Не мали назв
Земля, рай, море або небо.
Панувала сама тиша.
Тоді прогримів голос Творця,
Та його найперше слово стало для нас усім…
— Жалоби 5:1-8
Творець (також відомий, як «Творець Всесвіту»[2] та «Джерело Життя»[3]) — божество, якого шанує Церква. Він вважається чоловіком, а пророчиця Андрасте, за вченнями якої була заснована сама Церква, вважається його дружиною. Хоч представники Церкви й вірять у те, що Творець всемогутній та створив всесвіт, вони також вважають, що Він відвернувся від них. Церква вважає, що це сталося через гріхи тих, кого Він породив. Він не чутиме молитви та не виконуватиме прохання, поки людство не доведе, що воно гідне його уваги. Таким чином, андрастиянство, поширене у Тедасі можна вважати деїзмом (в якому Творець не підтримує зв’язку зі світом, який він створив).
Історія[]
Оповідають, що першим світом Творця було Затіння. Його первістки були духами, яких Він створив у своїй подобі. Однак Творець відцурався від них, бо хоч вони й могли за бажанням змінювати світ, в них не було душі; через це вони не могли творити нічого нового, а лише відтворювати те, що вже бачили. Розчарувавшись, Творець залишив Затіння, створивши натомість Тедас та всіх його мешканців. Він відокремив його від свого першого світу, розмістивши між ними Завісу, та не втямив, що Його первістки зможуть споглядати Його молодших дітей та заздрити їм.
Його діти, які заселили новий світ мали божественне єство, що дуже потішило Творця; згідно з вченнями Церкви, гноми не були його творінням.[4] Хоч їхній світ і був більш ґрунтовним, ніж світ духів, ці створіння мали уяву, і через це їхні сни заграли новими барвами. Але тоді стався первісний гріх: сповнені заздрощів духи, які згодом перетворилися на Прадавніх Богів, зашепотіли людям крізь Завісу та змусили їх поклонитися їм. Творець ув’язнив Прадавніх Богів під землею, після чого відцурався від людства та полишив Золоте Місто. Він зневірився, бо первістки його не хотіли творити, а молодші діти породили гріх.[5][6] Але Прадавні Боги й досі говорили з людством, та навчили їх магії крові. Магістри Тевінтерської імперії використали ці знання, щоб увійти до Золотого Міста, вчинивши другий гріх. Та Золоте Місто стало Чорним, а магістрів Творець скинув на землю, перетворивши їх на ненаситних чудовиськ, які спотворювали все, чого торкались: перших темнородів. Набагато пізніше, Андрасте змогла переконати Творця зглянутися на своїх дітей, але її зрадив її земний чоловік Маферат та пророчицю спалили живцем. Тоді Творець відвернувся від людства знову.
Нині Творця у людському світі давно вже немає. Церква вважає, що одного дня, коли Псалом Світла звучатиме у всіх кутках Тедасу, Творець нарешті повернеться та перетворить світ на рай. Однак, поки це ще не сталося, Він дивиться лише за тим, хто живе за вченнями Андрасте. Коли ця особа помирає, Творець забирає її до себе. Всі інші вічно блукають Затінням, так і не відчувши на собі погляду Творця. Церква вважає, що вони потрапляють у «пустку». Бажання створити рай на землі часто вважають причиною, чому Церква пішла Священним Походом на Доли, які відмовлялися вклонитися «людському» богові або на Тевінтерську імперію, де Псалом було переінакшено у підтримку дій магістрів, які прагнули повернути собі владу, як у часи до Першого Мору.
Хоч кількість тих, хто вірить у існування Творця доволі велика, тих, хто з цим не згоден приблизно стільки ж: шасинди, аввари, долійські ельфи, послідовники К’юн, більшість гномів та деякі культи драконів. Ризикуючи усім, долійці борються за свій власний пантеон, незважаючи на те, що в андрастиянських країнах їхня віра є забороненою; к’юнарі уперто продовжують поширювати вчення їхнього філософа Кослуна серед «неосвічених» на їхню думку рас, що погрузли в хаосі та безладі; гноми не з поверхні не зраджують своїм давнім традиціям поклоніння пращурам та їм відверто байдуже на людські (та не тільки) забобони.
Справедливість вважає, що духи не знають, чи існує Творець, а демонам на це начхати. Він також зазначає, що ті духи, які вірять у Творця, впевнені у Його існуванні лише через те, що бачили Його у снах смертних. Деякі демони також вважають, що ні Золотого Міста, ні Творця не існує, а Псалом Світла — надто деталізований та взагалі несерйозний текст.
Звичаї та культура[]
Історія свята Зимокраю бере свій початок у давньому Тевінтері, але пізніше воно стало святом вшануванням Творця. У багатьох країнах воно позначає кінець зими та співпадає з багатьма турнірами та змаганнями на арені Випробувань у Мінратосі. На півдні в цей день зазвичай ходять на ярмарок, дивляться вистави, а в деяких регіонах навіть домовляються про шлюби. Зимокрай святкують на початку місяця плюітаніс (вартня).
Цікавинки[]
- Зі слів Майка Лейдлоу, метою існування Творця у серії Dragon Age є «віра», як у матеріальне, так і нематеріальне.[7]
Записи Кодексу[]
Кодекс: Заповіді Творця- Кодекс: Творець
- Кодекс: «Творцю»
Посилання[]
- ↑
Dragon Age: Світ Тедасу, том 1, с. 112
- ↑ Dragon Age: Світ Тедасу, том 2, с. 50
- ↑ Dragon Age: Світ Тедасу, том 2, с. 62
- ↑ Dragon Age: Світ Тедасу, том 1, с. 143
- ↑ Dragon Age: Початок (Офіційний ігровий посібник Prima) (колекційне видання)
- ↑ Кодекс: Первістки Творця
- ↑ Твіт від Майка Лейдлоу
| ||||||||||||||||||||||||
