройшов ритуал Посвяти. Це формальне звання надається всім новобранцям на знак їхньої належності до Вартових незалежно від того, чи вони переживуть Посвяту. Імена тих, хто загине під час церемонії, зберігатимуться в архівах Вайсгаупта на знак вшанування їхньої жертви.
Набір новобранців та право Призову[]
| “ | Чоловіки та жінки всіх рас; воїни і маги, дикуни й королі… | „ |
| — Дункан, ферелденський Верховода Сірих(джл) |
Сірі Вартові приймають до своїх лав чоловіків і жінок будь-якої раси, громадянства та походження, навіть із злочинним минулим. Вступити до ордену можуть і добровольці, і серед них зокрема багато ельфів, які хочуть стати Вартовими, адже цьому не заважає соціальний статус, а служба в ордені вважається почесною.[14]
Традиційно Вартовим дозволено взяти по одному новобранцю з кожного Кола магів.[14] Ці маги зазвичай долучаються до ордену ще молодими, одразу після свого Терзання[32], і несуть службу все подальше життя. Вартові-маги користуються шаною, як і маги, котрі служать при дворах, але на відміну від них рідше стикаються з неприйнятним ставленням з боку суспільства. Для ордену маги також відіграють важливу роль; наприклад, вони забезпечують проведення ритуалу Посвяти.[14]
Сірі Вартові також можуть вдатися до Права Призову — цей привілей був наданий їм ще наприкінці Першого Мору заради того, аби орден міг постійно підтримувати необхідну кількість особового складу. Застосовуючи це право, Вартовий негайно і невідворотно проголошує кандидата, хоч він король чи злочинець, новобранцем ордену, і тоді сам новобранець теж не може відмовитися від вступу до ордену. Цим особливо часто користуються у часи Мору.
Однак у сьогоднішні часи право Призову застосовують мало. Це зумовлено побоюванням політичних переслідувань, адже в деяких країнах, особливо у Ферелдені, орден має не дуже високий авторитет. Так, Вартові здебільшого уникають вдаватися до Права Призову, аж поки не лишається іншого вибору, і зазвичай його використовують лише для того, щоб поставити крапку в суперечці з лордом чи командувачем новобранця.
Дункан став Вартовим через право Призову, після того як він відмовився від пропозиції вступити до ордену добровільно. Оскільки на той момент він був проговорений до страти за вбивство іншого Вартового, Ґая, це рішення призвело до політичного обурення як серед Вартових, так і поза межами ордену.
Дункану довелося застосувати право Призову до Алістера, який на той момент навчався на храмовника, оскільки верховна пасторка тієї церкви виступила проти того, аби його відпустити.
Право Призову також може бути застосовано до Вартового/Вартової залежно від передісторії: так, Дункан завжди користується ним, аби врятувати міського ельфа, безкастового гнома, шляхетного гнома та мага Кола від незавидної долі, а також може застосувати його до долійського ельфа та вельможної людини, якщо вони самі не погодяться стати Вартовими.
Після початку Маго-храмовничої війни Перший чарівник госберзького Кола магів звернувся до Вайсгаупта по допомогу. У відповідь на це Вартові проголосили, що застосують право Призову до всіх магів, які хочуть уникнути цього конфлікту і стати Вартовими, щоб захистити їх від переслідувань храмовниками.[23]
Хоча дехто вважає, що до Вартових вступають лише ті, хто по-справжньому ненавидить темнородів, насправді ж потенційні новобранці відрізняються відповідальністю та силою волі. Більшість Вартових зустрічають перших темнородів у своєму житті, коли вже мають відношення до ордену. Щобільше, старші Вартові вважають, що особиста ненависть до темнородів може навіть зашкодити, якщо через неї прийматимуться незважені та ірраціональні рішення.[33]
До того ж Вартові приймають в орден не просто будь-кого, а лише найкращих. Новобранці проходять через безжалісні випробування, щоб довести, що вони гідні стати членами ордену.[10] Окрім того, оскільки багато новобранців не переживають ритуал Посвяти (що, звісно, на жаль), цей відбір гарантовано проходять лише найсильніші. Зустрітися з Сірим Вартовим у бою означає зустрітися з серйозним та смертельним супротивником.[34]
Посвята[]
- Основна стаття: Посвята
Щоб приєднатися до лав Сірих Вартових, новобранець має пройти ритуал Посвяти, сутність якого зберігається в таємниці.
