Ферелден (англ. Ferelden) — відносно молоде королівство у південно-східній частині Тедасу. Воно межує з Орлеєм уздовж Морозного хребта на заході та хащами Коркарі на півдні й омивається Амарантинським океаном на сході та Буремним морем на півночі. У центрі країни простягається широка рівнина, відома як Баннорн, де зосереджена більша частина населення. Третину ферелденської території займає Бресиліанський ліс на сході, а на заході пролягає велике озеро Каленгад.[3]
Ферелден — феодальна виборна монархія, якою править король чи королева, обрані Радою Земель.[4] Столицею є Денерим.
Територія сучасного Ферелдену була вперше заселена у третьому тисячолітті Стародавньої Доби племенами аламаррі.[5] Певний час деякі частини Ферелдену входили до складу Тевінтерської імперії. Андрасте, провідна фігура андрастиянства, народилася в Денеримі близько -203 Стародавньої. Вона повела за собою аламаррі в першому Священному Поході на Тевінтер.[6] У Священну Добу Каленгад Тейрин об'єднав племена аламаррі та став першим королем Ферелдену.[7]
На початку Благословенної Доби Ферелден був анексований Орлеєм, а в другій половині того ж століття розпочалося Ферелденське повстання, яке зрештою під керівництвом Мерика Тейрина та Лоґейна Мак Тіра скинуло орлейське ярмо та відновило незалежність країни.[8]
Серед усіх держав Тедасу саме Ферелден найбільше постраждав від П'ятого Мору (9:30-31 Дракона), якому було покладено кінець у битві за Денерим.
Історія[]
Об'єднання Ферелдену[]
- Основна стаття: Об'єднання Ферелдену
У -2415 Стародавньої, коли народи аламаррі вперше відкололися від нероменійців, вони перекочували на південний схід, перетнувши Морозний хребет, і започаткували нову батьківщину, яка зрештою стане Ферелденом.[5] Аламаррською мовою ця назва означає «родюча долина».[9] Однак ця родюча долина перетворилася на суверенну державу лише через майже три тисячі років.[10] До того ж часу їхня історія була усіяна численними війнами, які племена аламаррі вели як проти іноземних держав, зокрема проти Тевінтеру та Орлею, так і між собою. За цей період аламаррі також розробили свій власний державний лад, який здебільшого залишається незмінним і донині. Із плином часу могутні вельможі перетворювали свої землеволодіння на баннорни, тоді на ерлінги і, зрештою, на тейрніри.[4] Вельможі продовжили аламаррські «традиції» міжусобиць, що часто розпалювалися через дрібниці та особисті справи з метою здобуття більшої влади. Деякі з наймогутніших вельмож намагалися заявити про свої претензії на владу над аламаррі, але не мали успіху.[11]
Тоді у Священну Добу з'явився чоловік на ім'я Каленгад, який мав стати торговцем. Через низку подій та обставин він опинився в центрі війни за владу, під час якої став слугою при одному з кандидатів на трон. Коли його господар спробував використати його з метою здобути перевагу над іншими вельможами, Каленгад вчинив благородно і своїми діями здобув пошану та армії свого колишнього лорда. Каленгад також одружився з його донькою і став тейрном[12] — а отже, і кандидатом у королі.
Слава про його благородство ширилася, і все більше людей ставали на його бік. Каленгад знайшов послідовників і в Колі магів, і серед Воїнів попелу.[7] В ті часи андрастиянство вже стало дуже поширеним в інших країнах. Каленгад здобув довіру тих аламаррі, які слідували за вірою, адже, як кажуть, і сам був відданим андрастиянином.[13]
Традиційний ферелденський живопис
У 5:42 Священної було скликано Раду Земель, на яку Каленгад явився зі своєю армією, в якій були і маги Кола, і храмовники, і Воїни попелу.[7][13] Разом із союзниками Каленгад виступив проти наймогутнішого вельможі — Сімеона, денеримського тейрна, який становив найбільшу загрозу його правлінню. Це був сильний супротивник, якому вдалося поранити Каленгада у бою, але все ж таки Сімеон зазнав поразки завдяки леді Шейні. Тоді вельможі обрали Каленгада своїм королем, і родюча долина стала об'єднаною державою — Ферелденом. Каленгад Тейрин започаткував королівський рід Тейринів[14], який посідав ферелденський трон наступні три століття.