Філософія та методи[]
| “ | Сірі Вартові стоять на самотній варті, проживаючи тяготи життя у самопожертві, аби захистити світ від зла, яке неможливо викорінити повністю. Мало хто на це зголоситься: це страждання, ізоляція та перспектива жахливої смерті. Але шлях Вартового — це також шлях доблесті, і ті, хто віддаються цій справі, нагороджені знанням, що стали кимось більшим, ніж були до того.[35] | „ |
Стати Сірим Вартовим означає обірвати всі зв’язки з минулим життям та присвятити себе знищенню темнородів. Сірі Вартові вирушають туди, де в них є найбільша потреба, борються з темнородами, де б вони не з’явилися, і роблять усе можливе, аби їх зупинити. У часи Мору вони тримають передову,[36] а між Морами досліджують активність темнородів.[37] Якщо Вартовий навіть спробує покинути свою службу, інші Вартові знайдуть і повернуть його,[38] або ж його поверне Поклик, або ж зрештою його знайдуть завдяки їхньому зв’язку темнороди.[39]
Через те, що справа Сірих Вартових надважлива для виживання Тедасу, різні держави та угруповання підписали стародавні договори, що обіцяють підтримку Вартовим у часи Мору. Ця підтримка може бути надана у вигляді військової допомоги, внесків золотом, виділення солдатів, припасів та спорядження. Хоча ці договори накладають зобов’язання надавати все що потрібно саме коли потрібно, ця угода є несхибною лише в часи Мору. У часи між Морами непорушність цих договорів залежить безпосередньо від переконливості Вартового, який на них посилається. Втім, якщо люди ще добре пам’ятають про загрозу темнородів та необхідність таких героїв, як Сірі Вартові, які захищають увесь Тедас від жахіття, договори набагато краще схиляють їх до виконання своєї частини зобов’язань.[40]
Наразі відомо, що Сірі Вартові укладали договори з гномами Орзаммару, долійськими ельфами та Колом магів, хоча, можливо, є договори і з іншими фракціями, відомості про які не були оприлюднені.
Generally, Grey Wardens are supposed to be politically neutral and thus they strive to preclude their involvement in any political struggles.[41] Despite their claim that their cause is apolitical, they occasionally break these guidelines; sometimes justifying it as a necessity of survival[42] or for personal reasons.[43]
Вартові розуміють, що ведуть війну на виснаження проти темнородів і що самі програють. Через це вони знають, що мають використовувати будь-яку тактику, яку зможуть придумати, навіть найнеординарнішу, аби зрештою виграти. Тому вони всіма засобами збирають всі можливі ресурси та всіх потрібних їм людей незалежно від їхніх сумнівних рис характеру чи моралі. Вартові часто закривають очі на магію крові, угоди з демонами в Затінні, і користуються всім, що може наблизити головну мету: закінчення Мору.[34]
Хоча логічно припустити, що всі вони більше за все хотіли б назавжди покінчити з усіма Морами, окремі Вартові відрізняються такою жагою до битви, що радше б провели життя у війні та випробуваннях.[33] Таким чином, у лавах ордену є чимало небезпечних чоловіків та жінок, деяких вкрай безпринципних, але для Вартових має значення лише їхня ефективність у боротьбі з темнородами.[34]
Однак навіть при готовності Вартових використовувати будь-яку тактику, в лавах ордену давно зріло філософське протистояння, невідоме для широкого загалу, що розділило орден на два табори: на тих, хто ставить винищення темнородів понад усе, і тих, хто вважає, що найголовнішою місією Вартових є оборона та захист.[34]
Так, наприклад, при нападі темнородів на селище Вартові, що виступають за місію захисту, радше відволічуть їхню увагу на себе; за можливості попередять селян про небезпеку та допоможуть їм дістатися до безпечного місця, а вже потім вступлять у бій з потворами. Ті ж, хто підтримує місію винищення, скоріше пожертвують селищем і його жителями, аби отримати можливість організувати ефективну засідку на темнородів. У такому випадку вони розцінюватимуть смерті селян як необхідну жертву.[34]
Однак хоча від Вартових очікується виконання обов’язку, чого б це не коштувало, їх часто застерігають за можливості уникати конфліктів із представниками місцевої влади. У минулі часи авторитет Сірих Вартових був непохитним, але після Четвертого Мору все змінилося, і орден більше не має тієї ж влади.[10]
У першу чергу Сірі Вартові вірні своєму обов’язку, а потім — ордену, але це не означає, що вони мають покинути життя, яке вели до своєї Посвяти. Навпаки, дуже цінуються зв’язки та знайомства, до яких Вартовий може звернутися на користь ордену. За допомогою дворянських титулів чи купецького багатства зазвичай можна досягти більшого, ніж однією зброєю.[34] Вартовим також дозволяється укладати шлюби, вступати у нові стосунки чи підтримувати старі, що були ще до вступу в орден, якщо вони того хочуть.