Повстання Сірих Вартових[]
- Основна стаття: Битва за Пік Солдата
У 7:5 Бурі ферелденський трон посів король Арланд Тейрин, який прославився як тиран. Декілька баннів звернулися до Вартової-Верховоди Софії Драйден, яка раніше мала претензію на трон, із проханням втрутитися, і вона погодилася. Вона зібрала війська, аби повстати проти короля, чим порушила традиційний нейтралітет Сірих Вартових. Арланд дізнався про заколот, і його солдати змусили Софію відступити до Піка Солдата, де Вартові ще деякий час тримали оборону, незважаючи на численну перевагу сил супротивника. Після поразки Вартових у цій битві Арланд вигнав їх із Ферелдену. Протягом наступних двох століть орден не мав жодної присутності у Ферелдені.
Мало що відомо про те, що відбувалося після його правління, адже по смерті Арланда розпочалася громадянська війна за трон, що тривала десять років і за якої було знищено більшість відомостей про його часи.
Орлейське вторгнення[]
- Основна стаття: Друга орлейська окупація Ферелдену
У 8:24 Благословенної Орлей вторгся на територію Ферелдену і за 20 років загарбав його повністю.[15] Тейрини були змушені втекти й ховатися, але повстання проти загарбників не згасало. Протягом кількох наступних десятиліть країна перебувала під орлейською окупацією. В останні роки окупації королем Ферелдену був призначений орлейський вельможа Меґрен.[16]
- Основна стаття: Ферелденське повстання
Ферелден було звільнено силами Мерика Тейрина, законного спадкоємця трону, за допомогою Лоґейна Мак Тіра та Ровен Ґеррін. Вони зібрали достатньо повстанців, аби боротися з окупантами, і завдали суттєвої поразки орлейським силам у битві на річці Дейн, внаслідок чого імператор Флоріан припинив усіляку підтримку Меґрена. Зрештою, в 9:00 Дракона король Меґрен забарикадувався у форті Дрейкон разом зі своїми останніми придворними. Мерик викликав Меґрена на двобій і власноруч убив його, чим поклав кінець орлейській окупації. Пізніше Мерик одружився з Ровен і розпочав відбудову Ферелдену.[16]
Участь у сюжеті[]
Dragon Age: Початок[]
- Основна стаття: П'ятий Мор
У 9:30 Дракона Сірі Вартові, яким у 9:10 дозволив повернутися до Ферелдену король Мерик, попереджають про неминучий початок Мору та разом із королівською армією збираються на межі хащ Коркарі, аби зупинити його на самому зародженні. Але пам'ять про орлейську окупацію досі свіжа в головах багатьох ферелденців, зокрема й у голові тейрна Лоґейна. Незважаючи на його небажання просити орлейців про допомогу проти Мору, король Кейлан, син Мерика, все ж має намір відкинути стару ворожнечу задля боротьби з темнородами. Однак Лоґейн і не збирається очікувати на прибуття орлейських військ та покидає Кейлана й Вартових у битві біля руїн Остаґара. Повернувшись до Денерима, Лоґейн призначає себе регентом при своїй доньці та вдові Кейлана, королеві Анорі, й оголошує Вартових зрадниками, що втекли з бою. Деякі вельможі вірять у цю брехню, поки іншим здається підозрілим, що Лоґейн так швидко після смерті Кейлана прибрав владу до своїх рук. Це призводить до громадянської війни, що загрожує залишити країну вразливою й незахищеною перед Мором.
Однак два наймолодших члени ордену, Вартовий/Вартова та Алістер, яким вдалося вижити при Остаґарі завдяки легендарній відьмі хащі Флемет, збирають власну армію для боротьби з Мором за допомогою стародавніх договорів, укладених із Орзаммаром, долійцями та Колом магів. Зрештою, за підтримки ерла Еймона двом Вартовим вдається скинути Лоґейна на Раді Земель та об'єднати Ферелден. За їхньої участі також вирішується питання правонаступництва, за яким трон посідає королева Анора, вдова Кейлана, або Алістер, напіврідний брат Кейлана (або вони разом). Мор закінчується зі смертю Архідемона Уртем'єля під час битви за Денерим. Вартовий/Вартова, що допомагає зупинити Мор, здобуває звання Героя Ферелдену.
Dragon Age: Пробудження[]
- Основна стаття: Конфлікт в Амарантині (9:31 Дракона)
У 9:31 Дракона, через півроку після завершення П'ятого Мору, ерлінг Амарантин — колишні володіння Лоґейнового союзника ерла Рендона Гоу — подаровані Сірим Вартовим як відзнака за службу Ферелдену. Новий Вартовий-Верховода відправляється туди, аби відновити орден та знайти нових рекрутів.
Незважаючи на загибель Архідемона, темнороди не зникли, відступивши назад на Глибинні шляхи (як робили після минулих Морів), а навіть навпаки — надходять звістки про якийсь новий їхній різновид, що мають високий інтелект та здатні розмовляти. Розпочавши розслідування, Вартовий-Верховода дізнається, що ці темнороди розділені на два угруповання, що воюють між собою; одне з них очолює Матір, а інше веде за собою Архітектор. Обидві армії зі своєю міжусобицею також завдають шкоди й загрожують безпеці Амарантину. Вартовий-Верховода не має вибору, окрім як убити Матір, аби відновити мир, але може вирішити, чи залишити в живих Архітектора й дозволити йому продовжити свої дослідження.
Dragon Age II[]
Багато ферелденців, тікаючи від П'ятого Мору, покинули Ферелден і, перетнувши Буремне море, оселилися у Вільних Марках. Прибережні міста, як, наприклад, Кіркволл, переповнилися ферелденськими біженцями, що викликало сильні антиферелденські настрої серед місцевого населення.
Станом на 9:37 Дракона Ферелден ще відновлюється після Мору, а також для нього повстають ризики нового вторгнення з боку Орлею, адже деякі орлейські вельможі не відкидають думок повернути свою колишню провінцію.
Dragon Age: Інквізиція[]
- Основна стаття: Війна зі Старійшим
У 9:41 Дракона монарх пропонує магам-повстанцям прихисток у Ферелдені, в ерлінгу Редкліфф. Однак ця щедрість викликає певне обурення. Храмовники переслідують магів, які перетинають кордон, що спричиняє запеклі сутички в Далекозем'ї, а Старкгейвен на знак протесту запроваджує торгові санкції проти Ферелдену.[17] Конфлікт між магами та храмовниками лише загострюється після вибуху на мирному конклаві Божественної Юстинії V, після якого утворюється Пролом.
За допомогою ерла Ґаллагера Вулфа[18] до прихистку Верховної чарівниці Фіони проникають агенти Венаторі, які поширюють страх та дезінформацію. Користуючись цим страхом, а також магією часу, магістр Ґереон Алексіус схиляє магів-повстанців на службу Тевінтерській імперії. Він також виганяє ерла Тіґана з Редкліффу, чим відчужує й ферелденського монарха. Якщо Інквізитор вирішить завербувати магів-повстанців, тоді Алексіуса заарештують, а монарх Ферелдену скасує свою пропозицію прихистку для магів, тож їм залишиться долучитися до Інквізиції або як повноцінні союзники, або як бранці. В іншому випадку Венаторі покинуть Редкліфф разом із магами-повстанцями, які стануть армією Корифея в нападі на Гейвен.
Монарх Ферелдену пізніше також просить Інквізицію про допомогу з Венаторі в Денеримі[19] та з організацією перемовин із правителем Орлею після досягнення миру в Галамширалі[20].
Географія[]
Морозний хребет
Ферелден знаходиться на південному сході Тедасу, що у свою чергу розташований у південній півкулі. Клімат його суворий та різноманітний.
На заході Ферелден відмежовує від Орлею Морозний хребет. На півночі Буремне море відділяє ферелденські Прибережні землі, вкриті лісами та болотами, від Вільних Марок. На південному сході країни знаходиться Бресиліанський ліс, в якому в 9:30 Дракона проживають клани долійських ельфів. На півдні пролягають Південні Схили та Далекозем'я, а за ними, ще далі на південь, простягаються непроходимі ліси, трясовиння і, зрештою, тундра хащ Коркарі. В центральній частині Ферелдену знаходяться озеро Каленгад та Баннорн.