І поки деякі Вартові уникають серйозних романтичних стосунків через те, що їхнє життя сповнене постійним ризиком, інші вдосталь насолоджуються любов’ю, адже вважають, що треба брати від життя все що можна (і поки можна).[33] Іноді Вартові навіть розповідають своїм сім’ям про ризики їхнього життя, оскільки знають, що одного разу прийде день, коли вони не повернуться.[44]
Так само деякі Вартові вирішують відсторонитися від громад, яким служать, оскільки розуміють, що завтра, можливо, їм доведеться пожертвувати тими, кого сьогодні вони захищають. Але, знову ж таки, це не стосується всіх Вартових; інші можуть дотримуватися протилежної позиції та не цуратися можливостей завести нових друзів, а складні рішення радше обдумуватимуть вже за нагальної потреби.[33]
Загалом, яких би принципів щодо стосунків Сірі Вартові не дотримувалися, від них очікується політичний нейтралітет. Вони не мають ставати на певний бік у будь-яких громадянських чи релігійних конфліктах і не мають битися ні з ким, окрім темнородів.[34]
Поклик[]
- Основна стаття: Поклик
Подібно до того, як деякі секрети на кшталт Посвяти зберігаються в таємниці від чужинців, є і те, що приховується від самих Вартових.[45] Поклик — відомий також як «Довга Подорож»[46] — це ритуал, запроваджений першими Сірими Вартовими, на який йдуть найстарші члени ордену, аби інші не бачили, що зрештою зробить з ними моровиця темнородів.
Відносини з гномами[]
Сірі Вартові завжди мали особливі відносини з гномами через спільну боротьбу з темнородами.
Через цей досвід гноми вважаються чудовими кандидатами для ордену,[47] та оскільки самих гномів не так багато через низьку народжуваність, то небагато і гномів-Вартових.[48] Орден Сірих Вартових також є єдиною наземною організацією, що піклується за нескінченою війною, яку гноми ведуть із темнородами на Глибинних шляхах.[49]
За давніми домовленостями між Вартовими та гномами, коли для Вартового наближається час Поклику, він чи вона вирушають на Глибинні шляхи, аби провести рік у боях з темнородами на боці гномів.[50] Коли розвиток моровиці стає нестерпним, Вартовий вирушає на Глибинні шляхи на свій Поклик — гноми урочисто проводжують його чи її в цю путь.[51] Зі свого боку гноми підписали договори з Вартовими з обіцянкою надати допомогу в часи Мору.
Відомі Сірі Вартові[]
- Про повний список Вартових, див. Вартові ордену
- Аверній
- Алістер
- Андерс
- Валеска — старший Вартовий, за чиєю рекомендацією після Третього Мору було побудовано фортецю над входом до Глибинних шляхів в Амприз-дю-Льйоні.[52]
- Велдін — Вартовий Орлею, який був присутній при покиданні фортеці Адамант (8:58 Благословенної).[53]
- Велья
- Гафтер[54]
- Ґарахел — Герой Четвертого Мору, який вбив Архідемона Андорала.