Міста і селища[]
|
Вінтивер[28] — в межах Південних Схилів- Лоґерсвольд[29]
- Сотмер[30] — в межах Південних Схилів на кордоні з Далекозем'ям, належить до ерлінгу Стенголд
Фортеці[]
|
|
Регіони[]
Тейрніри[]
Ерлінги[]
- Амарантин
- Денерим
- Еджголл — на захід від озера Каленгад[31][32]
- Західні Схили — на південь від Редкліффу[33]
- Південний Край — між Лотерингом і Денеримом
- Редкліфф
- Стенголд
Баннорни[]
- місто Амарантин
- Біла річка[34]
- Буремне море — на північному узбережжі Ферелдену[33]
- Дракон-гора[35]
- Драконовий пік
- Західний Схил
- Зимовій[36]
- Келон — належить до ерлінгу Редкліфф[37]
- Освін — також відомий як землі банна Лорена
- Південний Баннорн — на схід від озера Каленгад[33]
- Портсмут[38]
- Рейнесфер
- Штормове узбережжя
- Денеримський відлюдинець (можливо)[39]
Озера[]
- Озеро Каленгад
- Озеро Лютіас (Далекозем'я)
Річки[]
- Біла
- Гафтер
- Дейн
- Дрейкон
Інші місцини[]
- Амарантин
- Баннорн
- острів Бранделів Сяг
- Бресиліанський ліс
- Далекозем'я
- Валаммар
- Імперський тракт
- Морозем'я
- Морозна западина
- Морозний хребет
- Перевал Ґерлена
- Перевал Сулкера
- Неврожайна твань
- Південні Схили[42]
- Лісова галявина
- Расвольдська долина[43]
- Торговельний шлях
- Хащі Коркарі
Аралтів кряж
Цікаві факти[]
- Берегова лінія Ферелдену простягається уздовж Буремного моря та Амарантинського океану.
- Імперський тракт заходить на територію Ферелдену через перевал Ґерлена на Морозному Хребті та оточує озеро Каленгад і Баннорн. Одне розгалуження тракту закінчується в Денеримі, а друге в Остаґарі — це також його найпівденніша точка.
- Баннорн по суті є «годувальником» Ферелдену, адже саме в його теренах зосереджена більшість ораних земель.
- Біля північно-східного узбережжя Ферелдену є два острови: на одному розташоване місто Аламар, а другий зветься Бранделовим Сягом. Аламар вважається доволі незалежним від ферелденської політики. На кам'янистому Бранделовому Сязі, як кажуть, знайшли прихисток бандити, тому Аламар не дуже популярне місто для подорожей.[44]
- Деякі гори та підгір'я досі зайняті авварами, а хащі Коркарі — шасиндами. Ці племена не підпорядковуються Ферелдену. Також на території країни можна зустріти долійських ельфів, які кочують між регіонами чи ховаються в Бресиліанському лісі.
Культура та суспільство[]
Ферелденці у зимовому вбранні[45]
Ферелденці — доволі стриманий народ із простою мілітаристичною культурою, що почала ставати «цивілізованою» тільки в останні століття. Сьогодні Церкву шанують близько 90% населення.[46] За стандартами іноземців, ферелденські міста видаються дещо анархічними. Ферелденське прагнення до свободи породило культурну недовіру до застосування права та започаткувало традиції самоврядування на всіх рівнях суспільства.
Хоча найгірші порушення швидко караються органами влади, на більшість інших закривають очі, та громадянам доводиться чинити правосуддя самостійно. Дрібна крадіжка є повсюдним явищем, і варта займається лише серйозними випадками. За торговцями немає пильного нагляду, аж поки вони справно сплачують усі податки. Такі заклади, як борделі та ігрові зали, не просто толеруються, а є цілковито звичайними.[47]
- Ферелденці — справжня загадка. Цей народ в одному кроці від цивілізованості до варварства. Вони давали відсіч нападам тевінтерців у золотий вік їхньої Імперії, маючи лише собак та свою власну впертість. Це той самий грубий, норовливий, брудний та безладний народ, з якого походить наша Пророчиця, той, що розпочав еру просвітлення, та той, що поборов найвидатнішу імперію в історії.
- Є декілька речей, що притаманні кожному представнику цього народу: по-перше, вони цінують вірність понад усе, більше за багатство, більше за владу, більше за здоровий глузд. По-друге, хоч у їхній країні, на перший погляд, ви і не побачите нічого видатного, вони неймовірно пишаються своїми надбаннями. По-третє, якщо ви скривдите їх собак, вони підуть на вас із війною. Та наостанок, якщо ви думаєте, що ви зрозуміли ферелденців, це найвірніша ознака того, що ви їх недооцінили.
- — з листа орлейської імператриці Селін І до її новопризначеного представника у Денеримі[48]
Соціальні класи[]
Ферелденське суспільство розвинулося безпосередньо з племінної культури аламаррі, в якій шанувалися вміння та здібності. Загалом суспільство розподіляється на вельможество та просту громадськість (включно з міськими ельфами). Також існують ремісники та ремісничі цехи (подібно до гільдій), які утворюють дуже шановану середню ланку між найнижчими дворянами та найвищими представниками простого народу. Вони мають повний контроль над певними видами промисловості у Ферелдені.[49]
Ферелденські ремісники
Прошарок, нижчий за ремісничі цехи, складається з «високих» (землевласники, солдати та інші працевлаштовані) та «низьких» (злочинці, проститутки, ельфи) вільних громадян. Загалом, всі вільні громадяни мають право жити, подорожувати та заробляти на життя як і де завгодно. У Ферелдені немає кріпаків: уся праця оплачується грошима чи бартером.[50]
Прізвища[]
Ферелденські вельможі мають повноцінні прізвища — наприклад, Гоу чи Кусланд. У звичайних громадян також бувають прізвища, що походять від дворянських родів, іноземних родичів, землеволодінь чи титулів, наданих їхнім предкам у минулому.[51] В інших випадках прості ферелденці представляють себе за місцевістю, з якої походять, чи за своєю професією, наприклад, Ґарет із Освіну чи Ломо Котляр.[52][53]
Відлюдинці[]
- Основна стаття: Відлюдинець
Як і в багатьох інших країнах Тедасу, значну частку населення Ферелдену складають ельфи, які відокремлені від решти суспільства і живуть у відгорожених відлюдинцях. Проте на відміну від інших країн, ельфи у Ферелдені мають права й отримують платню за свою працю, хоча й невелику, якщо не знаходять роботу поза відлюдинцем. І все ж таки життя ельфів у Ферелдені є набагато кращим, ніж в інших країнах, адже вони принаймні вільні та живуть поряд із рідними, піклуючись один про одного.[54]
Значення собак[]
Бойовий собака мабарі
Гості-іноземці часто звертають увагу на особливе ставлення місцевих до собак. По всьому Тедасу собаки залучені в мисливські ігри, охорону амбарів та складів від шкідників та злочинців, випас худоби та захист домівок, а в гірській місцевості їх навіть використовують як в'ючних тварин. Однак ферелденціі мають велику пошану до своїх собак-компаньйонів. Це ставлення походить корінням із міфології.[55]
Мабарі є символом ферелденського можновладства
Ферелденці почали заводити собак насамперед через те, що вони здатні почуяти вовкулаку навіть у людській подобі. В історії та фольклорі Ферелдену є чимало згадок про нашестя вовкулак[56], і жителям Ферелдену довелося пережити багато війн, аби зрештою позбутися цієї загрози.[57]
Собаки дуже поширені у Ферелдені як серед вельмож, так і серед простого народу та найманців (як, наприклад, Воїни попелу). Традиція утримання собак має довшу історію, ніж сам Ферелден, адже вона була започаткована ще племенами аламаррі. Ці народи познайомились із мабарі завдяки магістрам, які привезли собак із собою під час вторгнення; після поразки колишніх хазяїв більшість собак так і залишилися на цих територіях.[58] Кажуть, що порода мабарі походить від вовків, що служили аламаррському герою Дейну, а ще серед ферелденців існує повір'я, що мабарі служать лише гідним особам. До того ж, видатні ферелденські родини вірять, що вони споріднені із мабарі, оскільки є нащадками Дейна, який, за легендою, сам був вовкулакою.[55] Окрім цього, мабарі є важливою складовою військової стратегії Ферелдену, адже вони мають надзвичайні бойові здібності та використовуються в армії Ферелдену.[59]
Їжа[]
Ферелденська їжа зазвичай описується як скромна та ситна, хоча її і не називають особливо апетитною. У розмові з Леліаною Алістер жартує, що секрет ферелденської кухні полягає в тому, аби накидати всі інгредієнти в горщик та варити їх якомога довше, аж поки все не стане рівномірно сірим, м'яким та неапетитним.