- Ґордон Блекволл[55] — Вартовий-констебль (9:17-36 Дракона).[56]
- Даврін
- Дейнекен — Вартовий-Верховода, який у -181 Стародавньої наказав навіки запечатати Корифея у в’язниці Вартових.[8]
- Джанека
- Дункан — Вартовий-Верховода Ферелдену (прибл. 9:10(примітка)-9:30 Дракона).
- Ейлза — розписала у своєму щоденнику, як на неї впливав Поклик, поки вона йому не піддалася остаточно.[57]
- Евка Айво — походить з дому Айво з Орзаммару.
- Іссея — сестра Ґарахела.
- Жан-Марк Страуд
- Женев’єва — Вартова-Верховода Орлею (8:99 Благословенної-9:10 Дракона).
- Жюльєн
- Каронел — ельф-Вартовий із Ферелдену, воїн-чаклун.
- Кариній — легендарний засновник ордену Сірих Вартових.[58]
- Келл ап Морґан
- Кларель де Шансон — Вартова-Верховода Орлею (9:41 Дракона).
- Крістофф — із Dragon Age: Пробудження.
- Крістофф — колишній Верховода Сірих Орлею[59] (не плутати з Крістоффом з Пробудження).
- Корін — Герой Другого Мору, який убив Архідемона Зазикела.
- Ларіус — колишній Вартовий-Верховода Вільних Марок.
- Лоріс — гном-Вартовий, Герой Третього Мору.[60]
- Нерія — кохана Коріна, яка пожертвувала собою, аби врятувати його.
- Ніколас
- Пірс – описав зараження моровицею темнородів.[61][62]
- Полара — колишня Вартова-Верховода Ферелдену (9:10 Дракона), родом з Антиви. Дункан зайняв її місце після її зникнення.[63]
- Рамеш
- Реймас — колишня храмовниця, яка вступила до лав Вартових, аби не брати участі в Маго-храмовничій війні (9:41 Дракона).[64]
- Ріордан
- Рут — після трагедії у фортеці Адамант вона здалася Інквізиції, аби послугувати прикладом, що Вартові теж мають нести покарання (9:41 Дракона).
- Сашамірі — успішно заманила Корифея в пастку в горах Віммарк.[7][65]
- Софія Драйден — Вартова-Верховода Ферелдену (7:5 Бурі).
- Ута
- Фіона — колишня Сіра Вартова;[66] обрана Верховною чарівницею Кола магів у 9:38 Дракона.
- Вартовий/Вартова / Вартовий/Вартова-Верховода — Верховода Сірих Ферелдену (9:31 Дракона).
Можливі Вартові[]
- Бетані Гоук
- Веланна
- Ґреґорі Дедрік
- Джейна
- Карвер Гоук
- Лоґейн Мак Тір
- Натаніель Гоу
- Оґрен
- Сіґрун
- Справедливість — формально, через Посвяту тіла Крістоффа.
- Том Реньє — удавав Вартового-констебля Блекволла у 9:41 Дракона.
- Rook
Вартові-новобранці[]
- Давет — загинув під час Посвяти.
- Сер Джорі — убитий за відмову від Посвяти.[67]
- Діґ’є — загинув під час Посвяти; колишній храмовник, лицар-лейтенант з Орлею.[68]
- Сер Майрі — загинула під час Посвяти.
Відомі штаби та фортеці[]
Ферелден[]
- Денеримський штаб (закритий Лоґейном Мак Тіром)
- Форпост з архівом Вартових у хащах Коркарі (покинутий)
- Пік Солдата (покинутий, доки Вартовий/Вартова не допоможе Леві Драйдену)
- Чатова тверджа (віддана Вартовим разом з ерлінгом Амарантин після подій П’ятого Мору)
Орлей[]
- Фортеця Адамант (покинута)
- Фортеця Грифонове Крило (покинута)
- Штаб Вартових у Джейдері
- Штаб Вартових у Монсіммарі
- Валескова вартівня (покинута)
Андерфелс[]
- Фортеця Вайсгаупт — головний штаб ордену, де посідає Перший Вартовий.