Одною з основних страв Ферелдену є тушковане м'ясо, насамперед традиційне ферелденське рагу з ягням та горохом, а також ячмінне рагу з ріпою.[60] До речі, ферелденців іноді образливо називають «ферелденськими ріпками», що, певно, походить з частого вживання цих овочей. До інших фірменних страв належать пудинг зі скумбрією та аламаррські мариновані крони (рибу крон традиційно консервують у розсолі разом із сосновою смолою та кізяком друффало).[61] Мариновані яйця — ще одна популярна ферелденська страва, а також народний засіб проти будь-яких хвороб.[62] Ферелден також славиться твердими сирами та здобними пирогами.[63] А з напоїв по всіх тавернах Ферелдену зазвичай подають ель.
Правова система[]
Правова система Ферелдену є відносно неврегульованою, якщо порівняти з іншими державами, і доволі поширеним є явище, коли питання вирішуються на індивідуальному рівні, і часто — не без бійки. І міська варта Денерима дійсно закриває очі на більшість дрібних злочинів, а натомість лише захищає свої пости.[64] Як наслідок, пересічні ферелденці особливо не розраховують на допомогу проти злочинців, якщо тільки не сталося вбивство чи суттєве пошкодження майна.[64] Рабство у Ферелдені заборонено, але злочинці все одно приховано його підтримують.
У Ферелдені не існує жодних законів, що регулювали б такі питання, як носіння зброї, випивка, азартні ігри та проституція. Але не сказати, що у Ферелдені панує беззаконня — зовсім ні. Королівський сенешаль особисто призначає суддів (їх також називають «чорнозальники» через те, що зала денеримського сенешаля побудована з чорного граніту), які мають вислуховувати скарги, розглядати справи та виносити вироки. Поза містами за порядком стежать призначені банном шерифи, які потім передають справи чорнозальникам.[64]
Через велику зайнятість суддів на розгляд справи доведеться почекати. На цей час підозрювані мають право вийти на волю «під заставу», якщо віддадуть шерифу якийсь предмет, що має високу цінність. Цей предмет повертають, коли підозрюваний приходить на суд. В іншому ж випадку застава конфіскується шерифом, а підозрюваному-втікачу додають ще одне звинувачення для вироку.[64]
Довготривале ув'язнення не дуже поширене у Ферелдені, покарання зазвичай швидке й болюче. До традиційних вироків належать штрафи, публічне приниження, удари батогом, скалічення та навіть страти.[64]
Немає також чіткого правила, що визначало б правонаступництво у сім'ї. Ферелденці є доволі свавільними за натурою, тому визначають ці порядки самостійно. Зазвичай, старша дитина (незалежно від статі) успадковує більшу частину майна, але в деяких випадках молодші брат чи сестра можуть бути названі спадкоємцями просто тому, що здаються більше до цього придатними.[65]
Політика[]
- Основна стаття: Ферелденське можновладство та вельможество
На відміну від інших королівств, влада у Ферелдені не є властивою винятково для дворянства. Натомість, влада походить насамперед із підтримки землевласників, і навіть король має з цим рахуватися. Вже багато століть вельможі щорічно збираються на Раду Земель, що виступає офіційним законодавчим органом Ферелдену і чиї рішення у будь-яких справах і законах можуть переважити навіть королівські.
Можновладство та вельможество Ферелдену має наступну ієрархію:
- Король/королева
- Принц/принцеса
- Тейрн/тейрна
- Ерл/ерлеса
- Банн
- Лорд/леді
- Лицар
Вельможні ферелденці[66]
- У деяких королівствах дуже чітко визначені права васалів та їхні обов’язки перед сюзереном. У Ферелдені, відносно молодому королівстві, ерли та ерлеси правлять баннами та лордами їхніх ерлінгів — в теорії. Однак на практиці часто буває так, що підвладні вельможі дуже ревно відстоюють свою незалежність.
- Із деякими ферелденськими васалами треба вміти поводитись: їм не можна наказувати, їх треба заохочувати; потрібно їх переконувати, а не керувати ними. Васали мають військові зобов'язання перед своїм сюзереном, але часто заперечують свої клятвені присяги та укладені договори. Натомість самі очікують від сюзерена захисту, незважаючи на провокації зі свого боку. Успішний ферелденський сюзерен вміє рівною мірою користуватися силою, красномовством та подвійною грою.
- — уривок із «Посібника з державної справи», опублікованого анонімно[67]
- В очах наших сусідів Ферелден схожий на суцільний хаос. На відміну від інших монархій, тут владу диктує не трон. Натомість влада сходить з низів, утворюючись з підтримки землевласників.
- Кожне володіння обирає банна чи ерла, чиїми васалами вони хочуть бути. Зазвичай цей вибір залежить від того, наскільки близько від землеволодіння знаходиться замок лорда, адже зовсім не має сенсу платити за утримання солдатів, які зможуть прийти на допомогу лише запізно. Здебільшого різні покоління землевласників лишаються вірні одному й тому самому банну, але це може і змінюватися. Вони не дають офіційних клятвенних присяг, і не рідкість, особливо в бурхливому Баннорні, коли банни відбивають землевласників від своїх сусідів. Такі вчинки неминуче тягнуть за собою ворожнечу, що може тривати століттями.
- Тейрни були виходцями з баннів — ними стали полководці, які змогли здобути достатньо влади, аби схилити інших баннів до присяги. Колись тейрнів було багато, але король Каленгад зменшив кількість тейрнірів до двох: Ґварену на півдні та Гаєверу на півночі. Тейрни цих земель і досі мають право скористатися присягою своїх баннів та ерлів й призвати їх у випадку війни чи іншого лиха, а у свою чергу зобов’язані їх захищати.
- Тейрни також призначають ерлів і можуть виділяти їм стратегічно важливі фортеці, за якими не можуть доглядати самостійно. На відміну від тейрнів, ерли не мають присяжних баннів, тож вони є просто дещо більш авторитетними баннами.
- Король, по суті, є наймогутнішим тейрном. Хоча спершу Денерим був тейрніром короля, пізніше його статус понизили до ерлінгу, адже володіннями короля став увесь Ферелден. Але навіть влада короля спирається на підтримку баннів.
- І це особливо видно на Раді Земель, щорічному з’їзді усіх вельмож Ферелдену, що традиційно відбувається вже три тисячі років, за винятком окремих перерв під час Морів та іноземних вторгнень. Посли від інших держав не перестають дивуватися, коли бачать, як король має просити та намагатися здобути підтримку своїх васалів.
Відомі ферелденці[]
- Повний список дивіться тут: Категорія: Ферелденці.
- Сер Аарон Готорн
- Алістер
- Королева Анора
- Вартовий/Вартова (лише вельможна людина, ельф-маг чи міський ельф)
- Вая
- Ерл Еймон Ґеррін
- Гоук
- Лицар-командор Ґреґор
- Перший чарівник Ірвінг
- Король Каленгад Тейрин
- Каллен Разерфорд
- Король Кейлан Тейрин
- Коул
- Сер Котріен
- Тейрн Лоґейн Мак Тір
- Король Мерик Тейрин
- Натаніель Гоу
- Сера
- Ерл Тіґан Ґеррін
- Брат Фердинанд Дженітиві
Сер Записи Кодексу[]
- Кодекс: Географія Ферелдену
- Кодекс: Історія Ферелдену: Розділ перший
- Кодекс: Історія Ферелдену: Розділ другий
- Кодекс: Політика Ферелдену
- Кодекс: Дворянські сім’ї Ферелдену
- Кодекс: Культура Ферелдену
- Кодекс: Собаки у Ферелдені
- Кодекс: Ферелден після Мору
- Кодекс: Як поводитися по-ферелденськи
Цікавинки[]
- За словами іноземців, що побували у Ферелдені (насамперед Стена та Маржолен), Ферелден пахне «мокрим собакою».
- Ферелден приблизно одного розміру з Англією (~130 279 км²)[69].
Галерея[]
Посилання[]
|
За дописом 
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||