Вільні Марки[]
- В’язниця Вартових (В’язниця Корифея)
- Фортеця Ен (колишній бастіон Вартових)[69]
Геральдика[]
Гербом Вартових є срібний грифон на блакитному тлі. Схоже, що Вартові-Верховоди (принаймні за часів Софії Драйден) мають також свій власний герб — два грифони з піднятими крилами спинами один до одного, що тримають одну жердину. На обладунках Софії Драйден цей герб зображений на чорному тлі, що відрізняє його від емблем Вартових на інших щитах та обладунках.
.png "Grey Wardens symbol (Legacy).png (139 КБ)")
Записи Кодексу[]
|
|
Тексти заміток[]
- Замітка: Лист з тіла Вартового-мага
- Замітка: Лист, написаний тремтячою рукою
- Замітка: Меморіал
- Замітка: Стародавній журнал Вартових
- Замітка: Щоденники Сірих Вартових (пошматований записник)
- Замітка: Щоденники Сірих Вартових (щоденник Валескової вартівні)
Примітки[]
- У тексті Кодекс: Фіона сказано, що Дункан став Вартовим-Верховодою у 9:10 Дракона, але це суперечить часоряду, наведеному в романі Dragon Age: Поклик.[70]
Цікавинки[]
- Алістер каже, що Сірі Вартові мають приблизно тридцять років з часу своєї Посвяти до того, як почують Поклик. Девід Ґейдер пошкодував, що сформулював це саме так, адже «для такого це забагато часу», а на момент написання він мав на увазі дещо інше. Ґейдер пояснив, що кількість років насправді може бути різною, а тридцять — це максимум.[71]
- Хоча Ріордан є Вартовим із Джейдера, він називає себе старшим Вартовим, а не Вартовим-лейтенантом, як заведено в Орлеї.
- За словами Алістера, моровиця в крові Сірих Вартових часто призводить до безпліддя. Більшість Вартових, що стали батьками, зачали дітей ще до своєї Посвяти.[72]
- За словами Алістера, в лавах Сірих Вартових не дуже багато жінок.[73]
- З невідомих причин обладунки Авелін Валлен, коли вона стає капітаном варти, оздоблені гербом Сірих Вартових.
- Багато Вартових ведуть список імен тих, хто не пережив Посвяти. Ці загиблі вважаються побратимами-Вартовими, хоч і не пройшли ритуал успішно, і такі списки шанують та пам’ятають.[74]
- За подвиги Сірих Вартових Орлею нагороджують сріблитовими крилами доблесті.[75]
- Тренування в ордені не розподілено за класами. Так, наприклад, воїни (і, ймовірно, розбійники) тренують магів, а маги своєю чергою займаються підготовкою воїнів та розбійників у різних аспектах. Ймовірно, представникам різних класів є чому навчитися одне в одного незалежно від вроджених талантів.[76]
- На відміну від інших військових орденів Тедасу, які пов’язують своїх членів присягою, Сірим Вартовим дозволено володіти майном та господарством.[77] Вони навіть можуть мати титули[78] та одружуватися.[79] Припускається, що це дозволено за умови, що ці фактори не завадять виконанню обов’язків Вартових.
- Сірі Вартові проводять багато часу у дорозі та складних умовах виснажливого патрулювання. Для відновлення енергії вони беруть із собою як провіант пиріжки. Тісто, достатньо цупке, аби не розкришитися всередині сумки, начиняють картоплею, м’ясом та цибулею. Їдять їх як холодними, так і гарячими. Новіші новобранці у Вартові з Орлею вигадали власну версію страви, в якій використовується менш тривке орлейське листкове тісто. Такі пиріжки набагато ніжніші та кришаться легше.[80]
- Wardens trained in Ferelden are known to use trail signs when setting out on a campaign or a journey. A trail mark or 'Warden sign' consists of three marks, scratched into an available surface. The first indicates the date the Wardens left the area, the second mark indicates how many Wardens were in the group and the third mark gives the date they expected to return. If the third mark is absent; the Wardens did not expect to return.[81]
- У лавах Сірих Вартових не було жодного к’юнарі. Однак ходять чутки, що за останні десятиліття кілька тал-вашотів пройшли ритуал Посвяти.[10]
Дивіться також[]
- Документи Сірих Вартових
- Сила крові
Галерея[]
Посилання[]
|
| ||||||||||||||
